31 березня 2021 року м. Рівне №460/2160/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить: визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті за періоди з 03.10.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 без обмеження будь-яким строком державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду II групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, за періоди з 03.10.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 без обмеження будь-яким строком.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживає в населеному пункті, віднесеному до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії); перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності (інвалід другої групи). Також зазначає, що у січні 2020 року їй стало відомо, що за період з 03.10.2008 по 22.07.2011, 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 2016 р. відповідач нараховував та виплачував пенсію у розмірі, що є меншим за розмір визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Про порушення своїх прав дізналася з листа від 28.02.2020 № 2000-1130/П-02/8-1700/20, в якому відповідач дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для перерахунку її пенсії. Вважає таку відмову відповідача протиправною та просить зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Ухвалою від 24.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 24.03.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Ухвалою від 02.02.2021 провадження у справі поновлено.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що закони про Державний бюджет України на 2008-2010 роки наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір соціальних виплат (гарантій), що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим нарахування та виплата позивачу доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 2008 року, здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654. Крім того, відповідач вказав, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню з 2011 року. Окрім іншого, відповідач вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки пенсія є щомісячним платежем та про порушення свої прав позивач мав дізнатися у наступному місяці після отримання пенсії в неналежному розмірі. З огляду на вказане вище, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, не порушуючи вимог статті 19 Конституції України, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 11.11.2008 Рівненською облдержадміністрацією (а.с.5). Згідно з довідкою МСЕК № 144612 від 28.10.2008 позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, довіку (а.с.6).
Позивач з 28.08.1992 зареєстрована в м. Сарни Сарненського району, Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з довідкою відповідача про перебування на обліку від 07.04.2020 № 330/04-02-16 позивач в період з 03.10.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2016 по даний час перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи за нормами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; працювала (а.с.26).
Згідно з довідкою відповідача про перебування на обліку від 07.04.2020 № 331/04-02-16 позивач в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; працювала; отримувала надбавку по ст. 50 Закону в сумі 227,76 грн, пенсію по ст. 54 Закону в сумі 1186,25 грн (а.с.27).
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 по липень 2011 року, з 01.01.2014 по серпень 2014 року та з 01.01.2016 відповідач листом від 28.02.2020 №2000-1130/П-02/8-1700/20 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України (а.с.8).
Вважаючи відмову відповідача щодо невиплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV, або спеціальним Законом №796-XII.
Стаття 50 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), була викладена так:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком».
Частини третя та четверта статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), були викладені так:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».
У подальшому, дія норм статей 39, 50, 54 Закону №796-XII неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України як шляхом викладення вказаних норм в іншій редакції, так і шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статей 39, 50, 54 Закону №796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Так, підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) частини першу та другу статті 39 Закону №796-XII було замінено однією частиною такого змісту: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI статтю 50 Закону №796-XII було замінено таким змістом:
"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI частини третю і четверту статті 54 Закону №796-XII було замінено чотирма частинами такого змісту:
"У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:
на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника;
на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.
До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною сьомою».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).
Відтак, зміни, внесені підпунктами 9, 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону №107-VI, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008.
Таким чином, з 22.05.2008 статті 50, 54 Закону №796-XII діяли в редакції, чинній з 09.07.2007.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Аналогічні положення були закріплені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік та 2013 рік.
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII, розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1 категорії постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 (далі - Постанова №745), яка набрала чинності з 23.07.2011, приписами якої визначені інші розміри державної пенсії по інвалідності, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачених статтями 39, 50, 54 Закону №796-XII.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Отже, зміна правового регулювання спірних правовідносин відбулася 23.07.2011, у зв'язку з набранням чинності Постановою №745, у якій Кабінет Міністрів України реалізував своє право на встановлення розмірів соціальних виплат, передбачених для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема статтями 39, 50, 54 Закону №796-XII.
Таким чином, суд констатує, що у період з 03 жовтня 2008 року (з дати призначення пенсії позивачу) по 22 липня 2011 року жодних змін в правовому регулюванні спірних правовідносин не відбулося, у зв'язку з чим нарахування позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії мали здійснюватися в розмірах, передбачених безпосередньо статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Відтак, вимоги позивача щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за періоди з 03 жовтня 2008 року по 22 липня 2011 року, так само як і вимоги про визнання протиправною відмову в проведенні таких перерахунків, слід задовольнити.
При цьому, покликання відповідача на те, що закони про Державний бюджет України наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір соціальних гарантій (виплат), що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654, суд оцінює критично з огляду на таке.
Відповідно до статті 58 Закону № 107, розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, право встановлювати розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, було надане Кабінету Міністрів України і у 2009 та 2010 роках підставі статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI (далі Закон № 835) та статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI (далі Закон № 2154) відповідно.
Проте, як встановлено судом, положення статей 39, 50, 54 Закону № 796, що були чинними у період з 03 жовтня 2008 року по 22 липня 2011 року, не передбачали обчислення розміру підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають в зонах радіоактивного забруднення, а також додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в залежності від розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, суд констатує, що стаття 58 Закону № 107, стаття 54 Закону № 835 та стаття 52 Закону № 2154 не наділяли Кабінет Міністрів України у період з 03 жовтня 2008 року по 22 липня 2011 року правом встановлювати розміри доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають в зонах радіоактивного забруднення, додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених відповідно статтями 39, 50, 54 Закону № 796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова № 836) установлені розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання доручення Президента України, 3 січня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі Постанова № 1).
Пунктом 2 Постанови № 1 Кабінет Міністрів України установив, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок, зокрема:
пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."
З метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій, 27 грудня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова № 1293), якою постановлено збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону № 796 та установлено її мінімальний розмір, а саме:
для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень.
Крім того, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі Постанова № 530), якою, серед іншого, встановлені розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, постановою від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі Постанова № 654) Кабінет Міністрів України установив починаючи з 1 липня 2008 року доплати до пенсій, зокрема, для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в таких розмірах, щоб загальний розмір пенсії відповідної категорії осіб був не меншим абсолютних розмірів, передбачених вказаною Постановою.
Разом з тим, Постанови №№ 1, 530, 654, 836, 1293 в редакціях, що діяли у період з дня їх прийняття по 22 липня 2011 року, не встановлювали розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, а відтак їх застосування при нарахуванні позивачу відповідної доплати у названі періоди є безпідставним та ґрунтується на неправильному застосуванні норм права.
Також, суд вважає безпідставним та необґрунтованим покликання відповідача на те, що нарахування позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, у період з 03 жовтня 2008 року по 22 липня 2011 року здійснювалося відповідно до Постанов №№ 1, 530, 654, 836 1293, оскільки ні Закони №№ 3235, 489, 107, 835, 2154, ні інші закони України, не наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплату в належних розмірах спірних додаткової та державної пенсій протягом 2014 року, суд враховує наступне.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 № 719-VII (далі - Закон № 719), який набрав чинності з 01 січня 2014 року, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень статей 39, 50, 54 Закону № 796.
Таким чином, суд констатує, що з 01 січня 2014 року Законом № 719 не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів підвищення до пенсії, додаткових та державних пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених статтями 39, 50, 54 Закону № 796 відповідно.
Чинним залишався й Порядок № 1210, який встановлював менші розміри таких підвищення та пенсії.
В даному випадку, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, на переконання суду, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії повинні були здійснюватися у розмірах та на підставі, передбачених безпосередньо статтями 39, 50, 54 Закону № 796.
Обмеження дії норм статей 39, 50, 54 Закону № 796 у 2014 році відбулося після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII (далі - Закон № 1622), який набрав чинності 03 серпня 2014 року.
Так, Законом № 1622 розділ «Прикінцеві положення» Закону № 719 були доповнені, зокрема, пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
А тому, 03 серпня 2014 року Законом № 719 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону № 796, розміри підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок № 1210, яким визначений механізм обчислення підвищення до пенсії, додаткової та державної пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719 в редакції Закону № 1622 був прийнятий пізніше Закону № 796, то саме положення Закону № 719 та Порядку № 1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року в справі № 285/4300/14-а, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 619/2262/17.
Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу: додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону № 796-ХІІ, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; державну пенсію, передбачену статтею 54 Закону № 796-ХІІ, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за змістом відзиву, що нарахування та виплата позивачу спірних додаткової та державної пенсій у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року здійснювалися в розмірах, передбачених Порядком № 1210.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року в належних розмірах, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу такі пенсії в належних розмірах за вказаний період, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними у справі, а відтак підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XII та державної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком, суд враховує таке.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 січня 2016 року здійснювалися у відповідності до Порядку № 1210.
Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі - Закон № 79-VІІІ), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 79-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані вище положення Закону № 79-VІІІ не були визнанні неконституційними.
Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ.
Наведене вище, на переконання суду, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону № 79-VІІІ, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 1 січня 2016 року додаткову та державну пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 січня 2016 року висловлена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року по справі № 344/14522/17 (адміністративне провадження № К/9901/50716/18) та від 6 листопада 2018 року по справі № 303/6762/16-а (адміністративне провадження № К/9901/24630/18).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону №796-XII та державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону №796-XII у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, а відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за цей період є правомірною.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від його конституційного обов'язку.
Конституційний Суд України зазначає, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Таким чином, право особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання компенсації від держави як складова частина права на соціальний захист, є його конституційним правом.
В ході судового розгляду встановлено, що у період з 03.10.2008 по 22.07.2011, 01.01.2014 по 02.08.2014 були наявні підстави для поновлення конституційного права особи на виплату державної пенсії та додаткової пенсії, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-XII, виплата яких здійснювалася на підставі положень, які істотно звужують обсяг, встановлених законом прав таких осіб, та на підставі положень, які визнані неконституційними. Із цього часу орган Пенсійного фонду мав відновити виплату таких підвищення до пенсії та додаткової пенсії громадянам України у встановленому законом розмірі до настання змін у законодавстві щодо такої виплати.
Проте, як встановлено судом, поновлення такої виплати позивачу в означені періоди відповідачем у належному розмірі не здійснено, не здійснено поновлення такої виплати і після звернення позивача з відповідною заявою у січні 2020 року. Більше того, відповідачем у відзиві взагалі заперечується право позивача в означені періоди на отримання підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-XII.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі його компетентних органів по відношенню до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживають на території радіоактивного забруднення, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України".
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013, у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 і у рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких його складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз зазначеного вище законодавства дає підстави для висновку, що строкового обмеження стосовно соціальних виплат у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням таких виплат з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Такий висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.11.2019 по справі №608/957/16-а.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (№11-345апп19) відзначила, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення його прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що його права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність його перерахунку.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач дізналася про порушення своїх прав з листа ГУ ПФУ в Рівненській області від 28.02.2020 №2000-1130/П-02/8-1700/20, у зв'язку з чим 19.03.2020 звернулася до суду з даним позовом за захистом таких порушених прав, тобто з дотриманням встановленого законом строку.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за періоди з 03.10.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, встановленому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 03.10.2008 по 22.07.2011, 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), у розмірі, визначеному статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює 75% мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за періоди з 03.10.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 31 березня 2021 року
Суддя Н.О. Дорошенко