07 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7650/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/7650/20 за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
21 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від адвоката Васильченка Сергія Михайловича, який представляє інтереси Академії Державної пенітенціарної служби (надалі - позивач, Академія), надійшов позов до ОСОБА_1 , в якому той просить стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат у розмірі 270 965,36 грн, що пов'язані з її утриманням під час навчання в Академії.
В якості підстави для звернення до суду позивач вказує на необхідність відшкодування витрат пов'язаних з підготовкою фахівця для потреб Міністерства юстиції України у вищому навчальному закладі звільненого зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України без відпрацювання терміну, визначеного ч. 4 ст. 74 Закону України "Про національну поліцію".
Ухвалою суду від 23.12.2020 зобов'язано Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
16.01.2021 до суду надійшли відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, у строк встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив на позов не надала. Направлена судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача копія ухвали повернулася на адресу суду з незалежних від суду причин.
За таких обставин відповідач вважається таким, що повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, але правом на подання відзиву на позов не скористався.
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, з урахуванням строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
На підставі наказу Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України від 07.08.2014 №239 ОСОБА_1 зараховано з 10.08.2014 курсантом першого курсу денної форми навчання за державним замовленням (а.с. 10).
Як зазначив позивач у позові, 21.01.2016 проведено державну реєстрацію припинення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України шляхом реорганізації в Академію Державної пенітенціарної служби.
10.04.2018 між Академією, Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та ОСОБА_1 укладено контракт №55 про здобуття освіти (а.с. 13-14).
Наказом Академії від 27.06.2018 №153 о/с ОСОБА_1 присвоєно ступінь вищої освіти "бакалавр" з галузі знань 0304 "Право" за напрямом підготовки 6.030401 "Правознавство" та видано диплом державного зразка (а.с. 15).
Наказом Академії від 20.08.2018 №267/ОД, крім інших, ОСОБА_1 зараховано з 01.09.2018 слухачем 1 курсу денної форми навчання за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" (а.с. 16-17).
01.03.2019 між Академією з однієї сторони, Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем - з третьої у м. Чернігів укладено контракт №478 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку для потреб Міністерства юстиції України (а.с. 18-19).
Відповідно до умов зазначеного контракту відповідач навчалася в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до наказу Академії №20 о/с від 07.02.2020 відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень магістра та видано диплом про освіту (а.с. 20).
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту відповідач була направлена для подальшого проходження служби до Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)".
22.10.2020 ОСОБА_1 звернулася з рапортом про звільнення з Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" за власним бажанням (а.с. 22).
Наказом Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" від 06.11.2020 №143/ОС-20 відповідача звільнено відповідно до пункту 7 частини першої статі 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 23).
13.11.2020 відповідачу надіслано рекомендованим листом повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі №13/2796 разом із довідками-розрахунками від 19.06.2018 №5/1366 та від 12.11.2020 №5/2775 (а.с. 24-27).
З огляду на обставини не сплати відповідачем зазначених сум у визначені строки позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд виходить з такого.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як передбачено приписами ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України "Про Національну поліцію".
Приписами ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої цієї ж статті, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до положень п. 1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.
Положеннями пункту 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 "Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Згідно з п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме -витрат на грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (надалі - Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах).
Відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів (п. 3 означеного Порядку).
За п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Як встановлено судом, контракт про здобуття освіти був укладений між позивачем і відповідачем, а тому він є підставою для виникнення прав та обов'язків виключно для сторін вказаного правочину.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про освіту" держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про освіту" засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами,
Як встановлено судом, Міністерство юстиції України є засновником Академії Державної пенітенціарної служби.
При цьому, як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.
Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.
Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.
З огляду на вищевикладене право вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, належить саме Академії.
Залученими до матеріалів справи довідками-розрахунками витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, які складено відповідно до Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, підтверджується той факт, що відповідач має відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у Академії, загалом у розмірі 270 965,36 грн (а.с. 26-27), оскільки після закінчення навчання ОСОБА_1 не відпрацювала встановлений Контрактом термін в органах державної кримінально-виконавчої служби, натомість її звільнено за власним бажанням, чим відповідач порушила умови Контракту, внаслідок чого зобов'язана відшкодувати витрати, що пов'язані з її утриманням в Академії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідні витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Академії Державної пенітенціарної служби (вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08571788) витрати, що пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби, у розмірі 270 965 (двісті сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 36 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун