про повернення позовної заяви
07 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/2354/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2016 - 20209 роки разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених сум та стягнення 28795,00 грн недонараховану суму виплати за 2016-2020 роки разової грошової допомоги, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Недоліки потрібно було усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом разом з доказами поважності причин його пропуску.
02 квітня 2021 року позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення, яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише листопаді 2020 року з рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). Крім того, ОСОБА_1 стверджує про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, а саме звернення до відповідача проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та відмовою у задоволені його заяви.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Спірні правовідносини стосуються правомірності розміру виплаченої допомоги до п'ятого травня у 2016-2020 роках, а позивач звернувся до суду лише у лютому 2021 року, тому позов подано з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно зі статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідно обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Ця позиція аналогічна висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, згідно яких саме 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом необхідно обраховувати з 30 вересня відповідного року за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2016 рік необхідно обраховувати - 30 вересня 2016 року та сплив 30 березня 2016 року, за 2017 рік - 30 вересня 2017 року та сплив 30 березня 2017 року, за 2018 рік - 30 вересня 2018 року та сплив 30 березня 2018 року, за 2019 рік - з 30 вересня 2019 року та сплив 30 березня 2019 року.
Позивач, в свою чергу, стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в період з 2016 по 2019 роки у встановлений законодавством строк до суду не звернувся.
Щодо доводів про вчинення заходів досудового врегулювання, а саме звернення до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області з проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році та 2016, 2017, 2018, 2019 роках як учаснику бойових дій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Проте жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов'язку досудового порядку вирішення спору щодо перерахунку та виплати суми щорічної грошової допомоги до 05 травня.
Тому факт звернення до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) як підставу для звернення до суду за перерахунком грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки не може бути підставою для обчислення початку перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за вказаний період, оскільки частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
За таких обставин не можливе поширення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 1-247/2018(3393/18) на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення, тобто стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки.
Суд звертає увагу не те, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а не зводитися лише до посилання на судові рішення різних судових інстанцій. Заява повинна містити докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин, а тому у задоволені заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду потрібно відмовити.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані у ній підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства Україна позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин та неможливість вирішення питання про роз'єднання позовних вимог на цій стадії, позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Бойко