Справа № 420/699/21
06 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом селянського (фермерського) господарства Тиченка Сергія Валерійовича до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду 18 січня 2021 року надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови №ОД 1231/2164/АВТД-ФС від 17 грудня 2020 року.
Ухвалою від 21 січня 2021 року позов селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин (з копією відповідачу).
01 лютого 2021 року до суду від позивача за вх. №4824/21 надійшла заява з належним чином оформленою позовною заявою з додатками (у 2-х примірниках), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ОД 1231/2164/АВТД-ФС від 17 грудня 2020 року.
Ухвалою від 22 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича (вх. №4824/21). Відкрито провадження у адміністративній справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.02.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області здійснено плановий захід додержання контролю з питань додержання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та звертає увагу суду, що повідомлення позивача про проведення перевірки позивачем не здійснювалось. Результатом здійснення зазначеної перевірки було оформлення припису від 27.02.2020, у якому зазначено, що у строк до 16.03.2020 позивачу необхідно здійснити дії щодо усунення та недопущення у подальшому певних порушень, зокрема щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 . Позивачем 13.03.2020 було надіслано на адресу відповідача повідомлення про усунення порушень, зазначених у приписі. У той же час, 26.11.2020 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича , за результатами якого виявлені порушення ст.24 КЗпП України щодо допуску до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_2 та несвоєчасне повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_3 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами виявлених порушень відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50000,00 грн, яка, на думку позивача є протиправною, з огляду на те, що голова селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича не вчиняв протиправної бездіяльності з огляду на те, що ОСОБА_2 не працює у суб'єкта господарювання. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
02.03.2021 до суду за вх.№10718/21 надійшов відзив Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що інспекційне відвідування у лютому 2020 відбулось, а відтак, позивач не має посилатись на процедурні його порушення з метою обгрунтування спірної постанови, що прийнята за результатами іншого заходу контролю. Вказує, що під час інспектування у лютому 2020 року у приміщенні сторожа було зафіксовано перебування ОСОБА_2 , який повідомив, що є безробітним та підміняє охоронця. При інспектуванні 12.11.2020 позивачем не надано докази укладання з ОСОБА_2 трудового договору, що є порушенням ст.24 КЗпП України. Вказує, що спірна постанова прийнята з дотриманням законодавства.
05.03.2021 до суду за вх.№ЕП/5948/21 від селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що відповідач описує обставини, які начебто були встановлені під час позапланового заходу у листопаді 2020, проте події (зафіксовано перебування ОСОБА_2 у приміщенні сторожа) відбувались у лютому 2020. Стосовно повідомлення про укладання трудового контракту з ОСОБА_3 органи ДПС України, зазначає, що зазначене повідомлення було здійснено 12.11.2020. Просить позовні вимоги задовольнити.
15.03.2020 до суду (вх.№12834/21) від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшли заперечення у яких відповідач зазначає, що суб'єктом господарювання використовувалась праця неоформлених найманих працівників, а саме ОСОБА_2 . Вказує, що спірна постанова є такою, що відповідає вимогам законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 15 березня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №420/699/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом на позов відповідача, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
Основним видом діяльності селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44), є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до направлення Головного управління Держпраці в Одеській області на здійснення планової перевірки від 07.02.2020 №15/01-29-409 (а.с.63), державних інспекторів направлено для проведення планової перевірки селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича у період з 20.02.2020 по 26.02.2020. Предметом здійснення планової перевірки зазначено: контроль за додержанням законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю з питань визначених у розділі 3 Акту за результатами проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України віє 18 серпня 2017 року №1338.
За результатами проведення перевірки щодо додержання субєктом господарювання селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018-2019 роки у період з 21.02.2020 по 26.02.2020, Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт №15-31-013/0086 від 26.02.2020 (а.с.34-39).
Відповідно до акту №15-31-013/0086 від 26.02.2020 виявлені порушення:
-на підприємстві протягом 2019 року зобов'язання стосовно дотримання квоти для працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників - відсутні;
-на підприємстві не дотримується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
На підставі акту №15-31-013/0086 від 26.02.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №15-31-013/0086-0028 від 27.02.2020 (а.с.40), відповідно до якого зобов'язано селянське (фермерське) господарство Тиченко Сергія Валерійовича у строк до 16.03.2020 здійснити дії щодо усунення та не допущення у подальшому порушень у частині 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в частині виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця) - шляхом: -вжиття заходів з встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік; -виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
13.03.2020 селянське (фермерське) господарство Тиченко Сергія Валерійовича скерувало на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області лист №2 (а.с.45-47) щодо виконання припису від 27.02.2020 та надала копію звіту форми №3-ПН.
23.10.2020 головним державним інспектором відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Перебийносюком Русланом на адресу т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області скеровано службову записку (а.с.30-31) у якій зазначається, що під час заходу державного контролю селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича протягом 21-26 лютого 2020 в приміщенні сторожа було зафіксовано перебування ОСОБА_2 , який повідомив, що є безробітним, проте на даний час підміняє основного охоронця ОСОБА_4 . Зважаючи на викладене просив прийняти рішення щодо доцільності здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці (зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин).
При цьому, позивачем наявність факту перебування ОСОБА_2 у приміщенні сторожа не заперечується.
Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято наказ №2710 від 26.10.2020 «Про проведення інспекційного відвідування» (а.с.82), відповідно до якого наказано: « 1.Головному державному інспектору відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_5 , в термін з 09.11.2020 по 20.11.2020 (включно), здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича (код ЄДРПОУ 21019280; адреса реєстрації: 68162, Одеська область, Татарбунарський район, село Базарянка, вул.Молодіжна, 1; адреса здійснення фактичної господарської діяльності: 67160, Одеська область, татарбунарський район, село Тузли), з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп.3.1., пп.3.9., пп.3.10 розділу 3 частини І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 №1338, зокрема з питань виявлення неоформлених трудових відносин. 2. ОСОБА_5 оформити результати інспекційного відвідування у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів».
26.10.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області видане направлення №15/01-29-2249 (а.с.83) ОСОБА_5 для здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича в термін з 09.11.2020 по 20.11.2020.
20.11.2020 за результатами інспекційного відвідування складено акт №ОД1231/2164/АВ (а.с.84-107).
Відповідно до акту №ОД1231/2164/АВ від 20.11.2020 встановлені порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України відносно ОСОБА_2 , який щонайменше 21.02.2020 був допущений головою селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича до роботи та здійснював за місцем провадження останнього господарської діяльності, а саме функціональні (посадові) обов'язки за посадою «Сторожа».
Також, відповідно до акту №ОД1231/2164/АВ від 20.11.2020 встановлено порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України стосовно ОСОБА_3 , який щонайменше з 02.11.2020 по 12.11.2020 виконував роботи на умовах трудового договору оформленого наказом №27 від 01.11.2020, при цьому, ОСОБА_3 був допущений до роботи без повідомлення до Державної податкової служби України та її територіальних органів.
20.11.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області на адресу селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича скеровано припис про усунення виявлених порушень №ОД1231/2164/АВ/П (а.с.108-109), відповідно до якого зобов'язано здійснити дії щодо усунення та не допущення у подальшому порушень: « 1.Недотримання норм чинного трудового законодавства в частині неможливості допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2.Недотримання норм чинного трудового законодавства в частині повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Селянське (фермерське) господарство Тиченко Сергія Валерійовича на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області надало відповідь на припис від 20.11.2020 (а.с.48) у якій зазначило, що ОСОБА_4 не повідомляв керівництво селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича про тимчасову відсутність на робочому місці та його прохання ОСОБА_2 підмінити його. Також, позивач повідомляв, що повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття на роботу ОСОБА_3 направлено належним чином. До листа надані пояснення ОСОБА_4 та копія повідомлення, направленого до ДПС України.
Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_4 від 24.02.2020 (а.с.42), останній 21.02.2020 під час знаходження на зміні сторожа відлучився з місця роботи з метою отримання пам'ятника, який він замовив на могилу матері. На момент відсутності просив свого знайомого ОСОБА_2 підмінити його на годину-другу, при цьому, про зазначені дії голову селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича - не повідомляв.
Матеріали справи містять квитанцію №2 від 12.11.2020 (а.с.42) селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича на адресу ДПС України щодо направлення повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу (а.с.43), відповідно до якого зазначено дата початку роботи: 02.11.2020.
27.11.2020 головним державним інспектором відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Перебийносюком Русланом на адресу т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області скеровано службову записку (а.с.110-111) у якій зазначається, що під час заходу державного контролю селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича протягом 21-26 лютого 2020 в приміщенні сторожа було зафіксовано перебування ОСОБА_2 , проте, під час здійснення заходу державного контролю 09.11.2020 було встановлено, що щодо ОСОБА_2 у селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича відсутня обліково-розпорядча та бухгалтерська документація відносно працевлаштування його у лютому 2020. Крім того, ОСОБА_3 щонайменше з 02.11.2020 по 12.11.2020 виконував роботи на умовах трудового договору оформленого наказом №27 від 01.11.2020, був допущений до роботи без повідомлення до Державної податкової служби України та її територіальних органів. Просив розглянути питання щодо прийняття до розгляду справи про накладення штрафу на селянське (фермерське) господарство Тиченко Сергія Валерійовича відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України.
03.12.2020 на адресу селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича Головним управлінням Держпраці в Одеській області було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 02.12.2020 №15/01-33-11887 (а.с.112-113).
17.12.2020 Головне управління Держпраці в Одеській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1231/2164/АВ/ТД-ФС (а.с.116-117), відповідно до якої на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, вирішено накласти на селянське (фермерське) господарство Тиченко Сергія Валерійовича штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, що становить 50000,00 грн.
18.12.2020 зазначену постанову було направлено на адресу позивача.
Не погоджуючись з зазначеною постановою №ОД1231/2164/АВ/ТД-ФС від 17.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 8 вересня 2004 року, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 від 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України №1986-IV від 8 вересня 2004 року, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням, законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі-Порядок №823), Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (надалі - Порядок №509, у редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).
Згідно з п.2 Порядку №509, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Згідно з вимогами пункту 5 Порядку №823 Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; -факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; -факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про -роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; -роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; -фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; -роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; -роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем'єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для проведення інспекційного відвідування позивача слугував наказ Головного управління Держпраці в Одеській області №2710 від 26.10.2020 прийнятий з урахуванням обставин викладених державним інспектором праці ОСОБА_5 в «Службовій записці» від 23.10.2020.
Відповідно до п.6 Порядку №823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.
Відповідно до п.6 Порядку №823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Суд зазначає, що, ані акт №15-31-013/0086 від 26.02.2020, ані акт №ОД1231/2164/АВ від 20.11.2020 не містять приміток про долучення до матеріалів диску з відеозаписом, який додано відповідачем до суду (а.с.121), при цьому, суд враховує, що позивачем не заперечуються обставини, які зафіксовані на зазначеному відеозаписі.
Відповідно до п.16 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування складається акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, за яких трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої цієї статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Зі змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві або у фізичної особи, яка використовує найману працю, певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статус працівника юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, а вказані особи щодо неї є суб'єктами, які використовують саме її найману працю у розумінні КЗпП України.
Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин.
Проведеною перевіркою встановлено порушення селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича вимог частини першої статті 21 та частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, які полягають в допуску працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 які були надані відповідачу, він не повідомляв керівництво селянського (фермерського) господарства Тиченко Сергія Валерійовича про тимчасову відсутність на робочому місці та його прохання ОСОБА_2 підмінити його.
При цьому, власне відповідач посилається у якості доказу на відеозапису на компакт-диску (а.с.121) на якому ОСОБА_2 , зазначає, що перебуває у приміщенні сторожа за проханням саме ОСОБА_4 його підмінити на нетривалий час, зазначає, що він є безробітним.
Суд зазначає, що пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є послідовними, чіткими та такими, що узгоджуються між собою.
Натомість відповідачем при вирішенні питання про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю не надано оцінку письмовим поясненням ОСОБА_4 та поясненням ОСОБА_2
Категорія «зміст праці» характеризує взаємодію особистісних і речових чинників процесу праці, обсяг та структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні для здійснення трудового процесу вміння й навички. Зміст праці - це функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами праці та формою організації виробничого процесу.
Враховуючи викладене можливо дійти висновку, що працювати (виконувати роботу) значить брати участь у певному трудовому процесі за певним фахом, витрачаючи фізичну й розумову енергію брати, участь у створенні матеріальних і духовних цінностей; виконувати певну роботу, користуватись відповідним знаряддям, засобом або матеріалом для праці; виконувати розумову роботу, шукаючи найкращих засобів для вирішення, розв'язання чого-небудь; виконувати роботу за допомогою верстата, механізму, машин, устаткування та ін.
Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України «Про оплату праці», як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Таким чином, зазначені правові норми слід застосовувати до обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов'язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
(Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а).
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, беззаперечних доказів фактичного допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору відповідачем не надано.
Суд зазначає, що посадові особи відповідача як при проведенні інспекційного відвідування, так і при прийнятті постанови про накладення штрафу, зобов'язані були встановити наявність беззаперечних доказів допуску позивачем працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору. Проте такі докази відсутні в матеріалах справи.
В свою чергу, обставини справи не містять наявності ознак трудових правовідносин між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством Тиченко Сергія Валерійовича .
Окрім іншого, суд враховує концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». Проте, суд не встановив обставин, які у сукупності можуть безумовно свідчити про наявність трудових відносин.
Щодо визначення відповідачем порушення щодо недотримання норм чинного трудового законодавства в частині повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.
Порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.15 №413.
Пунктом 1 цієї постанови визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов'язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови №413.
Разом з цим, абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України не передбачено накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДПС про працевлаштування.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 33 постанови від 23 квітня 2020 року у справі №440/45/19, у постановах від 24 вересня 2020 року справа № 200/929/19-а, від 23 квітня 2020 року справа №440/45/19.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.09.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров'я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конфіденційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., відповідно до квитанції №ПН1169 від 18.01.2021 року (а.с.6).
Отже, з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства Тиченка Сергія Валерійовича слід стягнути судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов селянського (фермерського) господарства Тиченка Сергія Валерійовича - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД1231/2164/АВ/ТД-ФС від 17 грудня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на селянське (фермерське) господарство Тиченка Сергія Валерійовича у розмірі 50000,00 гривень.
Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства Тиченка Сергія Валерійовича у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - селянське (фермерське) господарство Тиченка Сергія Валерійовича (вул.Молодіжна, буд.1, с.Базарянка, Татарбунарський район, Одеська область, 68162, код ЄДРПОУ 21019280).
Відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області (просп.Шевченка, буд.2, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39781624).
Суддя Вовченко O.A.