07 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/18549/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 2016 року по 2020 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, виплату разової грошової допомоги за період з 2016 року по 2020 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми, що становить 38627,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 відповідач протиправно виплатив йому у 2020 році грошову допомогу до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 22.03.2021 продовжено розгляд адміністративної справи №240/18549/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений чіткий розмір цієї допомоги.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, має право на пільги, встановлені ст. 13 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і відповідачем йому була виплачена у 2020 році до 5 травня допомога у розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112.
Позивач, вважаючи, що вказана допомога йому була виплачена у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII.
Так, 01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у постанові №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни здійснюється у таких розмірах: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень, тобто у розмірах менших, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і постанова №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги позивачу у 2020 році слід застосовувати не постанову №112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (оприлюдненій 26.01.2021), яка набрала законної сили.
Відтак, заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII (у редакції Закону №367-XIV), підлягають задоволенню.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком, визначений у частині першій статті 28 Закону України №1058-IV, який є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Доводи відповідача стосовно того, що саме Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів є відповідальним за неповну виплату коштів позивачу та є належним відповідачем у справі, суд вважає безпідставними з огляду на те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій. Враховуючи це, управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату цієї допомоги. Оскільки у 2020 році грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу відповідачем, він є належним відповідачем у справі.
Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат та зобов'язати його нарахувати щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни з урахуванням раніше виплачених сум, то вона не підлягає задоволенню, так як статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, тобто з 27.02.2020.
Питання розміру виплати до 5 травня разової грошової допомоги у 2016, 2017, 2018, 2019 роках регулювалось відповідно до пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, який передбачав, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, і станом на 2016-2019 роки цей пункт був діючим. Відповідно, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005, код 0412240676) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2020 році до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
У задоволенні вимог щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 роки відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.04.2021.
Суддя Н.М. Майстренко