Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 квітня 2021 р. Справа№200/1176/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчини певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.01.2021 року №914380195031 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області №04-354 від 05.03.2020 року, в розмірі 88 % винагороди судді який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 відповідачем у січня 2021 здійснено перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 58% суддівської винагороди. Позивач з таким перерахунком не згодна, оскільки щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці їй було призначено з вересня 2016 року у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що порушує її конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав до суду відзив, вмотивований тим, що при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 управління керувалося вимогами чинного законодавства, а саме частиною третьою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII та висновками суду, наведеними у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 у справі 200/6397/20. Зазначає, що розмір суддівської винагороди позивача у зв'язку із застосуванням до неї вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII має становити 58% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи висновок Конституційного суду України, наведений у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020, на думку відповідача управління не може застосовувати при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці різні підходи: один при визначенні відсотку суддівської винагороди, застосовуючи вимоги Закону України "Про судоустрій і статус судів" від 07.07.2010 №2453-VI, а інший для визначення базового розміру окладу судді згідно вимог Закону №1402.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Постановою ДААС від 06 грудня 2017 року у справі № 221/3627/17 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області задоволено частково. Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року у справі № 221/3627/17 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області щодо незарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Одеському державному університеті, в період з 01.09.1980 року по 01.07.1983 року, що становить 1 рік 5 місяців та відмові у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 88 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично отриманих сум - неправомірними.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Одеському державному університеті, в період з 01.09.1980 року по 01.07.1983 року, що становить 1 рік 5 місяців.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 88 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01.07.2017 року з урахуванням фактично отриманих сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Серед іншого, постановою ПААС від 06 грудня 2017 року встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право позивачу на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, становить 24 роки 09 місяців 5 днів, а розмір щомісячного довічного грошового утримання - 88 відсотків заробітної плати судді.
Отже, як встановлено судом, позивач є суддею у відставці, їй було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 06 жовтня 2020 у справі 200/6397/20-а скасовано рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.03.2020 № 1957 з додатком до нього від 22.06.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 16.03.2020 та зобов'язано здійснити позивачеві перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 05.03.2020 № 04-356, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Тобто, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з 19 лютого 2020 року встановлено зазначеним рішенням Донецького окружного адміністративного суду.
Визначення відсотку суддівської винагороди, який складає розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, не було предметом розгляду у вказаній справі.
Рішенням відповідача № 914380195031 від 05 січня 2021 року про перерахунок пенсії здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 58 % суддівської винагороди.
Не погоджуючи із вказаними діями і рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 58% позивачка звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (чинного на момент виходу позивача на пенсію) з урахуванням змін, внесених Законом від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок-50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII та у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII) було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим Законом України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи дане рішення суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Запровадження Законом №1402-VIII правил, згідно з якими зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Отже зазначені вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020.
Як випливає з відзиву, позивачка є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 88% сум грошового забезпечення, встановлений постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року по справі №221/3627/17-а.
Відповідач, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 у справі №200/6397/20-а, здійснив, з 19.02.2020, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, на підставі довідки ТУ ДСА від 05 березня 2020 року №04-356 та основний розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 58% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
Отже при здійсненні відповідного перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки з 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 58%.
Як вставлено постановою ДААС від 06 грудня 2017 року у справі 221/3627/17, та не заперечується сторонами, стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, становить - 24 років 09 місяць 5 днів.
Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 58%, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За правилами частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як наслідок, з 19.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення частини третьої та четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.
Враховуючи, що позивач має стаж роботи на посаді судді 24 років 09 місяць 05 дні, що підтверджується постановою ДААС від 06 грудня 2017 року у справі 221/3627/17, відтак суд погоджується з доводами відповідача, що правової підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, в розмірі 88% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII відсутні.
Суд вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.
Отже до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУ ДСА у Донецькій області від 05 березня 2020 року № 04-356, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 у справі №200/6397/20-а, є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчини певні дії,- відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 квітня 2021 року.
Суддя І.В. Шинкарьова