Копія
07 квітня 2021 року Справа № 160/4521/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін Станіслав Вікторович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа: Офіс Генерального прокурора, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 31 від 23.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки і метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1079к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури;
поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури;
стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2020 і по день винесення рішення суду.
Ухвалою суду від 26.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк - 10-ть днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати судового збору у розмірі 908 грн. та клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
06.04.2021 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додавав платіжне доручення та клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
Клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду обгрунтовано наступним.
29.12.2020 року позивач був ознайомлений з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1079к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури та рішенням Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 31 від 23.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки і метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 .
Таким чином, з 29.12.2020 року у позивача виникло право на звернення з позовом до суду.
Позивач вже звертався з даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду раніше, а саме: 26.01.2021 року.
Однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Після цього позивач повторно звернувся з даним позовом до суду.
Позивач вказує на те, що невідкладне повторне подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення свідчить про добросовісну поведінку.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, суд встановив наступне.
У відповідності до вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - це професійна діяльність в т.ч. і прокурорів.
Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався з даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а саме:
26.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/632/21 позовну заяву повернуто позивачу через її відкликання позивачем;
17.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1340/21 позовну заяву повернуто позивачу через її відкликання позивачем;
09.03.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/2499/21 позовну заяву повернуто позивачу через пропуск останнім строку звернення з позовом до суду;
22.03.2021 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3865/21 позовну заяву повернуто позивачу через її відкликання позивачем.
Таким чином, позивач вже чотири рази звертався з даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; три рази позивач самостійно відкликав позовну заяву; позивач не оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року по справі № 160/2499/21, якою позовну заяву повернуто позивачу через пропуск останнім строку звернення з позовом до суду.
Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Таким чином, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами.
При цьому, з позовної заяви не вбачається та суд не може самостійно встановити інших причин пропущення позивачем строку звернення до суду ніж ті, які вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення з позовом до суду.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а причини пропуску такого строку не визнані судом поважними, то суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст. 123, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.