07 квітня 2021 року Справа № 160/10566/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 32149,40 грн., -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить: стягнути суму податкового боргу в розмірі 32149,40 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який має податковий борг в сумі 32149,40 грн. Враховуючи, що на даний час обліковується борг, який у добровільному порядку відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду щодо стягнення податкового боргу.
Враховуючи, що відповідачем у позові вказана фізична особа, яка не є підприємцем, судом було звернуто до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, в порядку ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивача.
29.09.2020 року до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено відомості, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.03.2008 року.
Ухвалою суду від 05.10.2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 22.12.2020 року адміністративну справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання, враховуючи, що до суду з місця проживання (перебування) відповідача повернувся конверт, тобто, в матеріалах справи були відсутні письмові докази вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
21.01.2021 року від позивача надійшло письмове клопотання, в якому представник Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області просив суд закінчити підготовче провадження по справі та перейти до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 27.01.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача та відповідач не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце судового розгляду, шляхом направлення судових повісток за адресами сторін, що підтверджується матеріалами справи.
На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду з місця проживання (перебування) відповідача повернувся конверт із довідкою "Укрпошти", в якій зазначено причини повернення/досилання кореспонденції “Повертається за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 11 ст.126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно із ч.1 ст.131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Застосовуючи по аналогії закону ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду та повістки про виклик до суду повернуто з незалежних від суду причин, суд доходить висновку, що відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про відкриття провадження у справі, а також про день, час та місце розгляду справи.
Аналогічна правова позиція щодо належного повідомлення наведена в ухвалі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №804/575/18 (адміністративне провадження №К/9901/28903/19).
Станом на 07.04.2021 року до суду не надходили письмові заяви по суті справи від сторін.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з відомостями з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що за ним обліковується податковий борг у розмірі 32149,40 грн. а саме:
- з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0563781304 від 26.11.2018 року в сумі 20625,81 грн.; податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» №0563801304 від 26.11.2018 року в сумі 170,00 грн.), нараховано пеню в сумі 3973,72 грн. згідно з п.п.129.1.2 ст.129 ПК України (а.с.7, 10 (зворотній бік));
- по військовому збору (податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0563821304 від 26.11.2018 року в сумі 6187,75 грн.), нараховано пеню в сумі 1192,12 грн. згідно з п.п.129.1.2 ст.129 ПК України (а.с.8, 10).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу, тому контролюючим органом було сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 02.04.2019 року №66414-53, яка була надіслана засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення на податкову адресу боржника (а.с.6).
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд зазначає, що згідно з п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абз.2 п.7 розд.IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за №902/30770, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідну податкову вимогу щодо сплати податкового боргу було вручено відповідачу належним чином.
Матеріали справи не містять письмових доказів, що сума податкового боргу самостійно була погашена відповідачем або органом стягнення; контролюючим органом не скасовано раніше прийняту податкову вимогу; позивачем не зменшено нараховану суму податкового боргу; за рішенням суду, що набрало законної сили, не скасовано рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.6 ст.60 ПК України передбачено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп.14.1.137 п. 14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.4 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні письмові докази щодо оскарження відповідачем податкової вимоги від 02.04.2019 року форми “Ф” №66414-53 на суму 32149,40 грн. або сплати податкового боргу. Станом на час розгляду справи, до суду не надходили письмові заяви по суті справи від відповідача.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 19-1.1.45. п.19-1 ст.19 ПК України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно із п.87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п.87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.2 ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що письмові докази понесення судових витрат суб'єктом владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз у справі відсутні, суд не вирішує питання про повернення позивачу інших судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 32149,40 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в розмірі 32149,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко