06 квітня 2021 року Справа № 160/1444/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юркова Е.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості,-
29 січня 2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області з вимогами:
- стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад 2020 року в розмірі 5873,28 грн.;
- стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованості по вихідній допомозі у зв'язку з звільненням в розмірі 117945 грн.;
- стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 01 лютого 2021 року в розмірі 52115,10 грн.;
- стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 15000 грн. у відшкодування спричиненої його діями моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що розпорядженням Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 154в-К від 12.11.2020 року припинено повноваження позивача, як старости сіл, з 12.11.2020 року та звільнено на підставі п.5 ст.41 КЗпП України. Проте при звільненні не було у повному обсязі виплачено заробітну плату, нараховану під час роботи на посаді старости та відповідно допомогу при звільненні передбачену законом. За період роботи з 01 по 12 листопада 2020 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 2355,28 грн., із якої здійснено утримання 423,95 грн. прибуткового податку та 35,33 грн. військового збору. Вказана грошова сума була зарахована (виплачена) 20.11.2020 року. Таким чином, за час роботи у листопаді 2020 року відповідач повинен був нарахувати та виплатити заробітну плату у розмірі 914,30 грн. х 9 днів = 8228,70 грн., де 914,30 грн. середньоденний заробіток, 9 - кількість робочих днів з 01 по 12 листопада 2020 року. Отже розмір заборгованості по заробітній платі із урахуванням фактично виплаченої суми складає 8228,70 грн. - 2355,28 грн. = 5873,28 грн. та невиплачена вихідна допомога в сумі 117945 грн. З урахуванням викладеного та кількості робочих днів, за які відповідач повинен сплатити середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, сума, яка підлягає стягненню на користь позивача станом на 01 лютого 2021 року згідно ст.117 КЗпП України складає: 914,30 грн. х 57 робочих дні = 52115,10 грн.
Ухвалою суду від 03.02.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 02.03.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що підставою звільнення ОСОБА_1 з посади старости сіл ОСОБА_2 , Жолобок та Підлісне зазначено саме припиненням повноважень на підставі п.2, п.4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» № 562-ІХ від 16.04.2020р. та прийняттям рішення Вербківської сільської ради №1-1/VIII від 11 листопада 2020 року «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради». До звільнення позивач був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статей 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження припинилися, саме відповідно до п.2, п.4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» № 562-ІХ від 16.04.2020р. у зв'язку із набуттям повноважень Вербківської сільської ради восьмого скликання та прийняттям рішення Вербківської сільської ради №1-1/VIII від 11 листопада 2020 року «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради». Враховуючи, що позивач перебуваючи на посаді старости сіл ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був посадовою особою місцевого самоврядування та його не може бути звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки вказана норма права стосується посадових осіб господарських товариств, яким не є Вербківсвька сільська рада, а позивач не є спеціальним суб'єктом, щодо якого може бути застосована зазначена правова норма.
01.04.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у позові, а також вказано, що наказом про звільнення підтверджено, що позивача звільнено саме на підставі ч.5 ста.41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), а КЗпП України не містить застережень щодо застосування норм лише відносно спеціальних суб'єктів, зокрема керівного складу господарських товариств.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, згідно з рішенням Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 98-4/VII від 01.04.2016 року затверджено повноваження ОСОБА_1 , як старости на території сіл Кочережки, Жолобок, Підлісне Вербківської об'єднаної територіальної громади.
Рішенням Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 1-1/VIII від 11 листопада 2020 року «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради» розпочато повноваження депутатів Вербківської сільської ради VIII скликання.
Розпорядженням голови Вербківської сільської ради від 12.11.2020 року №154в-К припинено повноваження ОСОБА_1 з 12 листопада 2020 року; фінансово-економічному відділу виконавчого комітету сільської ради здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме: утримати за 4 календарні дні додаткової відпустки за період роботи з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року.
Вказане розпорядження містить підставу: ст.42, 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2, п.4 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» № 562-ІХ від 16.04.2020 р., п.5 ст.41 КЗпП України, рішення Вербківської сільської ради «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради» від 11.11.2020 року № 1-1/VIII.
Розрахунок з ОСОБА_1 проведено 20.11.2020 року у розмірі 1896,00 грн.
Згідно довідки виконавчого комітету Вербківської сільської ради № 185 від 14.01.2021р. при звільненні вихідна допомога не нараховувалась і не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно вимоги стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад 2020 року в розмірі 5873,28 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Вербківської сільської ради № 183 від 14.01.2021р. у листопаді 2020 року позивачу було нараховано 2355,28 грн. (в тому числі прибутковий податок 423,95 грн., військовий податок 35,33 грн.), виплачено 1896 грн.
У зв'язку із тим, що середньоденний розрахунок заробітної плати входе щомісячна премія і доплата за високі досягнення в праці, але згідно із колективним договором Виконавчого комітету Вербківської сільської ради на 2018-2020 роки та Положенням про преміювання працівників Виконавчого комітету Вербківської сільської ради, зазначені види нарахувань не нараховуються в місяці звільнення працівника.
Отже розрахунок позивача заборгованості по заробітній платі, з середньоденним заробітком в розмірі 914,30 грн. є помилковим, а тому вимога в частині стягнення з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад 2020 року в розмірі 5873,28 грн. не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимоги в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні, суд зазначає таке.
Закон України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За змістом частини 1 статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування, з-поміж інших, включає старосту.
Відповідно до частин 1-3 статті 54-1 Закону № 280/97-ВР староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі.
Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.
При здійсненні наданих повноважень староста є відповідальний і підзвітний раді та підконтрольний сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед радою, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін (частина 5 статті 54-1 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до частин 1, 3 статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Відповідно до частин 1 статті 2 Закону України від 07.06.2006 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Згідно статті 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» цим та іншими законами України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 до звільнення займав посаду старости на території сіл Кочережки, Жолобок, Підлісне Вербківської об'єднаної територіальної громади, отже був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статей 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження сільська рада припинила у зв'язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету, до складу якого він входив за посадою, що було зумовлено виборами до Вербківської сільської ради і формуванням нового складу цього виконавчого органу.
Посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, зокрема склад виконавчого комітету відповідної сільської ради, але й настанням інших обставин, з якими Закон пов'язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
Так, розпорядженням голови Вербківської сільської ради від 12.11.2020 року №154в-К припинено повноваження ОСОБА_1 з 12 листопада 2020 року; фінансово-економічному відділу виконавчого комітету сільської ради здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме: утримати за 4 календарні дні додаткової відпустки за період роботи з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року.
Вказане розпорядження винесено на підставі: ст.42, 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2, п.4 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» № 562-ІХ від 16.04.2020 р., п.5 ст.41 КЗпП України, рішення Вербківської сільської ради «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради» від 11.11.2020 року № 1-1/VIII.
Аналізуючи розпорядження голови Вербківської сільської ради від 12.11.2020 року № 154в-К, а також підстави звільнення позивача суд приходить до висновку, що позивача звільнено з підстав, встановлених Законом № 280/97-ВР, а саме: стаття 51 Закону, у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого комітету у зв'язку з формуванням після виборів нового, - припинення повноважень, в тому числі, посадових осіб місцевого самоврядування, які за посадою входили до цього виконавчого органу і виконували свої обов'язки на постійній основі.
Суд акцентує, що рішенням Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 1-1/VIII від 11 листопада 2020 року «Про початок повноважень депутатів Вербківської сільської ради» розпочато повноваження депутатів Вербківської сільської ради VIII скликання.
Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Норму частини 1 статті 41 КЗпП України було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року за № 1255-VII.
Вказаний Закон набрав чинності 01 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП України). Зокрема, ст. 41 КЗпП України доповнена п. 5, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».
Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача з посади старости відбулось у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Вербківської сільської ради, згідно статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування», а також у зв'язку з сформуванням нового складу виконавчого комітету
Отже, припинення повноважень у зв'язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету не слід ототожнювати з припиненням виконання повноважень керівним складом господарських товариств, що презюмується п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, таким чином, у даному випадку, наслідки та гарантії передбачені ст. 44 КЗпП України не застосовуються, адже фактично мало місце звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Суд вказує, що вихідна допомога є гарантією працівника у випадку звільнення з ініціативи роботодавця. В той же час, в даному випадку звільнення позивача відбулось у зв'язку із закінченням строку його повноважень, відповідно до Закону № 280/97-ВР, тобто на підставі, що передбачені іншими законами.
Оскільки позивача звільнено на підставі ч. 1. ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а вихідна допомога в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток передбачена лише в разі звільнення через припинення трудового договору з підстав п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів за затримку проведення розрахунку при звільненні суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Тобто, підставою для відповідальності роботодавця за затримку проведення розрахунку є наявність вини роботодавця, а саме: вчинення ним протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності, які спричинили таку затримку.
Відповідно до розпорядження голови Вербківської сільської ради від 12.11.2020 року №154в-К припинено повноваження ОСОБА_1 з 12 листопада 2020 року.
Як встановлено судом, 20.11.2020 року на рахунок позивача зарахована заробітна плата в сумі 1896,00 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 10.12.2020 року.
На підставі викладеного, суд зазначає, що затримка розрахунку при звільненні з позивачем мала місце.
Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно із абз. 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплат.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Повними, фактично відпрацьованими двома місяцями роботи, що передують звільненню позивача з роботи є вересень - жовтень 2020 року.
Відповідно до довідки № 184 від 14.01.2021 р. про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , видану виконавчим комітетом Вербківської сільської ради, його середньоденний заробіток складав 914,30 грн.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 13.11.2020 року по 19.11.2020 року (включно) у розмірі 4571,50 грн. (914,30 грн. х 5 робочих днів).
Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд вказує, що в обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на допущену відповідачем протиправну бездіяльність.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не встановлено та позивачем не підтверджено наявність моральних стражданням та переживань позивача, що виникли у зв'язку з допущеною бездіяльністю відповідача - Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період 05.04.2021 року у відпустці, розгляд справи здійснено 06.04.2021 року.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (вул.Матросова, буд.20, с.Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51453, ІК в ЄДРПОУ 04338902) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні в день звільнення.
Стягнути з Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 13.11.2020 року по 19.11.2020 року (включно) у розмірі 4571,50 грн. (914,30 грн. х 5 робочих днів).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 квітня 2021 року.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков