05 квітня 2021 року Справа № 160/3221/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007800-5240-0423 від 13.02.2020 р. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, а саме позивача зобов'язано:
- надати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів;
- надати відповідно до кількості сторін всі додатки (докази), що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги завірені належним чином у відповідності до ч.5 ст.94 КАС України, у тому числі докази отримання позивачем податкової вимоги № 77691-53 від 17.08.2020 року.
Копія ухвали отримана представником позивача 18.03.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вказана ухвала суду від 09.03.2021р. позивачем не оскаржувалася, набрала законної сили з моменту підписання та є обов'язковою до виконання.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
22.03.2021 року представник позивача звернувся із заявою про усунення недоліків.
Відповідно до ч.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
П'ятий день для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі №160/3221/21 є 27.03.2021р. припадає на вихідний день (субота), а також перебування судді у відпустці 29.03.2021р. та 02.04.2021р., у зв'язку з чим, дана ухвала прийнята - першим робочим днем 05.04.2021р., тобто протягом п'яти днів з дня отримання заяви про усунення недоліків 30.03.2021р. з урахуванням вихідних та неробочих днів.
Дослідивши подану представником позивача заяву, суд дійшов висновку, що позивачем/представником вимоги ухвали суду від 18.03.2021 року не виконано, а тому позов підлягає поверненню, з огляду на наступне.
У вказаній вище заяві про усунення недоліків від 22.03.2021р. представник позивача зазначає, що ухвала суду в частині вимог про надання завірених копій документів залишається без виконання, оскільки вважає, що в цій частині вона суперечить вимогам Закону та правовим висновкам Верховного Суду, зокрема викладених в постанові від 18.12.2018р. по справі №761/5894/17.
Таким чином, представник позивача висловлює свою категоричну не згоду із вказаною ухвалою від 07.09.2020р. та небажання її виконувати.
Судом встановлено. що представник позивача, адвокат Донець Сергій Олександрович (Свідоцтво №1177 від 07.10.2003р.) звертаючись із даним позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 додав до позовної заяви додатки за переліком, які завірені шляхом нумерації та прошиванням всіх документів разом із позовною заявою без зазначення висловів: «Копія», «Згідно з оригіналом» тощо.
Суд акцентує увагу, що під час прийняття ухвали про залишення позову без руху в частині встановлення належності засвідчення поданих доказів, суд не посилався на вимоги Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації», а керувався виключно діючим законодавством України.
Цей стандарт не підлягає для застосування до фізичних осіб, а виключно поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (п.1 Стандарту).
Так, ч. 2 ст. 94 КАС України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 5 ст. 94 КАС України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З аналізу норм процесуального законодавства встановлено, що належним чином засвідчені копії документів ті, що засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 20 п.1 ст. 1 ЗУ «Про стандартизацію» від 05.06.2014 визначено, що стандарт - нормативний документ, а не нормативно-правовий акт.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
Порядок оформлення копій документів унормований Наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (далі - Правила організації діловодства).
Порядок засвідчення сторінок копій документів, які мають більше ніж один аркуш, передбачений п.9 Розділу 10 Глави 2 Правил організації діловодства. Так, у п. 9 зазначено, що сторінки копії документів (за винятком тих, що мають один аркуш) нумеруються і відмітка про засвідчення копії може доповнюватися відміткою «Всього в копії _____ арк.».
Суд зазначає, що можливість засвідчення документів шляхом прошиття їх разом та заклеювання папером з написом «Пронумеровано і прошнуровано (кількість аркушів цифрою і прописом) аркушів», із зазначенням посади особи, яка завіряє копію, її підпису, прізвища, ініціалів і дати, можливо у разі засвідчення одного конкретного документу який складається з кількох сторінок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.05.2019 року у справі №160/7887/18.
Крім того, суд не зобов'язував позивача поаркушно засвідчувати всі докази додані до позовної заяви.
Суд зазначає, що і хоча законодавство не встановлює заборони щодо прошивання копій документів, воно чітко встановлює вимоги щодо порядку засвідчення їх копій.
Тобто, учасник справи може подати прошитий пакет копій документів, але кожен документ повинен в ньому бути засвідчений належним чином.
Суд зазначає, що «надмірний формалізм» висловлений Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №761/5894/17 стосується саме залишення позовної заяви без руху з підстав не стільки самого факту подачі позивачем прошитих документів, скільки того факту, що вони не були поаркушно засвідчені.
Також, суд звертає увагу, що у вказаній постанові Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №761/5894/17, була висловлена позиція щодо належності засвідчення документів саме юридичною особою у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003.
Таким чином, зобов'язання позивача - фізичну особу засвідчити належним чином кожний поданий до позову документ не є «формалізмом», а є перевірка виконання остатнім покладених на нього обов'язків щодо надання належних та допустимих доказів, у т.ч. відповідно до. вимог ст.94 КАС України.
Додатково слід звернути увагу, що згідно приписів Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про захист персональних даних”, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована, або може бути конкретно ідентифікована.
Відтак, інформація щодо особи позивача у її паспорті, рівно як і реєстраційному номері облікової картки платника податків - є персональними даними позивача.
Отже, копії паспорта, РНОКПП можуть бути завірені лише власником відповідних документів на кожному розвороті копії.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що для належного засвідчення копії документів, фізичній особі - учаснику справи необхідно дотриматись ст. 94 КАС України, де зазначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач вимоги ухвали суду від 09.03.2021 року, яка не оскаржувалася та набрала законної сили не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк, у т.ч. з підстав не бажанням її виконувати, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з не виконанням вимог ухвали суду у встановлений судом строк та з врахуванням відсутності таких доказів станом на 05.04.2021р. адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова