30 березня 2021 року Справа 160/4475/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, від 26.02.2021 №24 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, з 01.03.2021 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, або, у разі відсутності такої посади на день ухвалення судового рішення, - на посаді слідчого в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, з аналогічними функціональними обов'язками, з 02.03.2021;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 по день винесення рішення суду, з розрахунку середньої заробітної плати станом на 26.02.2021;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, або, у разі відсутності такої посади на день ухвалення судового рішення, - на посаді слідчого в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, з аналогічними функціональними обов'язками, та стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Згідно пункту 3 частини 1статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161цьогоКодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст.160,161,172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач в позовній заяві зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Звільнення від сплати судового збору за іншими вимогами законом не передбачено.
Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, заявив чотири самостійні позовні вимоги, одна з яких, - стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України “Про оплату праці”, до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, поняття “заробітна плата” та “середній заробіток” не є тотожними поняттями.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Через це, суд вважає, що позивач не звільнений від сплати судового збору в частині позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому підлягає оплаті судовим збором.
Разом з цим, позивач не зазначає розмір середнього заробітку, який просить стягнути, тобто в позовній заяві відсутня ціну позову. Крім того, позивач не надає обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
Відповідно до п.3 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 гривень (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік).
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Таким чином, у випадку усунення недоліків позовної заяви та визначення ціни позову, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позову майнового характеру у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на реквізити суду (отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37989253, Рахунок отримувача UA238999980313131206084004008, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання суду:
- належним чином оформленого адміністративного позову з викладенням обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, із зазначенням ціни позову у відповідності до кількості сторін у справі;
- доказів сплати судового збору у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Врона