16 березня 2021 року Справа № 160/433/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасувати наказ відповідача від 08.04.2020 року №НТ200408 про відмову у наданні статусу безробітного та зобов'язання останнього надати позивачу статус безробітного й розпочати виплату допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у призначенні статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, оскільки позивач не є працевлаштованою особою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду позивачеві поновлено строк звернення до суду, а також запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що приймаючи оскаржений наказ, діяв у спосіб передбачений законодавством України, оскільки на момент звернення із відповідною заявою про виплату допомоги по безробіттю відсутня дата та номер запису про державну реєстрацію припинення позивачем підприємницької діяльності.
Крім того, відповідач заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, проте суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на відсутність у Кодексі адміністративного судочинства України відповідного порядку щодо переходу розгляду справи з спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу до спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Клопотання про залучення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до участі у справі як третьою особою задоволенню не підлягає через те, що рішення у цій справі не вплине на його права та обов'язки.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Так, предметом позову є наказ відповідача від 08.04.2020 року №НТ200408, яким позивачу відмовлено у наданні статусу безробітного й виплаті допомоги по безробіттю.
Із наданих до суду матеріалів слідує, що мотивом його прийняття слугував факт відсутності у відповідача даних про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення позивачем підприємницької діяльності.
Позивач же зазначає, що підприємницьку діяльність не здійснює з 15.03.2015 року, у зв'язку з чим і звернулася до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що частиною другою статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Законом України "Про зайнятість населення" №5067-VI від 5 липня 2012 року визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Відповідно до п.2 ст.1 Закону №5067-VI безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з положеннями п.7 ст.1 Закону №5067-VI зайнятість це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Статтею 2 Закону №5067-VI визначено, що відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
У відповідності до положень ч.1 ст.4 Закону №5067-VI визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Згідно з ч.1 ст.43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави вважати, що особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 07.10.2014 по справі №21-408а14.
Водночас, долучені до матеріалів справи доказів того, що позивач має статус суб'єкта господарювання, не містить.
Наведене також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою податкового органу про знаття позивача з обліку як платника податку так і особи, що втратила статус страхувальника.
За викладених обставин суд доходить висновку про протиправність оскарженого наказу.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач, заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача надати йому статус безробітного та призначити допомогу по безробіттю фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів з метою повного та всебічного розгляду відповідної заяви та документів, для прийняття рішення про надання позивачу статусу безробітного, отже на цей час не було виконано всі умови, визначені законом для прийняття відповідного рішення.
За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення наведених позовних вимог.
Проте, враховуючи протиправність оскарженого рішення про відмову у наданні статусу безробітного та його скасування в судовому порядку, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, виникає необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання статусу безробітного, на підставі якої прийнято оскаржене рішення, та прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду відповідно до норм чинного законодавства України.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у наданні статусу безробітного позивачеві.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі, вирішено питання щодо відстрочення сплати судового збору позивачу до ухвалення судового рішення у цій справі. Враховуючи те, що прийнято рішення про задоволення позову, понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 08.04.2020 року №НТ200408 про відмову у наданні статусу безробітного ОСОБА_1 .
Зобов'язати Павлоградський міськрайонний центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного на підставі якої прийнято оскаржене рішення та прийняти рішення з урахуванням висновків суду відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградського міськрайонного центру зайнятості на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім), грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна