м. Вінниця
05 квітня 2021 р. Справа № 120/8033/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність рішення № 183 56 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.06.2020, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, не сформованої із земель запасу, що межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:004:1776, яка розташована в межах села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.
З підстав наведених вище, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 23.12.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.
На виконання зазначеної ухвали, законним представником 12.01.2021 подано до суду матеріали на усунення недоліків.
Ухвалою від 18.01.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання оскаржуваного рішення.
На виконання ухвали від 18.01.2021, законним представником позивача 29.01.2021 подано до суду оскаржуване рішення від 26.06.2020 № 183.
Ухвалою суду від 04.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у відповідача та зобов'язано надати належним чином завірені копії: колективного клопотання позивача з відповідними додатками до нього, протокол постійної комісії, висновки та рекомендації постійної комісії, а також всі докази, які є в розпорядженні відповідача, на які він здійснював посилання при прийняті оскаржуваного рішення №183 від 26.06.2020. Установлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
На виконання вимог вказаної ухвали від представника відповідача до суду надійшли витребувані судом докази, а також відзив на позовну заяву від 12.03.2021, у якому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі за № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, до яких належить, зокрема і земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність.
Окрім того, у відзиві йдеться про те, що відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Відтак, на думку представника відповідача, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає праву особи на самостійне замовлення розроблення земельної документації. Крім того, зазначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою, то відповідач наголошує на тому, що питання надання чи відмови у наданні такого дозволу є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), в які суд втручатися не може. Тобто, в цій частині позову відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 04.06.2020 ОСОБА_1 (батько), діючи як законний представник своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , від імені та в її інтересах звернувся до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області з письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтованою площею 0,25 га, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680200:01:004:1776, яка розташована в межах села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.
За наслідком розгляду вказаного клопотання рішенням Агрономічної сільської ради 56 сесії 7 скликання від 26.06.2020 № 183 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:004:1776) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га, розташованої в межах села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, оскільки бажана земельна ділянка входить до 474,6783 га земель, що знаходяться під забороною Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам вищевказаних державних земель сільськогосподарського призначення відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17.
Законний представник своєї малолітньої дитини вважає відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі житлової та громадської забудови.
Як зазначено у статті 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Так, аналіз частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).
Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Крім того, приписами ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Водночас, відповідно до пунктів 2 та 12 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності, а також іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.
Отже, приписами Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" передбачено обов'язок розпорядників інформації, до яких належить і Агрономічна сільська рада Вінницького району, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме: результати поіменного голосування; висновки і рекомендації постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).
Так, предметом даного спору є рішення Агрономічної сільської ради № 183 від 26.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав існування судової заборони для прийняття органом місцевого самоврядування будь-яких рішень чи дій щодо розпорядження чи відчуження такою земельною ділянкою.
Отже, виходячи із підстав заявлених позовних вимог, в межах даної адміністративної справи судом підлягає з'ясуванню питання можливості надання відповідачем дозволу на розроблення документації за наявності заборони встановленої відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі за № 128/2833/17, а також наявності порушень процедурних питань визначених Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" при прийнятті сільською радою оскаржуваного рішення.
Із цього приводу суд звертає увагу на таке.
Як уже встановлено судом, основною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана для неї земельна ділянка входить до складу земель площею 474,6783 га, що знаходяться під забороною згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17, якою заборонено відповідачу приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.
Дійсно, сторонами спору не заперечується, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 (розміщена у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень) встановлено заборону Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які передані Вінницькому національному аграрному університету від ДП Агрономічне як правонаступнику державного підприємства Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.
Тобто, зі змісту ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 слідує, що заборона стосується прийняття рішень та вчинення будь-яких можливих юридичних дій щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність земельних ділянок площею 474,6783 га.
Варто зауважити, що виходячи із положень ст. ст. 150, 151 КАС України, які регламентують підстави вжиття заходів забезпечення позову, метою вжиття заходів забезпечення позову є, хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також можливість реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 3 статті 156 КАС України встановлено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Водночас, судом встановлено, що бажана для позивача земельна ділянка, входить до земель щодо яких відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам згідно ухвали суду про забезпечення позову від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17.
У свою чергу, суд вважає за необхідне вказати, що юридичні дії - це конкретні обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення особи.
Так, законний представник переконує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття наступного позитивного рішення про надання її у власність чи користування, тобто на цьому етапі не відбувається відчуження земельної ділянки.
Із цього приводу суд наголошує на тому, що порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в приватну власність зацікавленим особам визначений статтею 118 ЗК України. Положення зазначеної статті визначають процедуру та етапи отримання земельної ділянки у власність, зокрема:
- звернення особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;
- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- розробка та погодження проекту землеустрою;
- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак і правомірні очікування на передачу її у власність, тому таке рішення, на думку суду, охоплюється визначенням та поняттям "юридичної дії, пов'язаної із розпорядженням, відчуженням та передачею земельної ділянки у власність".
Незважаючи на те, що отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки само по собі не означає позитивного рішення про надання її у власність, однак на переконання суду, таке рішення свідчить про вчинення відповідним органом, який надає дозвіл та передає земельні ділянки у власність, юридичної дії, яка є передумовою передання земельної ділянки у власність, тому таке рішення підпадає під вид заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17.
Більше того, об'єкт забезпечення позову зазнає змін та перетворень при виконанні рішення у випадку задоволення даного позову (на етапі реалізації отриманого дозволу на розроблення документації із землеустрою), що в силу мети забезпечення позову є неприпустимим
В той же час, до моменту скасування заходів забезпечення позову, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати позивача будуть невиправданими, так як ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 заборонено Агрономічній сільській раді приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, тим самим відповідач буде позбавлений можливості затвердити розроблену документацію в порядку ст. 186-1 ЗК України до моменту скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
Отже, підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені у рішенні № 183 від 26.06.2020 56 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, на думку суду, відповідають нормам законодавства.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 240/6035/18 (провадження № К/9901/28252/19). Крім того, такої ж думки дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 22.03.2021 у справі № 120/4695/20-а, де досліджувалося ідентичне питання, пов'язане із забороною Агрономічній сільській раді вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок.
Посилання ж позивача на судову практику Верховного Суду у справах № 32/563, № 461/10926/15, № 461/8315/17 в даному випадку суд не бере до уваги, оскільки обставини даної справи не є аналогічними до обставин у вказаних справах.
Що ж до інших доводів позивача на обґрунтування своїх позовних вимог в частині існування процедурних порушень прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, то суд зазначає наступне.
Як свідчить інформація, розміщена на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради, у розділі "Рішення сесії 7-ого скликання" підрозділі "56 сесія" оприлюднена інформація про порядок денний сесії сільської ради, у якому під номером "50" зазначено про розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 , а також результати поіменного голосування (15 осіб проти).
Разом із тим, Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області всупереч приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" дійсно не опубліковано проект рішення № 183 від 26.06.2020 Агрономічної сільської ради 56 сесії 7 скликання, що підтверджується відсутністю інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради Вінницького району, у розділі Архів документів по 2020 рік.
Із цього приводу суд вказує, що у сукупності з іншими дослідженими доказами по справі наведена вище обставина не є такою, яка тягне за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення. В даному випадку саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
У постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16) Верховний Суд зазначив: "Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Тому, навіть враховуючи аргументи позивача про неотримання відповідачем певних процедурних питань, пов'язаних із попередньою підготовкою проекту оскаржуваного рішення, такі порушення на думку суду не могли вплинути на кінцевий результат розгляду клопотання позивача та прийняття за його наслідками оскаржуваного рішення № 183 від 26.06.2020, як і саму дійсність такого рішення.
Також суд бере до уваги доводи відповідача, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі 120/2611/19-а, яке набрало законної сили 01.10.2020, визнано протиправним та нечинним рішення 50 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 22.11.2018 за №759 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни межі території с. Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області", тому спірна земельна ділянка знаходиться за межеми населеного пункту с. Агрономічне.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення 56 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 26.06.2020 за № 183, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є правомірним та скасуванню не підлягає. А отже, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 ; Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04525998, місцезнаходження: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна