м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/8499/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,
представника позивача: Сидорова П.В.,
представників позивача: Кухрівського О.В., Вітковського А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський Сонях» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення № 0001660515 від 28.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання в податку на додану вартість на 422776,00 грн. та нараховано штрафну санкцію на суму 105694,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001650551 від 28.09.2020, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 127515 грн., прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків перевірки.
Зокрема, вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення №0001660515 від 28.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зазначав, що останнє прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікс Корма", Товариством з обмеженою відповідальністю «Кормо Тех» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна Олійня". Позивач вважає висновки контролюючого органу щодо непідтвердження операцій належними первинними бухгалтерськими документами та нереальність відповідних господарських операцій - необґрунтованими, з огляду на те, що відповідні контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від зазначених контрагентів отримані відповідні товари, які в подальшому використані у господарській діяльності.
Також, представник позивача зазначив, що висновки перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентами не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, адже податковому органу під час проведення перевірки було надано вичерпний перелік первинної документація на підтвердження реальності як операцій з придбання в контрагентів відповідного товару, так і подальшої його реалізації.
Враховуючи безпідставність висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з вказаними контрагентами, контролюючим органом, на думку позивача, також протиправно зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість, на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001650551 від 28.09.2020.
Ухвалою від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02.02.2021.
В підготовчому судовому засіданні 02.02.2021 оголошено перерву до 22.02.2021.
Ухвалою від 22.02.2021, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено відповідача - ГУ ДПС у Вінницькій області його правонаступником - ГУ ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України, закрито підготовче провадження та, за письмовою згодою всіх учасників справи, розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В подальшому, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2021.
Ухвалою від 15.03.2021 судове засідання призначене на 15.03.2021 відкладено на 29.03.2021.
В судовому засіданні 29.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, запереченнях на відзив на позовну заяву, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Додатково наголосив на тому, що відповідачем не доведено порушень платником податкового законодавства, повідомлення-рішення ґрунтуються на припущеннях, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначила, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. При цьому, за своїм змістом та суттю, наведені у відзиві на позовну заяву обґрунтування та надані під час розгляду справи пояснення є аналогічними тим, що відображені в акті перевірки №1161/0515/41973663 від 13.08.2020. Зокрема, відповідач наполягала на тому, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи в повній мірі не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.07.2020 по 04.08.2020, на підставі направлень від 29.08.2020 №1672, від 30.08.2020 №1675, відповідно до ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.07.2020 №2247 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Подільський сонях» за період діяльності з 01.01.2020 по 31.01.2020 з метою достовірності та правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною).
Результати перевірки оформлено актом від 13.08.2020 за №1161/0515/41973663. Зазначеним Актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.6, 198.2, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 422 776 грн., в т.ч. за період січень 2020 року в сумі 422 776 грн.
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного (податкового ) періоду на суму всього 127 515 грн., у т.ч. за січень 2020 року у сумі 127 515 грн.
Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятих 28.09.2020 податкових повідомлень-рішень:
- № 0001660515, яким збільшено суму грошового зобов'язання в податку на додану вартість на 422776,00 грн. та нараховано штрафну санкцію на суму 105694,00 грн.
- № 0001650551, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 12751500 грн.
Таким чином, зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивача зобов'язано сплатити грошові зобов'язання та штрафні санкції на загальну суму 655 985,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі ППР, позивач 15.10.2020 звернувся до податкового органу зі скаргою, в які просив їх скасувати.
За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, відповідач прийняв рішення від 03.12.2020 за №3414216/99-00-06-02-02-06, яким відмовив в її задоволенні, а прийняті за результатом проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Подільський сонях» рішення залишив чинними.
Не погоджуючись з висновками позапланової документальної перевірки та вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу враховує, що згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно п.п. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету, як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст.197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
В акті перевірки вказано, що в періоді, що перевірявся, ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» мало взаємовідносини з ТОВ "Мікс Корма", ТОВ «Кормо Тех» та ТОВ "Приватна Олійня".
Так, дослідивши господарські правовідносини позивача з ТОВ "Мікс Корма", суд встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 13.01.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мікс Корма" укладено договір поставки №1301/01, умовами якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядк та на умовах, обумовлених у цьому договорі.
За вказаним договором поставляється наступний товар: шрот соняшниковий, макуха соняшникова, шрот соєвий, макуха соєва, барда зернова нативна, висівки пшеничні (пункт 1.2 Договору).
Пунктами 1.3 -1.5 Договору визначено, що Асортимент, кількість, вид упаковки, ціна Товару вказуються у видаткових накладних на Товар, складених на підставі заявок Покупця та/або Специфікації до цього Договору. Ціна Товару вказується у рахунку-фактурі Постачальника і вказується у видаткових накладних на Товар, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума цього Договору визначається як сума всіх видаткових накладних на Товар, які є невід'ємною частиною даного Договору, за період дії цього Договору
За умовами Договору оплата поставленого товару здійснюється у безготівковій формі, за допомогою перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому, пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється на умовах 100 % передплати повної його вартості.
Відповідно до п. 3.5 Договору, постачальник зобов'язується разом з товаром передати покупцеві (його представнику) оригінали наступних документів, оформлених відповідно до чинного в Україні законодавства: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (у випадку здійснення Постачальником доставки товару на склад Покупця); документи, що підтверджують якість та походження Товару.
Право власності переходить до Покупця при передачі Товару (кожної його частини, партії) Постачальником Покупцеві у місці поставки. Передача права власності на Товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи Покупця. Повноваження осіб, які здійснюють прийомку Товару від імені Покупця, підтверджується разовою довіреністю або оформленням довіреності на визначений строк (пункт 3.4 Договору).
Факт придбання за договором поставки №1301/01 від 13.01.2020 товару, а саме шроту соняшникового, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:
- податковими накладними № 1, № 2, № 3 від 16.01.2020, № 4, № 5, № 6, № 7 від 17.01.2020, № 8 від 20.01.2020, № 14, №15, №16 від 22.01.2020, № 18, №19 від 23.01.2020, №20, №23, № 24 від 25.01.2020 (том 1 а.с. 96-112);
- видатковими накладними №1, № 3 від 16.01.2020, № 2, №4, № 5, №6 від 17.01.2020, № 7 від 18.01.2020, № 11 від 21.01.2020, № 14, №15, №16, №17 від 22.01.2020, № 18, №19 від 23.01.2020, № 22 від 24.01.2020, № 23, №24, №25, №26 від 25.01.2020.
Згідно Специфікації №1 до договору поставки 1301/01 від 13.01.2020 загальна вартість поставленого товару становить 2225000,00 грн.
Факт оплати позивачем отриманого товару, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями № 6339 від 16.01.2020, № 6346 від 17.01.2020, № 6366 від 23.01.2020, № 6369 від 23.01.2020, № 6365 від 23.01.2020, № 6378 від 24.01.2020, № 6387 від 27.01.2020 (том 1 а.с. 163-166).
Суд зауважує, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки.
Дослідивши господарські правовідносини позивача з ТОВ "Кормо.ТЕХ", суд встановив наступне.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки 04.11.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ "Кормо.ТЕХ" укладено договір поставки №0411/01, умовами якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.
Факт придбання за договором поставки №0411/01 від 04.11.2019 товару, а саме шроту соняшникового, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:
- податковими накладними Податкова накладна № 1 від 09.01.2020, №3, №4, № 5 від 10.01.2020, № 4 від 10.01.2020, № 9 від 22.01.2020;
- видатковими накладними № 1 від 08.01.2020, № 2 від 09.01.2020, № 3, №4, №5 від 10.01.2020, № 6 від 15.01.2020, № 7 від 16.01.2020, № 11 від 22.01.2020.
Суд зауважує, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки.
Факт оплати позивачем отриманого товару, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями №6312 від 10.01.2020, №6314 від 10.01.2020, №6367 від 23.01.2020.
Дослідивши господарські правовідносини позивача з ТОВ "Приватна олійня" (нова назва ТОВ "НВП "Джерельце""), суд встановив наступне.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки та підтверджується матеріалами справи 02.12.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ "Приватна олійня" укладено договір поставки №ПО-02-12-1, умовами якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передач Товару Покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, зазначеному в п.3.2. Договору.
Оплата кожної партії Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 2 (двох) банківських днів з моменту поставки Товару за умови отримання Покупцем оригіналів документів передбачених п.3.3 Договору.
Договору. 4.4. Спосіб оплати Товару Покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей Договір і відповідний рахунок-фактура.
Факт придбання та оплати придбаного за договором поставки №ПО-02-12-1 від 02.12.2019 товару, а саме шроту соняшникового, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:
- податковими накладними № 3 та № 4 від 13.01.2020;
Суд зауважує, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки.
Факт оплати позивачем отриманого товару, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями Платіжне доручення №6375 від 24.01.2020, №6352 від 20.01.2020, №6321 від 13.01.2020, №6307 від 09.01.2020, №6299 від 08.01.2020.
Також судом встановлено, що на підтвердження реальності перевезення (переміщення) придбаного в контрагентів товару позивачем до перевірки надано товаро - транспортні накладні (далі - ТТН) на перевезення товару (шроту соняшникового) від продавця ТОВ «Подільський сонях» до підприємств покупців. Вказані ТТН також додані позивачем до позовної заяви та були досліджені судом під час розгляду справи.
У даних ТТН у графі «Вантажовідравник» зазначається «ТОВ "Подільський сонях», у графі «Вантажоотримувач» зазначаються підприємства - покупці ( в т.ч. ТОВ "СП "Весна"; АПНВП "Візит" ; ТОВ "Птахокомплекс ВЕРЕМІЙ"; СФГ "Едельвейс" ; ТОВ "Агрокомплекс "БІОЛЕНД"; СТОВ "Колосок-2"; ФГ "Україна" та інші); у графі «Замовник послуг перевезення» зазначається ТОВ "Подільський сонях", СФГ "Едельвейс" та СТОВ "ДРУЖБА"; у графі «Пункт навантаження» зазначається адреса «27552 Кіровоградська обл., смт. Власівка, вул. Висоцького, 2».
Водночас, за змістом акту перевірки, під час дослідження інформації зазначеної у вищезгаданих ТТН контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаної господарської операції між позивачем та ТОВ "Мікс Корма", ТОВ «Кормо Тех» та ТОВ "Приватна Олійня". Дані висновки відповідача базуються на тому, що в наданих до перевірки ТТН відсутні відомості щодо представників підприємств - постачальників (виробників) такого товару.
Суд критично оцінює наведені в акті перевірки доводи сторони відповідача та зазначає, що постачання придбаного в контрагентів позивача товару відбувалось на умовах FCA (1НКОТЕРМС-2010). Зокрема, про саме такий спосіб постачання придбаного товару свідчить наявна в матеріалах справи копія Додаткової угоди №02 від 14.01.2020 до Договору поставки №1301/01 від 13.01.2020, в якій сторони домовились викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: «3.1. Поставка Товару здійснюється на умовах FCA (1НКОТЕРМС-2010) на складі Постачальника.». Також, сторони дійшли згоди виключити п. 3.2., п.п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. Договору.
Таким чином, згідно з базисом FCA, покупець несе витрати на доставку товару зі складу продавця до власного складу.
Матеріали справи містять відомості, що на виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем укладено ряд Договорів про надання транспортних послуг з ТОВ "Делікат Авто", ТОВ «ІРИНА», ТОВ "Транс Компані" та ПП "Д- Транс" (том 1 а.с. 239-248 ), за якими перевізники зобов'язались за рахунок позивача виконати послуги з перевезення вантажів замовника.
Надання послуг за вказаними договорами знайшло своє документальне підтвердження наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також вищезазначеними ТТН.
Отже, згідно умов поставки придбаного позивачем в ТОВ «Мікс корма» (нова назва ТОВ «Таллберг»), ТОВ «Кормо Тех» та ТОВ "Приватна Олійня" (нова назва ТОВ "НВП "Джерельце"") товару, саме ТОВ "Подільський сонях" організовував поставку придбаного товару з місця навантаження останнього, яке в свою чергу, визначав продавець. Таким чином, відсутність в наданих перевіряючим ТТН посилань щодо представників підприємств ТОВ «Мікс корма», ТОВ «Кормо Тех» та ТОВ "Приватна Олійня", не може свідчити про фіктивність господарської операції.
В свою чергу, зазначеними ТТН беззаперечно підтверджується реалізація придбаного позивачем в ТОВ «Мікс корма», ТОВ «Кормо Тех» та ТОВ "Приватна Олійня" товарів іншим контрагентам.
При цьому, суд не погоджується з доводами сторони відповідача, що відсутність належних контрагентам позивача складських приміщень у місцях завантаження придбаного товару згідно ТТН, як доказ фіктивності господарських операцій, адже наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджено факт купівлі та оплати придбаного товару, а також наявні докази його транспортування до кінцевого споживача.
Поряд з цим, суд критично оцінює наведені в Акті перевірки посилання сторони відповідач на інформацію бази даних підсистеми "Аналітична система" інтегрованої інформаційної системи ДПС "Податковий блок", згідно з якою перевіряючими встановлено, що в одного з контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Мікс корма» відсутності необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а також віднесення товариства до критеріям ризиковості платника податку, як на підставу для визнання нікчемною господарську операцію за Договором поставки №1301/01 від 13.01.2020 з огляду на наступне.
Слід зазначити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №640/3515/19.
У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.
Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС «Податковий блок», однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).
Крім того, посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб'єктом господарювання.
Водночас, надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагентів у виконанні обумовлених послуг.
Суд також враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, з наведеного вище вбачається, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед товариством (позивачем у справі).
Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Суд враховує, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, оформлені договорами, які не були визнаний в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами.
Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001660515 від 28.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання в податку на додану вартість на 422776,00 грн. та нараховано штрафну санкцію на суму 105694,00 грн., прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо його визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З аналогічних мотивів підлягає скасуванню й податкове повідомлення-рішення №0001650551 від 28.09.2020, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 127515 грн., адже останнє також прийнято на підставі висновків акту перевірки, які не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як видно з поданих документів,між позивачем та адвокатом Сидоровим П.В. укладено Договір про надання правової допомоги №1 від 01.08.2019.
18.12.2020 за надання юридичних послуг адвокатом Сидоровим П.В. позивачу виставлено рахунок №б/н за надання юридичних послуг направлених на визнання неправомірними та скасування в судовому порядку винесені ГУ ДПС у Вінницькій області ППР від 28.09.2020 №0001660515 та №0001650515. Згідно вказаного рахунку, загальна вартість наданих послуг становить 30 000,00 грн.
При цьому, до матеріалів справи стороною позивача в підтвердження понесених витрат на отримання правової допомоги надано платіжне доручення №7890 від 18.12.2020, якім підтверджено оплату отриманих послуг на суму 15 000,00 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також зважаючи відсутність з боку відповідача заперечень щодо їх розміру, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001660515 від 28.09.2020, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 528470,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001650515 від 28.09.2020, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 127515,00 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 9839,80 грн. (дев'ять вісімсот тридцять дев'ять гривень 80 коп.).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ» (вул. В.Стуса, 14, приміщення 2, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 41973663)
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 44069150)
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 05.04.2021
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна