06 квітня 2021 року
м. Київ
cправа № 918/121/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021
та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020
у справі № 918/121/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп"
до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК"
про спростування недостовірної інформації,
Державною установою "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" 16.03.2021 надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 у справі № 918/121/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 30.03.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції винесено 15.02.2021, а з її тексту, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що її повний текст складено 18.02.2021. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України, останнім днем оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі є 10.03.2021.
До касаційної скарги також додані копія конверту та роздруківка з офіційного сайту АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення, з яких вбачається, що текст оскаржуваної постанови відповідачем-2 отримано 24.02.2021. Таким чином, відповідач-2, згідно з положеннями ч. 2 ст. 288 ГПК України, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто якщо касаційна скарга була ним подана до 16.03.2021 (включно).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання подана 16.03.2021, а тому скаржник має право на поновлення пропущеного процесуального строку на її подання. Водночас, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку.
Проте до касаційної скарги не додано заяви (клопотання) про поновлення такого строку. Вказане клопотання відсутнє також і у тексті касаційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" підлягає залишенню без руху на підставі ч. 3 ст. 292 ГПК України.
Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 303/7289/17. Разом з тим, скаржником не зазначено яку саме норму права неправильно застосували суди обох інстанцій, та формулювання висновку щодо застосування якої норми права зроблено у постанові Верховного Суду в інакший спосіб, ніж це зробили суди у справі № 918/121/20.
Доводи скаржника на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про інформацію", п.п. 1.6, 4.1., 4.3. "Порядку визначення величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферному повітрі", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 30.07.2001 № 286, з посиланням на те, що суди не врахували правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, якою визначено склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації - спростовуються текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду, у якому здійснено посилання на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду та зазначено, що: "розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право."
Водночас колегія суддів звертає увагу, що застосування повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст. 308 ГПК України, напряму залежить від того, на якій підставі суд відкриває провадження, що, в свою чергу, свідчить про необхідність чіткого зазначення скаржником відповідних підстав у скарзі.
Що ж до посилань скаржника на неврахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, то в них взагалі відсутнє обґрунтування яка норма права неправильно застосовано судами, якому саме висновку Верховного Суду не відповідає таке застосування, який висновок Верховного Суду повинен бути застосований та у який спосіб.
Водночас положення ГПК України зобов'язують скаржника, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та якому висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права, зробленому у постанові Верховного Суду, не відповідають оскаржувані рішення. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.
Таким чином, Суд вважає посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України такими, що здійснені без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Вказане свідчить про недотримання скаржник вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, та, як результат - про залишення касаційної скарги без руху також з підстави ч. 2 ст. 292 ГПК України (якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала).
Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 у справі № 918/121/20 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно викласти касаційну скаргу у новій редакції та чітко зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав), та надати Суду клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень буде розглянуто у випадку усунення сказаних вище недоліків касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 у справі № 918/121/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.