05 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 500/2183/18
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2020 (суддя Гирила І. М.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б. Орищин Г. В.)
у справі № 500/2183/18
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк"
до Приватного підприємства "Альпіна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради
про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і відновлення дії іпотеки в Державному реєстрі,
05.03.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 500/2183/18.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В.- головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
У касаційній скарзі скаржник не зазначив передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, що порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
09.11.2020 рішенням Господарського суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 повністю.
Предметом позову в цій справі (згідно з матеріалами, які надійшли до Верховного Суду (скарга подана безпосередньо до Верховного Суду), а також інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень) є (1) визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради за індексним номером 43489508 від 16.10.2018, (2) визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради за індексним номером 43489314 від 16.10.2018, (3) поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження (арешт майна) за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005 і (4) поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про речове право (іпотека) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 14 096 грн.
Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги додав лише меморіальний ордер від 05.03.2021 № 3643585320 (#673643585320 про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 10 572 грн, що не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору в повному розмірі, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України і надання доказів про сплату (доплату) судового збору в розмірі 3 524 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, проте скаржник не додав до касаційної скарги таких доказів надсилання Приватному нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна за юридичною адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Словацького, 6/18.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 500/2183/18 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ