06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/838/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2020
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України")
до Комунального підприємства "Володимир-Волинськтеплоенерго"
про стягнення 2 390 248,49 грн,
1. НАК "Нафтогаз України" звернулася в Господарський суд Волинської області з позовом до Комунального підприємства "Володимир-Волинськтеплоенерго" про стягнення 2 390 248,49 грн, у тому числі: основного боргу у розмірі 2 052 234,46 грн, пені у розмірі 200 658,37 грн, 3 % річних у розмірі 90 514,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 46 840,86 грн.
2. Господарський суд Волинської області рішенням від 14.12.2020 позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 2 289 919,31 грн, в тому числі: 2 052 234,46 грн основного боргу, 100 329,19 грн пені, 90 514,80 грн 3 % річних, 46 840,86 грн інфляційних втрат.
3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2021 у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовив; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 100 329,18 грн пені залишив без змін.
4. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) зменшили розмір пені на 50% - до 100 329,19 грн, виходячи з того, що таке зменшення розміру пені є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
5. 09.03.2021 НАК "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 100 329,18 грн пені та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
6. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
7. За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
10. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
11. Звертаючись з касаційною скаргою, НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а також просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині зменшення пені, вважаючи, що рішення та постанова в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
12. НАК "Нафтогаз України" зазначає, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, зокрема, щодо надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
13. Зменшуючи розмір пені на 50 %, суди попередніх інстанцій дослідили матеріали справи, проаналізували причини прострочення відповідачем оплати поставленого газу, встановили, що скрутний матеріальний стан відповідача виник з об'єктивних причин, а саме: основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ, є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною; прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань зумовлене несвоєчасною компенсацією від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю. Суди зазначили, що відповідач є комунальним підприємством, основним напрямком діяльності якого є задоволення потреб споживачів (бюджетних установ/організацій) у теплопостачанні; сплата неустойки (що впливатиме на фінансовий стан) в даному випадку зачіпає інтереси не лише відповідача, а й бюджетних організацій з точки зору можливості забезпечення їх належним теплопостачанням. При цьому, суди врахували й інтереси позивача, зменшивши штрафні санкції щодо відповідача лише на 50 % та не звільняючи його від відповідальності за порушення господарського зобов'язання.
14. Верховний Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі доводи про неврахування судами інтересів позивача та ненадання оцінки доказів щодо наявності чи відсутності збитків, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин.
15. При цьому, Верховний суд зазначає, що існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
16. Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
17. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
18. Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
19. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
20. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 903/838/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК.
21. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 903/838/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко