18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 квітня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1675/20
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЗОРІ ЗАКУПІВЛІ ЧЕРКАСИ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ»
про стягнення 5 168,59 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЗОРІ ЗАКУПІВЛІ ЧЕРКАСИ» (вул. Хрещатик, 221, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 40646785) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» (вул. Чигиринська, 60/6, м. Черкаси, 18030, код ЄДРПОУ 41490124) про стягнення 5 168,59 грн, з яких: 3 500,00 грн основного боргу, 1 329,93 грн пені, 163,47 грн інфляційних втрат та 175,19 грн 3 % річних на підставі договору № 259/9/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 18.09.2018, укладеного між сторонами у справі та 2 102,00 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач порушив зобов'язання за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг.
Ухвалою від 05.01.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу (а.с. 44, 45).
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 13, статті 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прозорі закупівлі Черкаси» (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» (замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 259/9/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 18 вересня 2018 року (далі - договір, а.с. 12-14) строком дії до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п. 9.1 Договору).
Відповідно до умов договору сторони взяли на себе такі зобов'язання:
п. 1.2 - виконавець зобов'язується надати послуги, які будуть передбачені у відповідному замовленні (ях), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх;
п. 1.3 - замовленням (-и) встановлюється обсяг та вартість замовлених у виконавця послуг, строки надання послуг, а також інші умови надання послуг. Підписане сторонами замовлення є невід'ємною частиною договору;
п. 2.1 - вартість послуг визначається у замовленні. Сума всіх замовлень вважається ціною договору;
п. 2.2. - виконавець передає, а замовник приймає надані послуги шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Порядок та строки оплати послуг визначаються у кожному замовленні окремо;
п. 5.2 - за несвоєчасне виконання/порушення своїх грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;
Договір підписаний представниками сторін, підписи посвідчені їх печатками.
Згідно з замовленням № 2 від 15.04.2019 до Договору (а.с. 15) виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги з підготовки та/або розгляду підготовленої Учасником тендерної пропозиції, завантаження через електронну систему закупівель необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації. Сторони погодили вартість послуг - 3 500,00 грн, термін надання послуг - до 25.04.2019, порядок оплати послуг - протягом 3-х (трьох) робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Акт № 104 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складений на підставі замовлення № 2 та Договору, був підписаний сторонами 25.04.2019. Сторони підтвердили відсутність один до одного будь яких претензій щодо наданих послуг.
У визначені домовленостями сторін строки відповідач розрахунок не провів, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.
19 червня 2020 року позивач направив відповідачу вимогу №19/0620 про сплату боргу, яку представник відповідача отримав 26.06.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 17-21). Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини з надання послуги, які регулюються, зокрема, главою 63 ЦК України.
Так, у відповідно до положень ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи (договором, замовленням до договору, актом приймання-передачі) підтверджується, що позивачем на виконання вимог Договору надані послуги на загальну суму 3 500,00 грн, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором, не оплатив послугу.
Строк виконання зобов'язання у відповідача по оплаті виконаних послуг за Договором на час вирішення спору є таким, що настав.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. 74, 76-79, 86 ГПК України доведено, що сторони уклали договір про надання послуг, позивач на виконання умов договору надав послуги, відповідач не здійснив повну оплату, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім основного боргу, позивач просить стягнути - 1 329,93 грн пені, 163,47 грн інфляційних втрат та 175,19 грн 3 % річних.
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони погодили (п. 5.2 Договору), що за несвоєчасне виконання/порушення своїх грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач, беручи до уваги, що у період прострочення виконання грошового зобов'язання за замовленням подвійна облікова ставка Національного банку України становила менше відсоткове значення аніж 0,5%, нарахував на суму боргу пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ з 30.04.2019 по 29.12.2020 у розмірі 1 329,93 грн.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Суд зазначає, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, також судом враховано, що п. 5.2 договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.
Отже з урахуванням вищенаведеного, розмір пені, нарахований за період з 30.04.2019 по 30.10.2019 (дата визначена з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.5. договору) на суму боргу в розмірі 3 500 грн 00 коп., складає 601 грн 14 коп. Розрахунок пені судом вчинений із застосуванням калькулятора штрафних санкцій інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН".
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми закону позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 163 грн 47 коп. за період з 30.04.2019 по 30.11.2020 та три проценти річних у сумі 175 грн 19 коп. за період з 30.04.2019 по 29.12.2020.
Суд, прийшов до висновку, що позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового стягнення з відповідача на свою користь передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних та 3 відсотків річних.
Перевіривши розрахунки інфляційних та річних, судом встановлено, що розрахунок вірний.
Отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: 601,14 грн пені, 163,47 грн інфляційних втрат та 175,19 грн 3 % річних.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 2 102,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивач надав: копію договору про надання правової допомоги № 15/2020 від 28.02.2020, укладеного позивачем з адвокатським об'єднанням «ВІБ ЕНД Компані»; копії додаткових угод № 1 від 28.02.2020, № 2 від 08.06.2020 до договору про надання правової допомоги № 15/2020; ордер серії ЧК № 174077 від 28.02.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001286 від 15.05.2020; копію акту приймання-передачі від 05.03.2020 на суму 5 0000,00 грн; копію платіжного доручення № 61 від 05.03.2020 року про сплату позивачем 5 000,00 грн на користь Адвокатського об'єднання «ВІБ ЕНД Компані» за надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах розгляду на виконання умов договору про надання правової допомоги № 06/2020 від 08.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ВІБ ЕНД Компані» в редакції додаткових угод на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Надані позивачем докази надання професійної правничої допомоги у даній справі, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірних, витрати позивача відповідають складності справи, обсягу та характеру зібраних у справі доказів, виконаних робіт адвокатом в ході розгляду справи, витраченому адвокатом часу на ведення справи.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що позов виник через неправильні дії відповідача, з останнього на користь позивача належить стягнути 2 102,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» (вул. Чигиринська, 60/6, м. Черкаси, 18030, код ЄДРПОУ 41490124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЗОРІ ЗАКУПІВЛІ ЧЕРКАСИ» (вул. Хрещатик, 221, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 40646785) 3 500,00 грн основного боргу, 601,14 грн пені, 163,47 грн інфляційних втрат, 175,19 грн 3 % річних, 2 102,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 07 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Чевгуз