29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" березня 2021 р. Справа № 924/68/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Білявської Н.О. розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи - підприємця Волинець Олександра Михайловича с.Мельниця Ковельський район, Волинська область
до фізичної особи - підприємця Банашко Миколи Петровича м. Хмельницький
про розірвання договору поставки продукції №3/2020р. від 05.02.2020р., стягнення 105837,46грн. боргу
Представники сторін:
позивача: Татарин В.М. адвокат за ордером (в режимі відеоконференції)
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 01.02.2021р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10год. 20хв. 23 лютого 2021 року. Ухвалою від 23.02.2021р. підготовче засідання відкладено на 16.03.2021р. Ухвалою від 16.03.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.03.2021р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
Позивач звернувся із позовом до суду про розірвання договору поставки продукції №3/2020 від 05.02.2020р. укладеного сторонами, стягнення із відповідача 105837,46грн. заборгованості в т.ч. 68000грн. боргу, 2477,46грн. інфляції, 35224грн. пені. В обґрунтування позову зазначає про укладення між сторонами 05.02.2020р. договору поставки продукції №3/2020 за умовами якого відповідач зобов'язався за завданням позивача надати послуги по виготовленню прес-форми згідно затверджених зразків і ескізів (Катушка та втулка-штир по два місця на одній формі). Згідно з п. 2.2. Договору термін виготовлення прес-форми складає дев'яносто днів з моменту підписання Договору та отримання 50% передоплати. Підтвердженням дати виконання прес-форми є отримання якісних деталей. У п. 3.1. Договору сторони обумовили, що вартість послуг за виготовлення прес-форми складає 68 (шістдесят вісім) тисяч гривень. За умовами пункту 3.2. Договору Замовник зобов'язаний перерахувати 50% передоплати від суми вартості виготовлення прес форми протягом трьох днів після підписання Договору. Решту коштів, відповідно до п. 3.3. Договору, Замовник перераховує після отримання прес-форми, її випробування, отримання якісних зразків виробу протягом п'яти днів. Відповідно до п. 7.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх обов'язків.
Повідомляє про здійснення 07.02.2020р. сплати авансу за цим договором у розмірі 50% в еквіваленті 34000,00 грн. Перерахунок коштів проведено від уповноважених позивачем осіб, а саме 13000,00 грн. - ОСОБА_1 , 7000,00 грн. - ОСОБА_2 ; 14000,00 грн. - ОСОБА_3 . Зважаючи на це, згідно з пунктом 2.2. Договору, останній день поставки продукції настав 07.05.2020р. Зауважує, що відповідач повідомив про готовість прес-форми лише 24.06.2020р. Також повідомляє про перерахунок решту коштів -34000,00 грн на рахунок Банашко М.П. відповідно до умов, описаних у пункті 3.3. Договору, а саме отримання пристрою, його випробування. Факт перерахунку підтверджується квитанцією ПриватБанка від 25.06.2020 року. Зазначає про отримання 29.06.2020р. прес-форми, що підтверджується експрес-накладною Нова Пошта №59000527575836, та виявлення після її випробовування браку, який унеможливлював використання цієї прес-форми. Звертає увагу суду на переписку з відповідачем, яка здійснювалася за допомогою мобільного додатка Вайбер, де Банашко М.П. було повідомлено про несправність прес-форми. Відповідно пристрій було повернуто відповідачу для усунення дефектів. Наголошує, що з дати відправлення позивачем прес-форми до відповідача задля усунення недоліків, до дня подачі позовної заяви прес-форма не надана, жодні недоліки не усунуті. На думку позивача зазначене свідчить про багаторазові істотні порушення відповідачем умов договору, а саме: неможливість своєчасного отримання прес-форми та її використання; неякісність її виготовлення; відсутність термінового повідомлення позивача, як Замовника, про обставини, які перешкоджали належному виконанню обов'язків.
Як на правову підставу вимог посилається на положення ст.ст.175, 193, 265, 268 ГК України, 525, 526, 629, 655, 663, 664, 651, 712 ЦК України.
Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Ухвали суду від 01.02.2021р., 11.02.2021р., 23.02.2021р. повернуті на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "адресат відмовився".
Судом береться до уваги, що згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в Постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
05.02.2020р. між фізичною особою - підприємцем Волинець Олександром Михайловичем (замовник) та фізичною особою - підприємцем Банашко Миколою Петровичем (виконавець) укладено договір поставки продукції №3/2020 відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по виготовленню прес - форми згідно затверджених зразків і ескізів (Катушка та втулка - штир по два місця на одній формі).
Згідно цього Договору, Виконавець надає Замовнику послуги по виготовленню прес - форми згідно ескізів та затверджених зразків. Термін виготовлення прес - форми складає дев'яносто днів з моменту підписання Договору та отримання 50 % передоплати. Підтвердженням дати виготовлення прес-форми є отримання якісних деталей (п.2 договору).
Відповідно до п.3 вартість послуг виготовлення прес - форми складає 68000грн. Замовник зобов'язаний перерахувати 50 % передоплати від суми вартості виготовлення прес - форми протягом трьох днів після підписання Договору. Решту коштів Замовник перераховує на рахунок Виконавця після отримання прес - форми, її випробування, отримання якісних зразків виробу протягом п'яти днів.
Згідно п.4 договору Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п. 2.1 цього Договору. При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх обов'язків, згідно з цим Договором, терміново повідомити про це Замовника.
У випадку порушення своїх обов'язків за цим Договором настає відповідальність визначена цим Договором та чинним законодавством. За порушення виконання п. 2.2., п. 3.3. Договору або неналежне його виконання винна Сторона сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми зазначеної в н. 3.1. за кожен день прострочення. За порушення термінів виготовлення прес - форми з вини Виконавця останній сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,2 % від суми зазначеної в п. 3.1. за кожен день прострочення. За порушення терміну оплати вартості прес-форми Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми зазначеної в п. 3.1. за кожен день прострочення. 5.5. Термін гарантії складає 12 місяців або сто п'ятдесят тисяч циклів (отриманих на цій прес-формі виробів) (п.5 договору).
Відповідно до п.7 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов'язкові-складанням письмового документу. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвань Договору можливе лише у випадках, передбачених цим Договором та законодавством України. Усі суперечки, що пов'язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо суперечка не вирішується шляхом переговорів, то вона вирішується в судовому порядку. Даний Договір укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства. Після підписання цього Договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Довіреністю від 05.02.2020р. ФОП Волинець О.М. уповноважено ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від його імені на здійснення сплати авансового платежу згідно договору поставки продукції №3/2020 від 05.02.2020р. на користь ФОП Банашко М.П. Довіреність видана строком на 1 місяць.
Згідно квитанцій від 07.02.2020р. позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в сумі 34000грн.
25.06.2020р. позивачем перераховано іншу частину суми у розмірі 34 000грн. (квитанція від 25.06.2020р.)
Відповідно до квитанції відділення №7 Нової Пошти ФОП Волинець О.М. отримано замовлення від ФОП Банашко М.П. 29.06.2020р.
Згідно квитанції про прийом вантажу № 4070013522 від 09.07.2020р. позивачем повернуто відповідачу замовлення.
10.11.2020р. відповідачу направлено вимогу про розірвання договору від 05.02.2020р. №3/2020 та сплати 94660грн., яка залишена останнім без відповіді.
22.01.2021р. відповідачу направлено вимогу про сплату боргу 105837,46грн., яка також залишена без відповіді, а борг без сплати.
В матеріалах справи також наявні копії письмових пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скріншоти переписки сторін у мобільному додатку Вайбер.
Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не сплатив, умови договору не виконав, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки продукції №3/2020 від 05.02.2020р., відповідно до якого відповідач зобов'язався за завданням позивача надати послуги по виготовленню прес-форми згідно затверджених зразків і ескізів (катушка та втулка - штир по два місця на одній формі).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно п.2.2 договору термін виготовлення прес - форми складає дев'яносто днів з моменту підписання договору та отримання 50% передоплати. Підтвердженням дати виконання прес-форми є отримання якісних деталей.
Відповідно до п.3 вартість послуг виготовлення прес - форми складає 68000грн..Замовник зобов'язаний перерахувати 50 % передоплати від суми вартості виготовлення прес - форми протягом трьох днів після підписання Договору. Решту коштів Замовник перераховує на рахунок Виконавця після отримання прес - форми, її випробування, отримання якісних зразків виробу протягом п'яти днів.
Як встановлено матеріалами справи позивачем через уповноважених осіб згідно квитанцій від 07.02.2020р. перераховано відповідачу авансовий платіж у розмірі 34000грн., які останнім отримані про що свідчить скріншот переписки сторін у мобільному додатку Вайбер.
25.06.2020р. позивачем перераховано решту коштів у розмірі 34 000грн. Натомість позивачем прес - форма отримана 29.06.2020р. про що свідчить експрес накладна №59000527575836.
В подальшому у зв'язку із виявленими недоліками, виріб було повернуто відповідачу та отримано ним 09.07.2020р. що підтверджується квитанцією про прийом вантажу №4070013522. Станом на день звернення із позовом до суду, відповідачем прес - форма не поставлена, кошти не повернуто.
За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором щодо передання товару позивачу протягом дев'яноста днів з моменту отримання передоплати.
22.01.2021р. позивачем направлено відповідачу претензію про сплату боргу у розмірі 105837,46грн, який останнім не сплачено, товар не повернуто.
З огляду на викладене, вимога про стягнення 68000грн. вартості товару, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
У зв'язку із несвоєчасною поставкою товару позивачем нараховані 35224грн. 0,2% пені та 2477,46грн. втрат від інфляції.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за порушення термінів виготовлення прес - форми з вини Виконавця останній сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,2 % від суми зазначеної в п. 3.1. за кожен день прострочення.
Поряд із цим судом береться до уваги ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" якою визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та встановлено, що обґрунтованою є пеня у розмірі 4384,70грн. за період з 08.05.2020р. по 08.11.2020р. із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ. У стягненні 30839,30грн. пені суд відмовляє. Поряд із цим судом береться до уваги, що нарахування здійснені поза межами шестимісячного строку, при цьому застереження у договорі про нарахування пені за кожен день прострочення не може вважатись продовженням строку нарахування більш ніж як шість місяців, оскільки містить неконкретизованих характер.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №м14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", вважає правомірною до стягнення заявлену позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 2477,46грн.
Щодо позовних вимог про розірвання договору поставки продукції від 05.02.2020р. №3/2020 судом враховується таке.
Частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Судом береться до уваги, що 10.11.2020р. позивачем направлено відповідачу вимогу про розірвання договору від 05.02.2020р. №3/2020 у зв'язку із істотним порушенням його умов, зокрема, неможливість своєчасного отримання прес-форми, неякісність її виготовлення, відсутність термінового повідомлення замовника про обставини, які перешкоджали належному виконанню обов'язків за договором.
В даному випадку відповідач з моменту отримання суми попередньої оплати та в подальшому після отримання повного розрахунку, не поставив позивачу прес-форму, яка була йому повернута для виправлення недоліків чим порушив його права як замовника по договору. Крім того, відповідачем порушено п.4.1.2 договору щодо обов'язку терміново повідомити замовника про виникнення обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх обов'язків за договором.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про розірвання договору поставки продукції від 05.02.2020р. №3/2020.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Позивач також просить стягнути з відповідача 9600грн. витрат на послуги адвоката.
Вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, шляхом їх покладення на відповідача у випадку задоволення позову. Разом з тим, положеннями ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України врегульовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження надання позивачу правової допомоги позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 07.11.2020р., укладений між адвокатом Татарин В.М. та ФОП Волинець О.М., ордер серії АС № 1013948 від 22.01.2021р., акт наданих послуг від 23.03.2021р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №4 від 23.03.2021р. на суму 9600грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання такого клопотання.
Поряд із цим, зважаючи на приписи ч.4 ст. 129 ГПК України, часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відповідно стягненню із відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6790,38грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи - підприємця Волинець Олександра Михайловича с. Мельниця Ковельський район, Волинська область до фізичної особи - підприємця Банашко Миколи Петровича м. Хмельницький про розірвання договору поставки продукції №3/2020р. від 05.02.2020р., стягнення 105837,46грн. боргу задовольнити частково.
Розірвати договір поставки продукції №3/2020 від 05.02.2020р. укладений між ФОП Волинець Олександром Михайловичем та ФОП Банашко Миколою Петровичем.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Банашко Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентиф.номер НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Волинець Олександра Михайловича ( АДРЕСА_2 , ідентиф.номер НОМЕР_2 ) - 68000грн. (шістдесят вісім тисяч гривень) боргу, 2477,46грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 46коп.) інфляційних нарахувань, 4384,70грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 70коп.) пені, 3875,64грн. (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 64коп.) витрат по оплаті судового збору, 6790,38грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто гривень 38коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У позові в частині стягнення 30839,30грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.04.2021р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 4 прим.: 1 - до справи, 2,3 - позивачу (АДРЕСА_4; адвокату Татарин В.М. 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 3/50А), 4 - відповідачу ( АДРЕСА_3 ) з повідомленням про вручення.