Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2021 р.Справа № 922/318/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши заяву кредитора - ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524 від 03.06.2020) у справі
за заявою ТОВ - фірма "Даніка", м. Харків
до ТОВ - фірма "Даніка", м. Харків
про визнання банкрутом
за участю представників: не з'явились
Постановою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 припинено процедуру санації ТОВ - фірма "Даніка" та повноваження керуючого санацією. Визнано ТОВ - фірма "Даніка" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бондаренка В.А.
Ухвалою господарського суду від 16.03.2017 визнано вимоги ОСОБА_1 в сумі 60120,00грн., які підлягають погашенню у 6 чергу в ліквідаційній процедурі.
03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524), в якій просить суд збільшити розмір кредиторських вимог кредитора по справі ОСОБА_1 з 60120,00 грн. до 1068500,00 грн. Просить суд звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду від 09.06.2020 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524 від 03.06.2020) - залишено без руху. Роз'яснено заявнику необхідність усунення недоліків, а саме: надання суду доказів сплати судового збору в сумі 4204,00 грн. в строк не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали суду.
23.06.2020, на виконання ухвали господарського суду від 09.06.2020, заявником надано докази усунення недоліків відповідної заяви, а саме: сплати суми судового збору в розмірі 4204,00 грн. (вх. № 14339).
Ухвалою господарського суду від 30.06.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524 від 03.06.2020). Розгляд заяви призначено на 05.08.2020 о 14:50 год.
Протокольними ухвалами суду, розгляд поданої ОСОБА_1 заяви про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог неодноразово відкладався.
21.07.2020 до господарського суду представником ТОВ - фірма "Даніка" надано заперечення на заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 16753).
05.08.2020 до господарського суду арбітражним керуючим Бондаренком В.А. надано відзив на заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 17977).
У призначене судове засідання 31.03.2021 учасники судового процесу не з'явились. Заявником - ОСОБА_1 надано до суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, після закінчення карантинних заходів (вх. № 7197).
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, з підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено строк карантину до 22.06.2020. Проте, даною постановою також передбачається й послаблення протиепідемічних заходів.
При цьому, суд зазначає, що запровадженні карантинні заходи, на які посилається заявник клопотання, не передбачають обмеження гарантованої ст. 33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах м. Харкова (місцезнаходження заявника та господарського суду Харківської області), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об'єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов'язковою.
Більш того, подання заявником через канцелярію суду (а не через поштову чи кур'єрську службу) клопотання про відкладення розгляду справи зумовлює висновок про безпідставність використання ситуації довкола запроваджених карантинних заходів як приводу для затягування розгляду справи. Обізнаність заявника про судовий розгляд та факт подання ним відповідного клопотання про його відкладання вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору та надати до суду відповідні докази.
Крім того, суд зазначає, що заявником в обґрунтування клопотання не подано до суду відповідних доказів в підтвердження того, що запроваджені протиепідемічні заходами створюють об'єктивні перешкоди для розгляду даної справи.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що подання заявником до суду клопотання про відкладення розгляду справи зумовлює висновок про безпідставність використання ситуації довкола запроваджених карантинних заходів, як приводу для затягування розгляду справи.
Також суд зауважує, що у відповідності до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що клопотання заявника про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та невмотивованим, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524 від 03.06.2020), суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 12 ГГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 28.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ - фірма "Даніка", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Бондаренка В.А., оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ - фірма "Даніка", зобов'язано розпорядника майна розглянути вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів, здійснити аналіз фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку, провести інвентаризацію майна боржника, призначено попереднє засідання суду.
Відповідно до вимог законодавства, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.01.2015 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ - фірма "Даніка".
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що ухвалою господарського суду від 16.03.2017 визнано вимоги ОСОБА_1 в сумі 60120,00 грн., які виникли у зв'язку з його виключенням зі складу засновників ТОВ, та підлягають погашенню у 6 чергу в ліквідаційній процедурі .
Дана ухвала є чинної.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що його вимоги, визнані ухвалою суду 16.03.2017 підлягають збільшенню на 1068500,00 грн. на підставі висновку бухгалтера-фахівця від 23.10.2019 ОСОБА_2 , в якому визначено, що: "учаснику ТОВ фірма "Даніка" ОСОБА_1 , якому належало 16,7% голосів, підприємство повинно було виплатити 1068500,00 грн. після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу" та на підтвердження заявленого надає лише копію цього висновку.
Суд зазначає, що заявлені вимоги виникли до порушення справи про банкрутство ТОВ фірми "Даніка" та заявлені ОСОБА_1 до суду 03.06.2020, тобто після закінчення строку, визначеного Кодексом для подання до суду заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч.6 наведеної правової норми вбачається, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що потверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника підтверджуються лише висновком бухгалтера-фахівця від 23.10.2019 ОСОБА_2 , в якому визначено, що: "учаснику ТОВ фірма "Даніка" ОСОБА_1 , якому належало 16,7% голосів, підприємство повинно було виплатити 1068500,00 грн. після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу".
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків.
Ч. 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ст. 98 ГПК України визначено вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Отже, висновок бухгалтера - фахівця М.В. Балабанова від 23.10.2019, наданий заявником в обґрунтування поданої заяви про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог, не є доказом в розумінні ГПК України, та не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, який підтверджує розмір заявлених ОСОБА_1 кредиторських вимог, оскільки не містить ідентифікації особи - «бухгалтера - фахівця М.В. Балабанова», а саме: його паспортних даних, РНОКПП, наявності у нього кваліфікації бухгалтера - фахівця, відповідних свідоцтв, ліцензій, які б надавали йому права здійснювати відповідні висновки.
Більш того, заявлені грошові вимоги не підтверджені жодними доказами - первинними або іншими документами, що підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог, є необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, у господарського суду відсутні підстави для його задоволення.
Суд також не вбачає підстав для призначення у справі незалежної експертизи, про яку клопоче заявник, у разі непогодження із належним чином обґрунтованим розрахунком належної частки виплати йому розміру вартості частини майна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п.п.2 ч.2 ст.73 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Відповідно до ч.2 ст.98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Вона має призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичний даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як роз'яснено у п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, та вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI).
Отже, суд зазначає, що клопотання представника заявника про призначення у справі судової експертизи, документально не обґрунтовано, у поданому клопотанні не зазначено, яку експертизу повинно бути призначено господарським судом, які питання повинні бути поставлені судом на вирішення судових експертів, а, отже, клопотання не містить достатніх підстав для його задоволення, у зв'язку з чим, у господарського суду відступні підстави для його задоволення.
Арбітражним керуючим заявлено, що заява ОСОБА_1 є такою, що подана з порушенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у її задоволенні (вх. № 17977).
З приводу поданої арбітражним керуючим заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Положеннями п.п. 1.1., 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України).
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки, судом в задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог відмовлено з підстав необґрунтованості, то у господарського суду відсутні законні підстави для задоволення заяви арбітражного керуючого Бондаренка В.А. про застосування до вимог заявника строків позовної давності.
Керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73 - 79, 98 -104, 202, 216, 234, 235 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру визнаних кредиторських вимог (вх. № 12524 від 03.06.2020) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 05.04.2021.
Суддя Аюпова Р.М.
справа № 922/318/15