Господарський суд Харківської області 30 березня 2021 року м. Харків
справа № 922/1969/19
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач:Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області
відповідач-1: Харківська міська рада
відповідач-2:Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
відповідач-3:Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС"
вимоги позивача:скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність
прокурор:Алєкаєв Ю.В.
представник відповідача-1:Мартинова А.М.
представник відповідача-2: Мартинова А.М.
представник відповідача-3:не з'явився;
1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
1.1. Між відповідачем-2 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та відповідачем-3 ТОВ "СВІТФРАНС" (орендар) укладено договір оренди від 06.08.2012 №4945 на нежитлову будівлю загальною площею 71,2 кв. м та літній майданчик площею 120,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська. 81, літ "БК-1", які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова (далі - об'єкт).
1.2. Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 (п.п. 39, 44, 56, додатку 1, т. I, а.с. 35-38) (далі - Рішення) вирішено провести приватизацію Об'єкту шляхом його викупу ТОВ "СВІТФРАНС".
1.4. На виконання Рішення між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 були укладені договори купівлі-продажу від 11.07.2017 №5489-В-С, від 11.07.2017 №5490-В-С, від 31.10.2017 №5508-В-С (т. I, а.с. 50-53, 55-57, 60-62). Актами від 21.07.2017 №5489-В-С, від 21.07.2017 №5490-В-С, від 26.12.2017 №5508-В-С Об'єкт переданий відповідачеві-3.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА.
2.1. Предметом позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області є:
- визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме: пунктів 39, 44 та 56 додатку до рішення;
- визнання недійсним договору від 11.07.2017 №5490-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11 загальною площею 50,5 кв. м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "СВІТФРАНС";
- визнання недійсним договору від 11.07.2017 №5489-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8, 10 загальною площею 20,7 кв. м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "СВІТФРАНС";
- визнання недійсним договору від 31.10.2017 №5508-В-С купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику загальною площею 120,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ " СВІТФРАНС ";
- зобов'язання ТОВ " СВІТФРАНС " повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв. м вартістю 310.272,00грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1"; нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв. м вартістю 127.176,00грн, в нежитловій будівлі літ. "БК-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425.803,20грн., загальною площею 120,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.
2.2. Юридичними підставами позову є стаття 345 ЦК України, стаття 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
2.3. Фактичними підставами позову є дії відповідачів зі здійснення приватизації Об'єкту шляхом викупу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.
3.1. Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не обмежує можливість приватизації шляхом викупу лише випадками здійснення орендарем невід'ємних поліпшень у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Вважає, що приватизація шляхом викупу можлива також і у разі, якщо таке право передбачено договором оренди. Наразі саме це і має місце. Крім того, відповідач-1 вважає, що у спірних відносинах у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави.
3.2. Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує з аналогічних підстав.
3.3. Відповідач-3 правом на участь представника в судовому засіданні та правом на надання відзиву на позов не скористався.
4. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
4.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі №922/1969/19 у задоволенні позову відмовлено.
4.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020, рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі №922/1969/19, залишено без змін.
4.3. Постановою Верховного Суду від 08.07.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі №922/1969/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.4. В названій постанові Верховного Суду міститься вказівка дослідити та надати правову оцінку:
- змісту наданих суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Прокоп'євою І. Б. висновкам від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 50,5 м2 і 20,7 м2 та літнього майданчика загальною площею 120,5 м2, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід'ємні поліпшення;
- подання/неподання ТОВ "Світфранс" до органу приватизації (Управління) документів, передбачених пунктом 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.
4.5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2020 провадження у справі №922/1969/19 зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.
4.6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2021 провадження у справі №922/1969/19 поновлено.
5. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
5.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також з урахуванням заперечень відповідачів проти цих вимог суд визначає перелік обставин, які є предметом доказування у справі таким чином:
- підстави для представництва прокурором інтересів держави;
- підстави для приватизації Об'єкту шляхом викупу;
- підстави незаконності Рішення;
- підстави недійсності договорів купівлі-продажу Об'єкту;
- підстави повернення Об'єкту відповідачеві-1;
- порушення інтересів держави.
5.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що входять у предмет доказування, а відповідач спростувати це.
6. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ.
6.1. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
6.2. Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.
6.3. Проте у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов'язаних з приватизацією комунального майна, немає.
6.4. Отже, прокурор правомірно визначив позивачем, що представляє інтереси держави у справі себе, а не Харківську міську раду чи інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ОБ'ЄКТУ ШЛЯХОМ ВИКУПУ
7.1. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі в редакції від 06.08.2014) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
7.2. Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами (ч.1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
7.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
7.4. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
7.5. Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України. Відповідно до пункту 8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
7.6. Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891. Згідно з абзацом 6 пункту 73 названої Методики (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
7.7. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Пункт 2.2 цього порядку визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
7.8. З наведеного слідує, що за загальним правилом, встановленим названими вище нормами права, приватизація Об'єкту мала здійснюватись шляхом аукціону або за конкурсом.
7.9. Виключення з цього правило можливо лише за умов, вказаних у пункті 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Ними є здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
7.10. Цей висновок суду повністю узгоджується із висновком Верховного Суду у цій справі наведеним в постанові від 08.07.2020. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК України).
7.11. Аналогічні правові висновки наведені і у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19 і від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19.
7.12. Посилання відповідачів на пункт 5.6. договору оренди від 06.08.2012 №4945, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд вважає безпідставним, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини третьої статті 6 ЦК України).
7.13. Згідно з статтями 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
7.14. Відповідачами тягар доказування не витриманий. Доказів здійснення відповідачем-3 ТОВ " СВІТФРАНС " поліпшень орендованого майна не надано. Відповідно у справі відсутні й докази надання відповідачем-3 відповідачеві-2 документів на підтвердження цих поліпшень в порядку визначеному Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затв. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.
7.15. Навпаки, з матеріалів справи, зокрема, зі змісту висновків про вартість оцінюваного майна, виконаних суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Прокоп'євою І. Б., та рецензій на ці звіти, виконаних ТОВ "Муніципальна правнича агенція", вбачається, що відповідачем-3 поліпшення Об'єкту не здійснювалось. Цей факт підтверджується також поясненнями прокурора та представників відповідача-2, відповідача-3, які надавались суду в підготовчих та в судових засіданнях.
7.16. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що умови передбачені пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відсутні, а отже підстави для приватизації Об'єкту шляхом викупу відсутні.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕЗАКОННІСТЬ РІШЕННЯ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ ОБ'ЄКТУ ШЛЯХОМ ВИКУПУ
8.1. Рішенням було вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно з пунктами 39, 44, 56, додатку 1 до зазначеного Рішення Об'єкт підлягав приватизації шляхом викупу відповідачем-3 ТОВ " СВІТФРАНС ".
8.2. Одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.15 ЦК України).
8.3. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
8.4. На підставі викладеного суд з урахуванням наведеного в п.7.16. цього рішення висновку про відсутність передбачених законом (п.1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") умов здійснення приватизації шляхом викупу, приходить до висновку про незаконність оспорюваного Рішення відповідача-1 та наявність підстав для його скасування.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ОБ'ЄКТУ
9.1. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч.1.ст.173 ГПК України).
9.2. Відповідно вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу від 11.07.2017 №5489-В-С, від 11.07.2017 №5490-В-С, від 31.10.2017 №5508-В-С є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування Рішення, адже єдиною правовою підставою укладення цих договорів було Рішення.
9.3. Визнання Рішення незаконним та його скасування усуває передбачені законом правові підстави для укладення названих договорів. За таких обставин зміст цих договорів є таким, що суперечить актам цивільного законодавства (ст.3, ч.1 ст.11, п.1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншим, що названі у п.п.7.1.-7.7. цього рішення суду).
9.4. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
9.5. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).
9.6. Викладене означає наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу від 11.07.2017 №5489-В-С, від 11.07.2017 №5490-В-С, від 31.10.2017 №5508-В-С недійсними.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ОБ'ЄКТУ
10.1. Підставою передачі Об'єкту відповідачеві-3 були Рішення відповідача-1 та укладені між відповідачем-2 і відповідачем-3 договори купівлі-продажу від 11.07.2017 №5489-В-С, від 11.07.2017 №5490-В-С, від 31.10.2017 №5508-В-С. Інших правових підстав для переходу права власності на Об'єкт до відповідача-3 не існує.
10.2. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України).
10.3. Отже, з урахуванням визнання незаконним та скасування Рішення та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 11.07.2017 №5489-В-С, від 11.07.2017 №5490-В-С, від 31.10.2017 №5508-В-С позовна вимога про повернення Об'єкту, яка в свою чергу є похідною від названих вимог, також підлягає задоволенню.
11. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ
11.1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
11.2. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
11.3. Суд приходить до висновку про те, що в даному разі інтереси держави збігаються з інтересами територіальної громади. Вони полягають в необхідності забезпечення визначеної статтями 1, 2 Закону України “Про приватизацію державного майна” мети приватизації (підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки) та в додержанні пріоритетів та принципів приватизації (законності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей виключно за кошти; забезпечення конкурентності продажу, якщо інше не визначено цим Законом та ін..).
11.4. Ухвалення відповідачами Рішення, укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, передача прав на Об'єкт вчинені з порушенням вимог приватизаційного законодавства свідчать про порушення відповідачами названих інтересів держави і є підставою для їх захисту в судовому порядку.
12. ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ.
12.1. Суд вважає помилковим посилання відповідачів на практику Європейського суду з прав людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
12.2. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
12.3. Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
12.4. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").
12.5. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
12.6. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
12.7. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
12.8. У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства і порушення цим інтересів держави.
12.9. Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.
12.10. При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є можливість повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.
12.11. Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
12.12. Окрім цього, суд зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
13. СУДОВІ ВИТРАТИ.
13.1. Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору за вимогу про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування покладаються на відповідача-1; за вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - на відповідача-2 та відповідача-3; за вимогу про повернення майна - на відповідача-3.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме: пункти 39, 44 та 56 додатку до рішення.
3. Визнати недійсним договір від 11.07.2017 №5490-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11 загальною площею 50,5 кв. м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС".
4. Визнати недійсним договір від 11.07.2017 №5489-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8, 10 загальною площею 20,7 кв. м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС".
5. Визнати недійсним договір від 31.10.2017 №5508-В-С купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику загальною площею 120,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС".
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС" (61051, м. Харків, вул. Толбухіна, буд. 94, код ЄДРПОУ 37191027) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412):
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв. м вартістю 310.272,00грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1";
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв. м вартістю 127.176,00грн, в нежитловій будівлі літ. "БК-1";
- рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425.803,20грн., загальною площею 120,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.921,00грн.
9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
10. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.881,50грн.
11. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТФРАНС" (61051, м. Харків, вул. Толбухіна, буд. 94, код ЄДРПОУ 37191027) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 15.830,27грн.
13. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.04.2021.
Суддя О.В. Бринцев