30.03.2021 Справа № 920/1332/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1332/20
за позовом: Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455),
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)
про стягнення 2169390 грн 75 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Тиченко М.П., довіреність № 22/04 від 04.01.2021,
від відповідача: Сафронов М.А., довіреність № 18-49/6 від 29.12.2020, свідоцтво №000685 від 27.05.2020,
Суть спору: 29.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача2172183 грн 92 коп., з яких: 2092301 грн 98 коп. заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 23092 грн 35 коп. 3% річних, 56789 грн 59 коп. інфляційні втрати, за неналежне виконання умов договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 05.01.2006 № 3; а також судові витрати.
Ухвалою суду від 30.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.01.2020, 12:00.
20.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву № 18-7/53 від 19.01.2021.
Ухвалою суду від 21.01.2021 виправлено описку в п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 30.12.2020, та викладено її в наступній редакції: “Призначити підготовче засідання на 29.01.2021, 12:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 5.”
В судовому засіданні 29.01.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву до 09.02.2021, 12:30.
В судовому засіданні 09.02.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву до 18.02.2021, 11:00.
16.02.2021 позивачем подано до суду заяву № 22/1146 від 12.02.2021 (вх.№871к від 16.02.2021) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суду стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі - 2092 301,98 грн, 23 092,35 грн - 3% річних, 53 996,42 грн - інфляційних втрат, а також 32 540,86 грн судового збору.
Враховуючи положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача і подальший розгляд справи здійснювати щодо позовних вимог про стягнення 2169390 грн 75 коп., з яких: 2092301,98 грн основного боргу, 23 092,35 грн - 3% річних, 53 996,42 грн - інфляційних втрат.
18.02.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (з урахуванням ухвали про виправлення описки) на 19.03.2021,11:00.
19.03.2021 відповідачем надано до суду заяву від 19.03.2021 (вх.№1302к від 19.03.2021) про розстрочення виконання рішення суду.
19.03.2021 відповідачем надано до суду заяву від 19.03.2021 (вх.. № 1303к від 19.03.2021) про часткове закриття провадження у справі. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ним було сплачено 998533,02 грн в рахунок погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи.
19.03.2021 протокольною ухвалою судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.03.2021, 12:00.
22.03.2021 відповідачем подано до суду заяву від 22.03.2021 (вх..№ 1322к від 22.03.2021) про часткове закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач вказує, що за час розгляду справи ним сплачено 1180124 грн 46 грн заборгованості, що є предметом розгляду уданій справі.
22.03.2021протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2021,12:50.
30.03.2021 позивачем надано до суду Клопотання від 29.03.2021 № 22/2113 (вх.. №1482к від 30.03.2021) про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідачем сплачено 1180124 грн 46 коп заборгованості по Договору від 05.01.2006 № 3, тому відсутній предмет спору в цій частині. Також просить повернути в цій частині вимог судовий збір.
В судовому засіданні 30.03.2021 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та в свою чергу підтримав подане клопотання про закриття провадження в частині сплаченої суми основного боргу в інший частині позов задовольнити.
В судовому засіданні 30.03.2021 представник відповідача підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між комунальним підприємством “Міськводоканал” Сумської міської ради (Позивач, Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 05.01.2006 № 3 з протоколом розбіжностей (далі - Договір).
ВАТ “СМНВО ім. М.В. Фрунзе” перейменоване в акціонерне товариство “Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання” (Відповідач, Споживач).
Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати Споживача питно. водою та приймати стічні води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення (далі - послуги).,
Відповідно до п.п. 3.4.1 п. 3.4 Договору Споживач зобов'язаний: Оплачувати послуги в установлені Договором строки.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим період є календарний місяць.
Відповідно до п. 4.2 Договору, з урахуванням п. 3 протоколу розбіжностей до Договору, оплату за спожиті послуги Споживач здійснює протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця за розрахунковий період.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що платіжні документи за розрахунковий період Споживач забирає нарочним з 1 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати рахунків.
Відповідно до п. п. 4.6 та 4.8 Договору облік кількості використаної споживачем (відповідачем) води розраховується за показниками водолічильників.
Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел.
Згідно п 4.13 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Виконавцем розрахункового документу письмово повідомити про це Виконавця та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Споживача оплатити розрахунковий документ виконавця вважатиметься безпідставною.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, Позивач виставив Відповідачу рахунки на водопостачання та водовідведення за період з травня 2020 р. по листопад 2020 року:
- Супровідним листом від 27.05.2020 № 24/3479 рахунок № 3 від 26.05.2020 за травень 2020 р. на суму - 710 792,95 грн., який отримано відповідачем 28.05.2020 за вх. № 1456;
- Супровідним листом від 25.06.2020 № 24/4134 рахунок № 3 від 25.06.2020 за червень 2020 року на суму 473 845,13 грн., який отримано відповідачем 30.06.2020 за вх. № 1783;
- Супровідним листом від 24.07.2020 № 24/4805 рахунок № 3 від 24.07.2020 за липень 2020 року на суму 412 749,89 грн., який отримано відповідачем 28.07.2020 за вх. № 2086;
- Супровідним листом від 27.08.2020 № 24/5525 рахунок № 3 від 27.08.2020 за серпень 2020 року на суму 477 398,02 грн., який отримано відповідачем 28.08.2020 за вх. № 2439;
- Супровідним листом від 29.09.2020 № 24/6239 рахунок № 3 від 29.09.2020 за вересень 2020 року на суму 449 800,82 грн., який отримано відповідачем 30.09.2020 за вх. № 2822;
- Супровідним листом від 06.11.2020 № 24/6914 рахунок № 3 від 30.10.2020 за жовтень 2020 року на суму 51 546,96 грн., який отримано відповідачем 09.11.2020 за вх. № 3235;
- Супровідним листом від 25.11.2020 № 24/7421 рахунок № 3 від 25.11.2020 за листопад 2020 року на суму 130 044,48 грн., який отримано відповідачем 26.11.2020 за вх. № 3380.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач частково сплачував за надані послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5 від 06.11.2020, № 6 від 06.11.2020 та № 9 від 23.12.2020 на загальну суму 613 876,27 грн. часткова оплата за травень 2020 року. Інші рахунки відповідачем не оплачені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2092301 грн 98 коп. за період з травня 2029 року по листопад 2020 року.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено заборгованість на загальну суму 1180124 грн 46 коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме банківською випискою (а.с.133-137):
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.
Предметом спору в даній справі є стягнення 2169390 грн 75 коп., в тому числі і 2092301 грн 98 коп. основного боргу.
Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі № 920/1332/20 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1180124 грн 46 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
В частині стягнення 912177 грн 52 коп. основного боргу відповідачем доказів оплати чи заперечень суду не надано.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 912177 грн 52 коп. основного боргу.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 53996 грн 42 грн, 3 % річних в сумі 23092 грн 35 коп.
Відповідачем надано контр розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідно до якого, інфляційні втрати становлять 53996 грн 42 грн, 3 % річних - 23092 грн 35 коп.
Перевіривши розрахунки сторін, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 53996 грн 42 грн, 3 % річних в сумі 23092 грн 35 коп.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення від 19.03.2021 (вх. №1302к від19.03.2021), відповідно до змісту якої просив суд розстрочити виконання рішення суду на 1(один) рік з дня ухвалення рішення у даній справі помісячно рівними частинами.
Позивач не заперечував проти розстрочки виконання рішення суду на 3 місяці.
Розглянувши подану заяву, суд приходить до наступних висновків:
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення або розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Звертаючись до господарського суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення у цій справі відповідач посилається як на підстави, які роблять неможливим виконання судового рішення у справі 920/1332/20, те, що в рамках зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління Забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 17.07.2020 було накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 208217784 грн.
Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 12.04.2019 накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 9727869.85 грн.
Постановою приватного виконавця Мукореза М.Л. від 18.06.2019 накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» в межах суми 4 690 000.00 грн.
Постановою Приватного виконавця Пересадько О.Б. від 06.08.2019 накладено арешт на грошові кошти відповідача на загальну суму 644 387.82 грн.
Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 15.12.2020 накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 7795724,58 грн.
Окрім цього, за даними Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року АТ «Сумське НВО» отримало збиток у сумі 1987188000,00 грн.
Вказана ситуація викликана рядом несприятливих обставин, зокрема, неналежним станом розрахунків з Товариством контрагентів та поставлені товари, виконані роботи та надані послуги та суспільно-політичною ситуацією, що склалася у нашій державі в останні роки.
Крім того, АТ «Сумське НВО» відзначає, що до 2014 року основна частина продукції товариства (більше 80%), виробленої поза межами діяльності у сфері теплопостачання, постачалася суб'єктам господарювання-резидентам Російської Федерації. У зв'язку з актами збройної агресії РФ по відношенню до України та прийняттям Верховною Радою України станови від 27.01.2015 № 129-VІІІ, якою Російську Федерацію визнано державою - агресором, Товариство практично припинило постачання продукції власного виробництва до вказаної держави та будь-які господарські відносини з резидентами РФ а, отже, втратило основний ринок збуту продукції. Так, в 2013 році, який передував початку економічної та політичної кризи в Україні. Товариством було вироблено та поставлено товарів на загальну суму 1126.1 млн. грн., тоді як в 2016 році обсяг постачання продукції скоротився до 99,0 млн. н. Наслідком відповідних обставин стала збитковість господарської діяльності ПАТ «Сумське НВО» починаючи з 2014 року та виникнення значних ускладнень при розрахунках за поточними зобов'язаннями Товариства.
Тож, у зв'язку зі значним розміром заборгованості, стягнення якої здійснюється в примусовому порядку органами, на яких покладено обов'язок примусового виконання судових рішень, арештом рахунків Відповідача, АТ «Сумське НВО» не має можливості виконати рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/1332/20 одночасно у сумі заявленій до стягнення, а тому просить суд розстрочити його виконання на 1 рік з дня ухвалення рішення у даній справі.
Отже, як вже зазначалось судом, при вирішенні питання щодо розстрочення виконання рішення важливим є досягнення балансу інтересів обох сторін, який передбачає з одного боку недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а з іншого - недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.
Вирішуючи питання щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі № 920/1332/20 суд враховує: що відповідач наявність обов'язку перед позивачем визнає та не ухиляється від сплати заборгованості, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед позивачем, а також враховує фінансовий стан сторін.
Між цим суд вважає, що розстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду, шляхом погашення заборгованості перед позивачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача, з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.
Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду та доцільність розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 3 місяці рівними частинами в розмірі по 329755 грн 43 коп. (виходячи з загальної суми боргу 989266 грн 29 коп.)
Суд вважає, що розстрочення виконання рішення у вищевказаний спосіб не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Також, згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають повному задоволенню, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 14838 грн. 99 коп.
Окрім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, встановлених пунктом один частини один цієї статті, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті - повністю.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що в частині стягнення 1180124 грн. 46 коп. провадження у справи закрито. В цій частині підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір позивачу в загальній сумі 17701 грн 86 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 231, 232, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1180124 грн 46 коп.. закрити провадження за п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455) 912177 (дев'ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 52 коп. заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 23092 (двадцять три тисячі дев'яносто дві) гривні 35 коп. 3% річних, 53996 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 42 коп. інфляційних втрат; 14838 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 99 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Задовольнити заяву відповідача від 19.03.2021 (вх. № 1302к від 19.03.2021) про розстрочення виконання рішення суду - частково.
5. Розстрочити виконання рішення суду у цій справі на 3 місяці рівними частинами в розмірі по 329755 (триста двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 43 коп. (виходячи з загальної суми боргу 989266 грн 29 коп.)
6. Повернути Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455) з державного бюджету (Сумська міська отг22030101, код ЄДРПОУ 37970593, МФО - 899998, р/р UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) 17701 (сімнадцять тисяч сімсот одна) гривня 86 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 24.12.2020 № 7121.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.04.2021.
Суддя С.В. Заєць