30.03.2021 Справа № 914/404/21
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Керівника Городоцької місцевої прокуратури, Львівська область, Городоцький район, м.Городок;
в інтересах держави в особі
Позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), м.Київ;
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Компані”, Львівська область, Городоцький район, с.Косівець;
про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування
ціна позову: 29253,59грн.
Представники:
Прокурора: Панькевич Р.В. - прокурор (посвідчення від 02.12.2020р. №058390);
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
17.02.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) від 10.02.2021р. вих. №14.31/05-25-499ВИХ-21 (вх. №442) за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Компані” про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування; ціна позову: 29253,59грн.
Підставами позовних вимог Прокурор зазначає несплату Відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2021р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 09.03.2021р. визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Судове засідання 09.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі суд постановив призначити судове засідання з розгляду спору на 30.03.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив Прокурор в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Прокурор в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, зазначив про сплату Відповідачем суми боргу, стягнення якої є предметом спору у даній справі.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, 26.03.2021р. за вх. №7395/21 надіслав на електронну адресу суду Клопотання від 25.03.2021р. б/н, у якому зазначає про сплату згідно Платіжного доручення від 09.03.2021р. №4796 29253,59грн. суми боргу, стягнення якої є предметом спору у даній справі і просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Відповідача, закрити провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору, не здійснювати розподіл судових витрат, а у разі надходження клопотання від особи, яка сплатила судовий збір, - вирішити питання про повернення судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Вказане клопотання оглянуто судом, оголошено та долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування викладених у клопотанні доводів Відповідачем долучено до клопотання копію Платіжного доручення від 09.03.2021р. №4796.
Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Сторін за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
25.11.2019р. видано направлення №009403 на рейдову перевірку транспортних засобів на автомобільній дорозі М-12 км 191+100 ППГВК обхід смт.Підволочиськ.
29.11.2019р. інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області на автомобільній дорозі М-12 км 191+100 здійснено габаритно-ваговий контроль належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» транспортного засобу, - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF модель 95ХF430 д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпа-самоскида марки BENALU DA24-106 модель д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , та встановлено повну масу транспортного засобу в 44,75т., навантаження на осі: 7,20т., 12,90т., 7,85т., 8,50т., 8,30т., про що складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.11.2019р. №0018906.
Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.11.2019р. №048088 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області встановлено, що на автомобільній дорозі М-12 км 191+100 внаслідок здійсненого габаритно-вагового контролю належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» транспортного засобу, - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF модель 95ХF430 д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпа-самоскида марки BENALU DA24-106 модель д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який згідно ТТН від 29.11.2019р. №988569, надавав послуги з перевезення за маршрутом ТзОВ «Бірмакс» (м.Славута) до ТзОВ «Олмар» (м.Львів) 365км. встановлено фактичну масу транспортного засобу в 44,75т. при максимально допустимій в 40,00т. При цьому, при нормативно допустимому осьовому навантаженні в 11,00т., 11,00т., 7,33т., 7,33т., 7,33т. значення зважування транспортного засобу становили 7,20т., 12,90т., 7,85т., 8,50т., 8,30т.
Вказаний Акт підписано Головним спеціалістом ВДКПБТ УУТБУ у тернопільській області Петровим В.І., водієм Відповідача Ковтуновичем В.В. та засвідчено відтиском печатки Позивача.
Розрахунком від 29.11.2019р. №3 Позивачем нараховано Відповідачу 1105,95 євро плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Як вбачається із вказаного Розрахунку, його виконано згідно формули (з урахуванням норм п.31 постанови КМУ від 27.06.2007р. №879), виходячи із показників фактичних вагових параметрів загальної ваги транспортного засобу в 44,75т., на одиничну вісь в 12,9т. та на строєну вісь в 24,65т., перевищення параметрів від нормативу на 11,9%, 17,3% та 12,05% відповідно та параметрів, на які нараховується плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів 0,20 євро/км., 0,20 євро/км. та 0,27 євро/км. відповідно.
Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA, виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT de TICARET LTD. STI пройшов перевірку відповідності вимогам п.5.2. ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування», що підтверджується Свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 09.10.2019р. №35-02/5361 та від 09.10.2019р. №1232.
Повідомленнями від 11.12.2019р. вих. №79193/36/24-19, від 04.02.2020р. вих. №10588/36/24-20 та від 11.11.2020р. вих. №88422/24.3/24-20 Позивач повідомляв Відповідача про необхідність внесення 1105,95 євро плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що встановлено Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.11.2019р. №048088.
Позивач листом від 17.07.2020р. вих. №53000/30/24-20 повідомив Прокурора про те, що станом на час складення листа інформація щодо внесення Відповідачем плати, зокрема, в розмірі 1105,95 євро відсутня, до Позивача позовів про скасування матеріалів габаритно-вагового контролю щодо Відповідача не надходило та Позивачу невідомі факти оскарження Відповідачем дій працівників Позивача. Станом на час складення листа матеріали габаритно-вагового контролю від 29.11.2019р. №048088, складені щодо Відповідача є чинні та в судовому порядку не оскаржувались.
Листом від 15.09.2020р. вих. №14.31/05-25-3162вих.20 Прокурор звертався до Позивача із проханням надати інформацію щодо інформування Відповідача про своєчасну сплату вищезазначеної суми плати, чи сплачено Відповідачем 1105,95 євро до бюджету в добровільному порядку та чи оскаржувались Відповідачем дії Позивача під час перевірки в суді.
Листом від 25.11.2020р. вих. №3772/24.3/23-20 Позивач повідомив Прокурора про те, що Відповідачем не було сплачено нараховану плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, зокрема, в сумі 1105,95євро.
Листом від 19.01.2021р. вих. №14.31/05-25-183ВИХ.21 Прокурор в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Позивача про звернення до Господарського суду Львівської області в інтересах Позивача до Відповідача про стягнення до бюджету коштів в сумі 1105,95 євро.
З підстав наведеного Прокурор в інтересах держави в особі Позивача просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача в дохід Державного бюджету 29253,59грн., що становить 1105,95 євро плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
26.03.2021р. за вх. №7395/21 Відповідачем надіслано на електронну адресу суду Клопотання від 25.03.2021р. б/н, у якому зазначає про сплату згідно Платіжного доручення від 09.03.2021р. №4796 29253,59грн. суми боргу, стягнення якої є предметом спору у даній справі і просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Відповідача, закрити провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору, не здійснювати розподіл судових витрат, а у разі надходження клопотання від особи, яка сплатила судовий збір, - вирішити питання про повернення судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування викладених у клопотанні доводів Відповідачем долучено до клопотання копію Платіжного доручення від 09.03.2021р. №4796.
В судовому засіданні 30.03.2021р. Прокурор подане Відповідачем клопотання підтримав, просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
У відповідності з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд в порядку ч.3 ст.192 ГПК роз'яснює Сторонам наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи вищенаведене, заслухавши пояснення Прокурора, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані докази, суд дійшов висновків про те, що предмет спору у справі припинив існування після відкриття провадження у справі, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Щодо звернення до господарського суду Керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської обласної прокуратури суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Також, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, до завершення розгляду якої і зупинялося провадження у цій справі, встановлено наступне:
«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Позивач листом від 17.07.2020р. вих. №53000/30/24-20 повідомив Прокурора про те, що станом на час складення листа інформація щодо внесення Відповідачем плати, зокрема, в розмірі 1105,95 євро відсутня, до Позивача позовів про скасування матеріалів габаритно-вагового контролю щодо Відповідача не надходило та Позивачу невідомі факти оскарження Відповідачем дій працівників Позивача. Станом на час складення листа матеріали габаритно-вагового контролю від 29.11.2019р. №048088, складені щодо Відповідача є чинні та в судовому порядку не оскаржувались.
Листом від 15.09.2020р. вих. №14.31/05-25-3162вих.20 Прокурор звертався до Позивача із проханням надати інформацію щодо інформування Відповідача про своєчасну сплату вищезазначеної суми плати, чи сплачено Відповідачем 1105,95 євро до бюджету в добровільному порядку та чи оскаржувались Відповідачем дії Позивача під час перевірки в суді.
Листом від 25.11.2020р. вих. №3772/24.3/23-20 Позивач повідомив Прокурора про те, що Відповідачем не було сплачено нараховану плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, зокрема, в сумі 1105,95євро.
Відтак, незважаючи на володіння Позивачем інформацією про несплату Відповідачем плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та відсутність оскарження складених Позивачем матеріалів, Позивачем не вжито жодних ефективних заходів до захисту порушеного права, останнім до суду позову не подавалося.
Крім того, листом від 19.01.2021р. вих. №14.31/05-25-183ВИХ.21 Прокурор в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Позивача про звернення до Господарського суду Львівської області в інтересах Позивача до Відповідача про стягнення до бюджету коштів в сумі 1105,95 євро.
З врахуванням наведеного суд констатує, що Прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Позивача є тривале невжиття Позивачем заходів щодо сплачено стягнення з Відповідача на користь Позивача нарахованої плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 1105,95 євро.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Таким чином, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.
Щодо судових витрат суд зазначає.
Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Прокурором при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Прокурор очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судового збору Прокурором подано Платіжне доручення від 27.01.2021р. №88 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2270грн. Платником судового збору є Львівська обласна прокуратура (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код: 02910031). Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №7 до позовної заяви.
Окрім того, суд зазначає що Позивач та Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.
Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З підстав наведеного, а також недоведення Прокурором в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн., недоведення Позивачем та Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, наведених в мотивувальній частині даної ухвали висновків суду щодо припинення існування предмету спору після відкриття провадження у справі, наявності правових підстав до закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, суд дійшов висновків про те, що Прокурор наділений правом повернення з Державного бюджету 2270грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 27.01.2021р. №88 судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.
З підстав відсутності клопотання Прокурора про повернення 2270грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 27.01.2021р. №88 судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Прокурора права на звернення до суду із відповідними клопотаннями в майбутньому в порядку та з підстав, визначених ГПК України та Законом України «Про судовий збір».
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 42, 43, 46, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про судовий збір», суд -
1. Закрити провадження у справі.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 05.04.2021р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок