вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/611/21
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши
заяву Адвокатського об'єднання «Грибенников та Фатєєв»
про забезпечення позову
у справіГосподарського суду Київської області № 911/611/21
за позовом Адвокатського об'єднання «Грибенников та Фатєєв», Київська обл., м. Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка», Київська обл., м. Біла Церква
простягнення 262757,41 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Адвокатського об'єднання «Грибенников та Фатєєв» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» (далі - відповідач) про стягнення 262757,41 грн., з яких 236000 грн. основний борг, 8923,60 грн. інфляційні втрати, 3471,29 грн. 3% річних, 14362,52 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надавання юридичних послуг від 06.02.2020 № 13/20 щодо здійснення розрахунку за наданні юридичні послуги згідно перелічених в позовній заяві актів приймання-передачі наданих послуг на заявлену до стягнення суму боргу у строк визначений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Від позивача до суду 05.04.2021 надійшла заява про забезпечення позову від 01.04.2021 № 107/21, в якій заявник просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення, площею 169,2 кв.м., що належить на праві власності ТОВ «Салон-перукарня «Золушка», яке розташоване за адресою: Київська область. м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 11.
Подана заява мотивована тим, що невжиття заходів для забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором, на його банківському рахунку містяться кошти в меншому розмірі ніж заявлена до стягнення сума боргу, на рахунок відповідача накладено арешт, позаяк на примусовому виконанні державної виконавчої служби перебувають виконавчі провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» коштів у примусовому порядку. З огляду на зазначене, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до настання незворотних наслідків, отримання позивачем збитків, порушення його прав та законних інтересів.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.
З огляду на зазначене, заявлений заявником захід забезпечення позову як накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки, позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, крім того позивачем не додано доказів реалізації відповідачем майна чи здійснення підготовчих дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо, а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті, не забезпечує збалансованість інтересів сторін та заявлені позивачем заходи забезпечення позову про накладення арешту на майно, що належить відповідачу не є співмірними із заявленими позивачем вимогами про стягнення боргу.
Саме лише посилання позивача в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом, його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно, що належить відповідачу.
Керуючись ст.ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,
постановив:
Відмовити в задоволенні заяви Адвокатського об'єднання «Грибенников та Фатєєв» про забезпечення позову від 01.04.2021 № 107/21 у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення, площею 169,2 кв.м., що належить на праві власності ТОВ «Салон-перукарня «Золушка», яке розташоване за адресою: Київська область. м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 11.
Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Суддя Ю.В. Подоляк