ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2021Справа № 910/5507/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" від 3 квітня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/5507/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" про визнання неправомірними та скасування рішень,
без повідомлення учасників справи,
У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Будконтракт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни (далі - Нотаріус) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - Товариство) про визнання неправомірними та скасування рішень Нотаріуса про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексні номери: 52049307, 52049292, про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до інформації про державну реєстрацію іпотек змін, зазначивши у відповідному розділі іпотекодержателем Товариство, відносно іпотеки від 26 жовтня 2010 року, реєстраційний номер: 9453141, встановленої стосовно земельної ділянки, площею 0,7415 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0033 та земельної ділянки, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0049, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Підгірцевської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
Разом із позовною заявою Підприємством було подано заяву від 3 квітня 2021 року, в якій останнє просило суд забезпечити пред'явлений ним позов шляхом заборони будь-кому в будь-який спосіб вчиняти будь-які дії відносно земельної ділянки, площею 0,7415 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0033, та земельної ділянки, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0049, що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Підгірцевської сільської ради, та належать Скидану Андрію Володимировичу, - до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі.
В обґрунтування цієї заяви Підприємство посилалося на отримання ним 1 березня 2021 року вимоги Товариства від 8 лютого 2021 року № 48 про усунення порушень, зі змісту якої вбачається, що на підставі договору про відступлення права вимоги 6 травня 2020 року № 1 державним реєстратором були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме - здійснено заміну іпотекодержателя з публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) на Товариство, внаслідок чого останнє, як іпотекодержатель, набуло право звернення стягнення на предмет іпотеки. На думку Підприємства, іпотекодержателем наразі залишається Банк, а Товариство не набуло права вимоги до позивача. У зв'язку з викладеним, Підприємство вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до проведення реєстраційних дій відносно спірних земельних ділянок та до необхідності звертатись до суду з новими позовами.
Розглянувши заяву Підприємства про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі № 914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову в разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі № 904/5876/19.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.
Предметом позову у справі № 910/5507/21 є визнання неправомірними та скасування рішень Нотаріуса про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексні номери: 52049307, 52049292, про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про зміну іпотекодержателя вищезазначених земельних ділянок.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив заборонити будь-кому в будь-який спосіб вчиняти будь-які дії відносно цих земельних ділянок.
Водночас вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони буд-яким особам здійснювати певні дії щодо нерухомого майна (вищевказаних земельних ділянок) не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб. Таким чином заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, спрямовані на обмеження прав невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Виносячи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Проте позивачем не було визначено, які саме дії, на його думку, слід заборонити вчиняти щодо спірних земельних ділянок.
Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач чи інші особи вчиняють будь-які конкретні дії щодо набуття права власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не визначено конкретного переліку дій, які, на його думку, слід заборонити вчиняти, не наведено належних обґрунтувань та не надано документального підтвердження факту вчинення відповідачем чи іншими особами дій щодо набуття права власності на спірні земельні ділянки, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду цій справі або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів Підприємства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" від 3 квітня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Дата підписання: 7 квітня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко