ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2021Справа № 910/1553/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 37 181,85 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 37 181,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, що завдало позивачу збитків у розмірі 31 691,85 грн та витрат на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі 5 490,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.2.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1553, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
30.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1553/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (Замовник) шляхом накладення електронного цифрового підпису направило Акціонерному товариству "Українська залізниця" (Перевізник) Заяву № 40001366/2020-001 від 23.03.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
24.03.2020 відповідач направив позивачу повідомлення № 99-40001366/2020-001, яким засвідчив прийняття від позивача Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомив про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача 8186 та платника 8201472 з відкриттям особового рахунку 8201472. Згідно з цим повідомленням код платника 8201472 використовується для ідентифікації договірних відносин між Замовником та Перевізником як номер Договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.3 Договору зазначено, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
Згідно з п. 1.4 Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5 Договору, Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з п. 1.10 Договору, останній є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Згідно з п. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
На виконання умов Договору позивач (відправник) передав відповідачу до перевезення зі станції відправлення Михайленки на станцію призначення Миколаїв-Вантажний вантаж, зокрема, пшеницю за залізничною накладною № 33235789 від 15.09.2020, а також зерно кукурудзи за залізничною накладною № 33430125 від 29.09.2020. Одержувачем вказаного вантажу зазначено ТОВ СП "Нібулон".
Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку залізниці при його прийняті до перевезення та укладені зазначеного договору перевезення не було. Залізниця не скористалася своїм правом, визначеним п. 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та погодилася із масою вантажу, визначеною відправником.
По прибуттю вантажу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та після перевірки на вагах перевантажувального комплексу одержувача ТОВ СП «Нібулон» маси брутто вагонів (у завантаженому стані) представниками останнього виявлено невідповідність маси брутто вантажу у вагонах № 95002739, № 95582201 порівняно з даними, які зазначені відправником у залізничних накладних в сторону зменшення (недостача вантажу).
Щодо недостачі у вагоні № 95002739 (накладна № 33235789 від 05.09.2020).
Після отримання вагона № 95002739 від залізниці ТОВ СП «Нібулон» звернулося до начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний з телефонограмою № 18/35 від 18.09.2020 з вимогою здійснити перевірку маси й стану вантажу у вагоні та скласти комерційний акт. Зазначений вагон виставлений на під'їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акта не буде. Даному вагону з вантажем забезпечена цілодобова охорона власними силами одержувача.
У відповідь на вказану телефонограму листом № 581/М від 18.09.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посиланням на п. 52 Статуту залізниць України.
На відмову у комісійній видачі вантажу одержувач подав начальнику виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» скаргу на відмову у складанні комерційного акту від 19.09.2020 № 19/35.
Листом від 22.09.2020 № ДН5-07/406 Дирекція залізничних перевезень повідомила скаржника про те, що скарга розглянута, але задоволенню не підлягає, оскільки вагон був прийнятий 18.09.2020 о 13.20 без будь-яких зауважень, а телефонограма надійшла о 15.15, тобто, після фактичної видачі вантажу.
У зв'язку з відмовою залізниці здійснити комісійну видачу вантажу позивач замовив Регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, для участі у якій запрошувались представники станції Миколаїв-Вантажний згідно з телефонограмою № 22/35 від 22.09.2020, проте не з'явились.
За результатами проведення експертизи щодо вагона № 95002739 складений Акт експертизи № 120-0876 від 22.09.2020, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона.
Експертизою встановлені такі обставини:
1) при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено: на середньому розвантажувальному бункері, з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 50см, який частково затиснутий кусками екструдованого полістиролу помаранчевого кольору, у щілинах видно затиснуті та роздавлені зерна пшениці;
2) при знятті ЗПП та розкритті у присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: у вагоні І (перший) та IV (четвертий) люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між II (другим) та III (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 2,00м та завглибшки візуально до 0,50м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка, який має зазор з механічним впливом;
3) візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;
4) після зважування вагона фактично виявилось: маса нетто вантажу у вагоні № 95002739 склала 63100 кг, що на 1450 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 33235789;
5) висновок експерта: вагон має сліди механічного впливу на середній розвантажувальний бункер, щільність закриття якого не забезпечує збереження з вантажу при транспортуванні.
Щодо недостачі у вагонах № 95002739, № 95582201 (накладна № 33430125 від 29.09.2020).
Після отримання вагонів № 95002739, № 95582201 від залізниці ТОВ СП «Нібулон» звернулося до начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний з телефонограмою № 09-1/35 від 09.10.2020 з вимогою здійснити перевірку маси й стану вантажу у вагоні та скласти комерційний акт. Зазначені вагони виставлені на під'їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складення комерційного акта не будуть. Даним вагонам з вантажем забезпечена цілодобова охорона власними силами одержувача.
У відповідь на вказану телефонограму листом № 621/М від 09.10.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посиланням на п. 52 Статуту залізниць України.
На відмову у комісійній видачі вантажу одержувач подав начальнику виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» скаргу на відмову у складанні комерційного акту від 10.10.2020 № 19/35.
У відповідь на зазначену скаргу одержувача станція призначення за дорученням дирекції залізничних перевезень склала Комерційний акт № 415207/225 від 14.10.2020 про недостачу вантажу у вагоні № 95582201 у кількості 1700 кг, у вагоні № 95002739 у кількості 2350 кг.
20.10.2020 одержувач вантажу ТОВ СП «Нібулон» отримав вказаний комерційний акт та встановив, що останній складений з порушенням п. 9 Правил складання актів та не містить опису зовнішнього стану вагона та детального опису стану вантажу всередині вагону.
Одночасно з комісійною видачею вантажу Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області проведена експертиза щодо визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів № 95002739, № 95582201. Для участі у даній експертизі запрошувались представники станції Миколаїв-Вантажний згідно з телефонограмою № 14/35 від 14.10.2020.
За результатами проведення експертизи за участю комерційного агента станції
призначення Миколаїв-Вантажний складений Акт експертизи № 120-0969 від 14.10.2020.
Експертизою встановлені такі обставини:
1) при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено:
- у вагоні № 95002739 на середньому розвантажувальному бункері з протилежної
сторони від штурвалів в місці прилягання кришки до корпусу бункера, в нижній частині виявлено зазор довжиною 45см, у якому видно затиснуті та роздавлені зерна кукурудзи, в місці зазору є сліди від механічного впливу на корпус бункера, з здертям покривного покриття;
- у вагоні № 95582201 на середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів в місці прилягання кришки до корпусу бункера, в нижній частині виявлено зазор довжиною 60см, у якому видно затиснуті та роздавлені зерна кукурудзи, в місці є сліди від механічного впливу на корпус бункера, з здертям та оголенням покривного покриття;
2) при знятті ЗПП та розкритті у присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено:
- у вагоні № 95002739 І (перший) та IV (четвертий) люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між II (другим) та III (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,50м та завглибшки візуально 0,60м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), у якому видно затиснуті зурна кукурудзи та механічний вплив;
- у вагоні № 95582201 І (перший) та IV (четвертий) люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між II (другим) та III (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 4,00м та завглибшки візуально до 0,35м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), у якому видно затиснуті зерна кукурудзи та механічний вплив;
3) візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу;
4) після зважування вагона фактично виявилось:
- маса нетто вантажу у вагоні № 95002739 склала 54900 кг, що на 2350 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 33430125;
- маса нетто вантажу у вагоні № 95582201 склала 63900 кг, що на 1700 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 33430125;
5) висновок експерта: вагони мають сліди механічного впливу на середні розвантажувальні бункери, щільність закриття яких не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
Одержувач також у порядку п. 16 Правил складання актів подав начальнику дирекції перевезень скаргу від 20.10.2020 № 13775/3-20/35 на оформлення Комерційного акта № 415207/225 від 14.10.2020 з порушенням п. 9 Правил складання. Відповідь на дану скаргу одержувач не отримав.
У зв'язку з наведеним позивач стверджує, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в загальному розмірі 31 694,85 грн, заподіяної незбереженням прийнятого до перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної № 33235789 у вагоні № 95002739 та залізничної накладної № 33430125 у вагонах № 95002739, № 95582201.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 31 691,85 грн вартості недостачі вантажу внаслідок незбереження під час його перевезення та 5 490,00 грн витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Крім того, відповідно до абз. 3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Як встановлено у п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Суд зазначає, що встановлені актами експертизи № 120-0876 від 22.09.2020 та № 120-0969 від 14.10.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів з вантажем під час їх перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.
У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Поряд з цим, пп. "А" п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (31111), без перевірки вантажу.
Як вбачається з указаних актів експертизи, на станцію призначення Миколаїв-Вантажний вагони № 95002739 (залізнична накладна № 33235789) та вагони № 95002739, № 95582201 (залізнична накладна № 33430125) прибули технічно несправними (пошкодженими) і ці пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення Михайленки вагони були у всіх відношеннях справні, підстав для відмови у користуванні ними та їх не допуску до перевезення не було.
Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах без будь-яких зауважень до їх технічного чи комерційного стану. Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, а спірні вагони на станції відправлення були у технічно справному стані, проте на станцію призначення прибули з вантажем вже в технічно несправному стані.
Відповідно до п. 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності, у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.
Суд зазначає, що акти експертизи № 120-0876 від 22.09.2020 та № 120-0969 від 14.10.2020, складені експертом Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області Гончаренко С.В., суд приймає в якості належних та допустимих доказів в розумінні статей 73, 76, 77 ГПК України, на підставі яких є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірних вагонів.
При цьому, друга частина пп. "А" п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до правовідносин, що описані у даному позові, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зернові вантажі, зокрема, пшениця та зерно кукурудзи, які перевозилися за накладними № 33235789 та № 335430125 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Пунктом 23 Правил видачі вантажів передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.
Згідно з підпунктом "а" п. 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Виходячи з системного аналізу положень Статуту залізниць України та вищезазначених Правил видачі вантажів, отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону.
Відповідно до обставин справи, одержувач після виявлення недостачі вантажу та керуючись п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України звернувся на станцію призначення Миколаїв-Вантажний із заявами щодо проведення комісійної перевірки та видачі вантажу у спірних вагонах.
Однак, відповідач в порушення п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України комісійну перевірку та видачу вантажу не зробив у вагоні № 95002739 за накладною №33235789, комерційний акт про недостачу вантажу у цьому вагоні не склав.
Водночас, за наслідками оскарження позивачем відмови у складанні комерційного акту відповідач склав Комерційний акт №415207/225 від 14.10.2020, у якому зафіксував недостачу вантажу у вагонах № 95002739, № 95582201. При цьому, відповідач у акті вказав про технічну справність вагонів, що не відповідає висновкам експертизи, у зв'язку з чим позивач надав відповідачу зауваження до розділу Д цього акта.
Отже, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується несправність вагонів № 95002739, № 95002739, № 95582201, у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу, відповідальність за недостачу вантажу, який перевозився у вказаних вагонах покладається саме на відповідача як перевізника.
Суд зазначає, що факти нестачі за спірними перевезеннями підтверджені відповідним комерційним актом та актами експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідку № 46 від 25.01.2021, відповідно до якої вартість 1 тони пшениці становить 7 480,00 грн з ПДВ, а вартість 1 тони кукурудзи становить 6 770,00 грн з ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані вище документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було зерно, норма природних втрат застосовується у розмірі 0,5% від маси вантажу.
Відповідно до матеріалів справи нестача у вагоні № 95002739 склала 1450 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 0,5% маси нетто (від маси нетто 64550 кг) складає 322,45 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1450 кг - 322,25 кг = 1127,25 кг. (1,12725т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 95002739 складає: 1,12725т * 7480,00 = 8431,83 грн.
Відповідно до матеріалів справи нестача у вагоні № 95002739 склала 2350 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 0,5% маси нетто (від маси нетто 57250 кг) складає 286,25 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 2350 кг - 286,25 кг = 2063,75 кг. (2,06375т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 95002739 складає: 2,06375т * 6770,00 = 13 971,58 грн.
Відповідно до матеріалів справи нестача у вагоні № 95582201 склала 1700 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 0,5% маси нетто (від маси нетто 65600 кг) складає 328 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1700 кг - 328 кг = 1372 кг. (1,372т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 95582201 складає: 1,372т * 6770,00 = 9288,44 грн.
Отже, вартість недостачі вантажу у вагонах № 95002739, № 95002739, № 95582201 загалом становить 31 691,85 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 95002739, № 95002739, № 95582201, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи щодо встановлення кількості вантажу шляхом зважування та стану спірних вагонів, позивач надав заявки на проведення експертиз № 463 від 18.09.2020, № 506 від 09.10.2020, рахунки на оплату № 120-0876 від 22.09.2020, № 120-0969 від 14.10.2020, платіжні доручення про оплату послуг № 13436 від 23.09.2020, № 13631 від 16.10.2020, акти приймання-передачі наданих послуг № 120- 0876 від 22.09.2020, № 120-0969 від 16.10.2020.
Оскільки витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, витрати в сумі 5 490,00 грн (2 430,00 грн + 3 060,00 грн) згідно з приписами ст.ст. 123, 127, 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а вказана вимога підлягає задоволенню судом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач в свою чергу наведених позивачем доводів не спростував та не заперечив.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (просп. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 40001366) вартість недостачі вантажу у розмірі 31 691,85 грн, витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи в розмірі 5 490,00 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.04.2021.
Суддя Т. Ю. Трофименко