ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2021Справа № 910/12097/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Фізичної особи-підприємця МАГЕРАМОВОЇ ІРАДИ ІЛГАМІВНИ
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН СЕРВІС"
про стягнення 96 720,00 грн.,
за участю представників:
від позивача: Шульга А.В.;
від відповідача: Марків Н.В.
Фізична особа-підприємець МАГЕРАМОВА ІРАДА ІЛГАМІВНА звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН СЕРВІС" про стягнення 96 720,00 грн., з яких: 74 400 грн. - основної заборгованості за невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за надані послуги відповідно до договору №201812/2 від 03.12.2018, 22 320,00 грн. - штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
28.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків (з посиланням на вимоги ухвали суду від 21.08.2020).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/12097/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.01.2021.
23.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 18.01.2021 оголошено перерву та призначено судове засідання на 10.02.2021.
08.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.
У підготовчому засіданні 01.03.2021 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 01.03.2021 представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та не заперечував щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021.
У судовому засіданні 29.03.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2021 частково заперечував проти позовних вимог, а також просив зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції.
Приймаючи до уваги, що обидві сторони реалізували власні процесуальні права шляхом подання відповідних заяв по суті справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого судом приймається рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
03.12.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг №201812/2 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги з розробки налаштування та модифікації СЕД Contentum під потреби замовника.
Відповідно до п.4.1. договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.
Згідно п.1 додаткової угоди №5 (від 02.07.2019) до договору з 15.07.2019 вартість послуги становить 27300,00 грн. без ПДВ за повний місяць.
Відповідно до пункту 5.3. договору замовник оплачує вартість послуг помісячно у вигляді безготівкового перерахунку коштів на рахунки, вказані у п. 5.5.2. даного договору.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги по наступним актам здачі-прийняття робіт:
- №15 від 02.12.2019 на суму 27300 грн.;
- №16 від 13.01.2020 на суму 27300 грн.;
- №17 від 05.02.2020 на суму 27300 грн.;
- №18 від 28.02.2020 на суму 27300 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг по вказаним актам склала 109 200,00 грн.
Натомість, всупереч умов Договору відповідачем не було в повному обсязі оплачено вартість наданих позивачем послуг по зазначеним актам здачі-прийняття робіт та здійснено лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 10 000,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 99 200 грн.
24.04.2020 позивач звернувся з претензією до відповідача про сплату заборгованості за Договором у загальному розмірі 99 828,52 грн. (з урахуванням нарахованих 3 % річних від прострочених сум згідно Актів). Докази надсилання претензії на адресу відповідача додані позивачем до позовної заяви.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про врегулювання заборгованості за Договором про надання послуг №201812/2 від 03.12.2018, в якому сторонами, зокрема погоджено, що загальна сума заборгованості боржника, тобто відповідача, перед кредитором тобто позивачем станом на дату підписання цього Договору становить 99 200,00 грн. (п. 1.), одночасно сторони погодили наступний графік виплати суми боргу (п.2.):
(1) перший платіж у строк до 31.05.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(2) другий платіж у строк до 30.06.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(3) третій платіж у строк до 31.07.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(4) четвертий платіж у строк до 31.08.2020 у розмірі 24800,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за доводами позивача, відповідачем було здійснено лише перший платіж у розмірі 24 800 грн., тоді як іншу частину заборгованості у розмірі 74 400 грн. не було погашено у строк, визначений графіком, внаслідок чого позивач просить суд стягнути зазначену заборгованість на свою користь разом зі штрафними санкціями, що передбачені умовами договору про врегулювання заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).
Частинам 1, 2 ст. 613 ЦК України унормовано, що . Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання-передача наданих послуг згідно з цим Договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг по факту фактичного отримання результатів виконання робіт (надалі - «Акт»). Виконавець надає замовнику Акт, що має бути належним чином оформлений та підписаний сторонами.
Одночасно, умовами п. 4.2. Договору встановлено, якщо замовник в процесі приймання виявив неналежне виконання зобов'язань виконавцем, замовник не підписує Акт та протягом 3 робочих днів з моменту отримання Акту надає письмову мотивовану відмову про не підписання такого Акту з переліком виявлених недоліків. У разі надання письмової відмови від підписання Акту з боку замовника з переліком виявлених недоліків, виконавець зобов'язаний усунути вказані недоліки. Після повного усунення недоліків сторони підписують Акт.
Матеріалами справи підтверджено, що послуги з розробки та налаштування модулів СЕД Contentum надані позивачем якісно і в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі - прийняття робіт.
Зазначені Акти підписані сторонами без зауважень щодо обсягу наданих послуг з боку відповідача.
12.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про врегулювання заборгованості за Договором про надання послуг №201812/2 від 03.12.2018, в якому сторонами, зокрема погоджено, що загальна сума заборгованості боржника, тобто відповідача, перед кредитором тобто позивачем станом на дату підписання цього Договору становить 99 200,00 грн. (п. 1.), одночасно сторони погодили наступний графік виплати суми боргу:
(1) перший платіж у строк до 31.05.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(2) другий платіж у строк до 30.06.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(3) третій платіж у строк до 31.07.2020 у розмірі 24800,00 грн.
(4) четвертий платіж у строк до 31.08.2020 у розмірі 24800,00 грн.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
Пунктом 5 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 сторонами погоджено, що у разі, якщо боржник (тобто відповідач/замовник) прострочить здійснення будь-якого із платежів, передбачених п. 2. Даного Договору, він зобов'язаний сплатити кредитору (тобто позивачу/виконавцю) штраф у розмірі 30 % від невиплаченої суми боргу, вказаної в п. 1 даного Договору - за прострочку понад 30 календарних днів.
Для цілей даного пункту під невиплаченою сумою боргу треба розуміти всю суму боргу, передбачену п. 1 Договору, за мінусом реальних виплат, що здійснені на момент нарахування штрафу; невиплачена сума боргу не залежить від строку настання платежів за графіком, передбаченому у п. 2 даного Договору.
Наявними в матеріалах справи документами встановлено, що позивач 11.08.2020 звертався до відповідача з претензією від 10.08.2020 про сплату заборгованості, в якій зокрема зазначив, що відповідачем було здійснено лише перший платіж у розмірі 24800 грн. У зв'язку з чим та у відповідності до умов Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 заборгованість відповідач перед позивачем становить 96 720,00 грн.: з яких 74 400,00 грн. - сума основного боргу та 22 320,00 грн. - 30 % штрафу за прострочення виплати заборгованості понад 30 календарних днів.
Доказів повної сплати заборгованості відповідачем до суду не надано та твердження позивача з приводу відсутності такої сплати не спростовано.
Пунктом 6 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 встановлено, що у разі, якщо боржник прострочить здійснення будь-якого із платежів, передбачених п. 2 даного Договору, більш як на 21 календарний день, строк оплати по всім платежам, вказаним у п. 2 даного Договору, є таким, що настав, і кредитор має право вимагати від боржника всю суму боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом проти боржника, а також має право нараховувати передбачений п. 5 даного Договору.
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що факт наявності у відповідача суми основного боргу у розмірі 74 400,00 грн. позивачем доведений та відповідачем у встановленому порядку не спростований, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім того, судом встановлено, що позивач є таким, що прострочив виплату заборгованості по другому платежу, а отже позивачем правомірно застосовані наслідки передбачені п. 5 Договору про врегулювання заборгованості від 12.05.2020 у вигляді покладення на відповідача штрафу у розмірі 30 % від всієї суми невиплаченого боргу.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 22 320,00 грн., що складає 30 % від невиплаченої суми боргу суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Такими чином, суд погоджується з висновками позивача з приводу того, що строк оплати по всім платежам настав, як те передбачено п. 6 вище зазначеного Договору, з огляду на що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % суд зазначає, таке.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу в даному випадку) вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов'язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що заявлений розмір штрафу, що складає 30% від суми боргу, який просить стягнути позивач, не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, а тому просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Проте, суд зазначає, що послуги були надані відповідачу в грудні 2019 - лютому 2020 року, в травні 2020 року відповідач підписав договір про врегулювання заборгованості, де підтверджував факт надання послуг та повторно взяв зобов'язання оплатити послуги у визначені договором строки частинами, а у випадку повторного прострочення - взяв на себе зобов'язання сплатити визначений договором штраф.
Отже, стягнення штрафу у розмірі 30% заборгованості було погоджено обома сторонами, є наслідком тривалого прострочення відповідача щодо оплати наданих послуг, а отже такий штраф відповідає звичаям ділового обороту та принципу верховенства права.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру штрафу, адже відповідач не надав до свого відзиву жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав, які передбачені нормами матеріального права для зменшення розміру неустойки судом, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність викладених обставин, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН СЕРВІС" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 21, ідентифікаційний код 35679122) на користь Фізичної особи-підприємця МАГЕРАМОВОЇ ІРАДИ ІЛГАМІВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 74 400,00 грн., штраф у розмірі 22 320,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2021.
Суддя І.В. Приходько