ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2021Справа № 910/20349/20
За позовом Приватного підприємства "Вектор-А"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦ "Фактор"
про розірвання договору та стягнення 294 767,14 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання договору поставки № ФР112 від 29.1.2019 та стягнення 294 767,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано авансовий платіж в розмірі 294 767,14 грн., однак відповідач не поставив обумовлений договором товар, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01135, м. Київ, вул. Чорновола, 41-Д, оф. 10.
У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 11.01.2021, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
29.11.2019 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки № ФР112 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказана у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно умов п. 3.2 договору загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків.
Оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаними у специфікаціях до даного договору поставки (п. 3.4 договору).
Термін дії договору встановлений з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
Як встановлено судом, на виконання виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001599 від 29.11.2019, позивач платіжним дорученням № 4158 від 29.11.2019 перерахував на рахунок відповідача 294 767,14 грн. попередньої оплати за обумовлений договором товар.
Згідно умов п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів поставки товару на суму попередньої оплати суду не надано.
14.07.2020 позивач листом №0110/20 у зв'язку з істотними порушенням відповідачем умов просив розірвати на підставі ст. 651 ЦК України спірний договір поставки, а також повернути одержану суму попередньої оплати.
Доказів повернення відповідачем позивачу попередньої оплати у розмірі 294 767,14 грн. суду також не надано.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 294 767,14 грн. попередньої оплати, а позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Щодо вимоги про розірвання договору, суд вказує наступне.
Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Вимога про розірвання умов договору позивачем заявлена у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у визначений договором строк, чим відповідач порушив істотні умови договору.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно п. 11.2 договору дія даного договору може бути достроково припинена, зокрема, у випадку грубого або систематичного порушення умов договору однією стороною на вимогу другої сторони.
Отже, як встановлено судом, позивач листом від 14.07.2020, який було надіслано відповідачу 29.07.2020, запропонував розірвати спірний договір та протягом 3 днів з дня отримання цього листа надати йому відповідь.
Вказаний лист залишений відповідачем без реагування.
Враховуючи, що позивач скористався правом передбаченим ст. 651 ЦК України, тому спірний договір припинив свою дію 03.08.2020.
Відтак, на момент звернення позивача з позовом з вимогою про розірвання договору, права позивача в цій частині не були порушені, оскільки договір був розірваний, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про розірвання договору поставки № ФР112 від 29.11.2019.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Приватного підприємства "Вектор-А" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦ "Фактор" (01135, м. Київ, вул. Чорновола, 41-Д, оф. 10, ідентифікаційний код 41068053) на користь Приватного підприємства "Вектор-А" (29018, м. Хмельницький, вул. Волочиська, 1/2-А, ідентифікаційний код 32995105) 294 767 (двісті дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 14 коп. попередньої оплати, 4 421 (чотири тисячі чотириста двадцять одну) грн. 51 коп. грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко