ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
06.04.2021Справа № 910/5228/21
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали за заявою б/н від 01.04.2021 року Адвокатського об'єднання «Адвокати України» в особі керуючого партнера Палієнка Андрія Вікторовича (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24, оф. 24) про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Структура Акцепт» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код 44022636) в межах ціни позову - 1 800 000, 00 грн.,
учасники процесу не викликались
Адвокатське об'єднання «Адвокати України» в особі керуючого партнера Палієнка Андрія Вікторовича має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Структура Акцепт» про стягнення 1 800 000, 00 грн.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до пред'явлення позову, заявник (позивач) звертається із цією заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Структура Акцепт» в межах позовних вимог.
Предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення 1 800 000, 00 грн. за Договором про надання правової допомоги №04/03/21-пд від 04.03.2021 року.
Заявник стверджує, що 04.03.2021 року між Адвокатським об'єднанням «Адвокати України» (об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Структура Акцепт» (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 04/03/21-пд від 04.03.2021 року.
04.03.20201 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.
12.03.2021 року за результатами виконаних робіт (наданої правової допомоги) між об'єднанням та клієнтом було складено та підписано Акт № 1 про надану правову допомогу до Договору, з якого вбачається, що клієнту було надано правової допомоги на загальну суму 900 000, 00 грн.
Виконання адвокатами об'єднання завдання клієнта було розпочато 04.03.2021 року та завершено 12.03.2021 року.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата суми гонорару об'єднання, розрахованого у Акті про надану правову допомогу, здійснюється Клієнтом протягом 2 (двох) робочих днів із дня підписання Акту про надану правову допомогу, якщо інше не передбачено додатковою угодою до цього Договору.
Пунктом 2.1. Додаткової угоди до Договору встановлено, що правова допомога об'єднання оплачується Клієнтом протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання сторонами Акту про надану правову допомогу.
Також п. 2.1. Додаткової угоди до Договору передбачено, що у разі відсутності оплати протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання сторонами Акту про надану правову допомогу або отримання об'єднанням письмової відмови клієнта від здійснення оплати за надану, згідно підписаного Акту, правову допомогу, клієнт зобов'язується сплатити на користь об'єднання 100% (сто відсотків) загального розміру гонорару, що визначений у відповідному Акті про надану правову допомогу, в якості відповідальності (штрафу) за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором. Оплата клієнтом гонорару в повному розмірі, здійснена з порушенням встановленого для оплати строку, не звільняє клієнта від обов'язку сплатити штраф. Оплата клієнтом штрафу не звільняє його від зобов'язання здійснити оплату за надану правову допомогу.
Як стверджує заявник 15.03.2021 року було встановлено, що клієнт в порушення умов Договору, Додаткової угоди до Договору та Акту не здійснив своєчасну оплату за надану об'єднанням правову допомогу. На заклики невідкладно здійснити оплату, представники клієнта повідомили, що не мають наразі змоги здійснити оплату та оплатять послуги пізніше, коли в них буде така можливість.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За змістом п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з Постановою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вказаній заяві про забезпечення позову заявником зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Крім, того, невжиття цих заходів, у разі задоволення даного позову, може призвести до негативних наслідків у вигляді матеріальних збитків, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Так, заявник вказує, що з відкритих джерел не вбачається наявності у відповідача рухомого та нерухомого майна, а в ході переговорів між сторонами Договору № 04/0321-пд від 04.03.2021 року від керівника ТОВ «Структура Акцепт» стало відомо, що останній має намір виїхати за межі України на декілька місяців та протягом цього періоду не проводитиме розрахунків.
На думку заявника вказані обставини свідчать про ухилення від виконання зобов'язань перед заявником, однак, суд зазначає, що ТОВ «Структура Акцепт» є юридичною особою у розумінні ст. 80 ЦК України, відповідно до якої юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Відтак, ТОВ «Структура Акцепт» має право на здійснення господарської діяльності на власний ризик.
Заявником не надано доказів того, що ТОВ «Структура Акцепт» вживає заходів спрямованих на ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.
Для захисту прав від порушень існують встановлені законодавством способи судового захисту прав, які закріплені в ст. 16 ЦК України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, заявник не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав з позовом.
Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви б/н від 01.04.2021 року Адвокатського об'єднання «Адвокати України» в особі керуючого партнера Палієнка Андрія Вікторовича (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 20/24, оф. 24) про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Структура Акцепт» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код 44022636) в межах ціни позову - 1 800 000, 00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Ухвалу підписано дата підписання: 06 квітня 2021 року (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у нарадчій кімнаті)
Суддя М.В. Данилова