ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2021Справа № 910/16174/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" до державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 554 859,29 грн.,
за участі представників:
позивача: Костючок С.Ю.; Михайловської О.Р.;
відповідача: Прокопіва Н.М.;
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 4 588 832,31 грн., з яких: 4 109 651,12 грн. - основний борг, 170 948,75 грн. - пеня, 301 153,12 грн. - штраф, 7 079,32 грн. - інфляційні втрати, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30 червня 2010 року № 6256/02.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16174/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 листопада 2020 року.
16 листопада 2020 року через відділ діловодства суду надійшов відзив від 13 листопада 2020 року № 15/3257 на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за змістом позовної заяви та доданими до неї доказами не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до положень пункту 10.4 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за "зеленим" тарифом. Таким чином, позивачем не обґрунтовано визначено дату виникнення зобов'язання Підприємства та відповідно дату виникнення прострочення зобов'язання. Також позивачем не враховано всі оплати відповідача, наслідком чого є невірний розрахунок штрафних санкцій за обумовлений період. Крім того, відповідач зазначив, що на приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) покладено обов'язок забезпечити надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з цими виробниками з урахуванням сплачених Компанією грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати. Вимоги продавця за "зеленим" тарифом про стягнення штрафних санкцій, трьох процентів річних за прострочення оплати електричної енергії, на думку відповідача, не пов'язані з компенсацією збитків позивача, а спрямовані виключно на додаткове збагачення цієї особи.
Засідання у справі № 910/16174/20, призначене на 19 листопада 2020 року, не відбулося в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В.
Оскільки підстави, через які не відбулося вказане засідання, відпали, суд ухвалами від 17 грудня 2020 року повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 14 січня 2021 року.
14 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив від 12 січня 2021 року, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин. Крім того, до суду надійшли клопотання Підприємства про залучення до участі в справі третіх осіб на стороні відповідача: Компанії, Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), а також клопотання про зменшення штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
У засіданні 14 січня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 4 лютого 2021.
19 січня 2021 року до суду надійшла заява позивача від 13 січня 2021 року № 01/04 про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 3 890 777,39 грн. - основного боргу, 275 455,97 грн. - пені, 381 546,61 грн. - штрафу, 7 079,32 грн. - інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
У засіданні 4 лютого 2021 року протокольними ухвалами без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі зазначених ним третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 лютого 2021 року підготовче провадження у справі № 910/16174/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 25 лютого 2021 року.
У судових засіданнях 25 лютого 2021 року та 18 березня 2021 року оголошувалися перерви до 18 березня 2021 року та 25 березня 2021 року відповідно.
У судовому засіданні 25 березня 2020 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 червня 2010 між державним підприємством "Енергоринок" та Товариством було укладено договір № 6256/02, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося продавати, а державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30 червня 2019 року між Товариством, Підприємством та державним підприємством "Енергоринок" було укладено додаткову угоду № 146/01 до вищевказаного договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 даного правочину статтями 1-8 у новій редакції. Згідно з умовами даної угоди відбулася зміна покупця у вказаному зобов'язанні за договором - новим покупцем стало Підприємство.
Відповідно до пункту 1.1 договору виробник за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Пунктом 5.1 договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цієї угоди.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5 додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3 додаткової угоди оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже Підприємство зобов'язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами від 29 квітня 2020 року № 902, від 27 травня 2020 року № 995, від 24 червня 2020 року № 1211, від 22 липня 2020 року № 1435, від 19 серпня 2020 року № 1600, від 23 вересня 2020 року № 1740, від 21 жовтня 2020 року № 1937, від 20 листопада 2020 року № 2138 та від 23 грудня 2020 року № 2682 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу в період з березня 2020 року по листопад 2020 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємству: у березні 2020 року складає 2 568 247 721,39 грн. (без ПДВ), у квітні 2020 року - 4 944 046 105,48 грн. (без ПДВ)., у травні 2020 року - 4 337 390 779,22 грн. (без ПДВ)., у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн. (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 530 383,78 грн. (без ПДВ), у серпні 2020 року - 3 555 847 601,64 грн., у вересні 2020 року - 2 510 192 239,55 грн. (без ПДВ), у жовтні 2020 року - 2 120 824 104,49 грн., у листопаді 2020 року - 1 350 739 309,21 грн.
Між Товариством та Підприємством було підписано їх уповноваженими представниками та скріплено печатками цих підприємств акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за березень 2020 року на суму 1 212 898,23 грн. з ПДВ, за квітень 2020 року на суму 522 118,38 грн. з ПДВ, за травень 2020 року на суму 678 083,54 грн. з ПДВ, за червень 2020 року на суму 1 187 734,22 грн. з ПДВ, за липень 2020 року на суму 993 537,55 грн. з ПДВ., за серпень 2020 року на суму 543 296,17 грн., за вересень 2020 року на суму 387 604,36 грн., за жовтень 2020 року на суму 1 343 855,12 грн., за листопад 2020 року на суму 1 191 092,82 грн.
Відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованості за вищевказані періоди, що підтверджується відповідними виписками по рахунках, які наявні у матеріалах справи.
Судом встановлено, що на час прийняття рішення у даній справі, з урахуванням часткових проплат та заяви про збільшення позовних вимог, загальна сума основного боргу дорівнює 3 890 777,39 грн. та складається з розміру заборгованості, яка виникла у зв'язку з неоплатою Підприємством вартості електроенергії за період з березня 2020 року по липень 2020 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії за березень - липень 2020 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка складає 3 890 777,39 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Крім того, Товариство стверджувало, що відповідач повинен був здійснювати оплату за отриману в спірні розрахункові місяці (березень - листопад 2020 року) електричну енергію у три етапи по кожному місяцю, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії.
У той же час, запроваджений Порядком алгоритм розрахунків передбачає при їх здійсненні використання не тільки оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії за 10 та 20 днів розрахункового періоду, а й пропорційність оплат.
Документально позивачем не доведено, яку саме суму Підприємство повинно було оплатити Товариству відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця, пропорційно до інших постачальників електричної енергії за "зеленим" тарифом, з урахуванням специфіки розрахунків на ринку електричної енергії України та положень пункту 10.1 Порядку. Оскільки позивачем не доведено дійсний розмір заборгованості відповідача на кожну конкретну дату перших двох етапів розрахунків (до 15 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата) та до 25 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата), у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки та застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за ці періоди у заявленому відповідачем розмірі.
Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Акти купівлі-продажу електроенергії: за березень 2020 року підписаний сторонами 31 березня 2020 року, за квітень 2020 року підписаний сторонами 30 квітня 2020 року, за травень 2020 року підписаний сторонами 31 травня 2020 року, за червень 2020 року підписаний сторонами 30 червня 2020 року, за липень 2020 року підписаний сторонами 31 липня 2020 року, за серпень 2020 року підписаний сторонами 31 серпня 2020 року, за вересень 2020 року підписаний сторонами 30 вересня 2020 року, за жовтень 2020 року підписаний сторонами 31 жовтня 2020 року, за листопад 2020 року підписаний сторонами 30 листопада 2020 року.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємству: у березні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 29 квітня 2020 року № 902, у квітні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 27 травня 2020 року № 995, у травні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 24 червня 2020 року № 1211, у червні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 22 липня 2020 року № 1435, у липні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 19 серпня 2020 року № 1600, у серпні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 23 вересня 2020 року № 1740, у вересні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 21 жовтня 2020 року № 1937, у жовтні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 20 листопада 2020 року № 2138, у листопаді 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 23 грудня 2020 року № 2682.
Виходячи з положень договору та чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, остаточний розрахунок за отриману електричну енергію відповідач повинен був здійснити: за березень 2020 року - до 4 травня 2020 року, за квітень 2020 року - до 29 травня 2020 року, за травень 2020 року - до 26 червня 2020 року, за червень 2020 року - до 24 липня 2020 року, за липень 2020 року - до 20 серпня 2020 року, за серпень 2020 року - до 25 вересня 2020 року, за вересень 2020 року - до 24 жовтня 2020 року, за жовтень 2020 року - до 22 листопада 2020 року, за листопад 2020 року - до 25 грудня 2020 року (після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), а прострочення платежів за кожен спірний місяць виникло з наступного дня після визначених вище кінцевих дат по оплаті електроенергії.
Як вбачається з розрахунків, доданих позивачем до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, останнім, крім сум основного боргу, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 079,32 грн. інфляційних втрат, 381 546,61 грн. штрафу та 275 455,97 грн. пені за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат за березень 2020 року був помилково здійснений позивачем у три етапи, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії. Здійснивши власний розрахунок вказаної компенсаційної виплати, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 5 288,56 грн. інфляційних втрат.
Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
З огляду на зазначене, інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цієї компенсаційної виплати не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
Крім того, заявлена відповідачем вимога про зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованою, оскільки стягнення вказаної компенсаційної виплати взагалі не заявлялося Товариством у дані справі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 381 546,61 грн. штрафу та 275 455,97 грн. пені за вищевказаний період прострочки, визначений позивачем у його розрахунках, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.6 додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Здійснивши власний розрахунок вказаних штрафних санкції, з урахуванням того, що період прострочення сплати електричної енергії має розпочинається після спливу двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, суд дійшов висновку про те, що вірною сумою пені і штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 224 706,06 грн. та 301 153,12 грн. відповідно. У зв'язку з чим вищезазначені вимоги підлягають частковому задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався, зокрема, на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Компанії, яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Проте суд зазначає, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої в період з березня 2020 року по листопад 2020 року.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, а також зважаючи на спричинення позивачу негативних наслідків, які полягали у несвоєчасній оплаті Товариству заборгованості за поставлену електроенергію, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що у процесі розгляду справи до суду надійшло клопотання позивача від 25 лютого 2020 року, в якому останній просив повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, а також наявність поданого позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд дійшов висновку про те, що сплачена останнім сума судового збору в розмірі 3 283,14 грн. підлягає поверненню Товариству.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (33013, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 3; ідентифікаційний код 36171036) 3 890 777 (три мільйони вісімсот дев'яносто тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 39 коп. основного боргу, 224 706 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот шість) грн. 06 коп. пені, 301 153 (триста одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 12 коп. штрафу, 5 288 (п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, а також 66 328 (шістдесят шість тисяч триста двадцять вісім) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (33013, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 3; ідентифікаційний код 36171036) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 12 коп., сплачений на підставі платіжних доручень від 19 листопада 2020 року № 6714 та від 13 січня 2021 року № 7224 на загальну суму 71 606,01 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 5 квітня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко