ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2021Справа № 910/35/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи №910/35/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (пр-т Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 23510137)
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ,04080, код ЄДРПОУ 20602681)
про відшкодування 42 002, 89 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду міста Києва до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 42 002, 89, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вказаний позов виник у зв'язку з утворенням заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
Примірник ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, Київ, 02154) та зобов'язано його надіслати на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 177284207 цивільно-правової відповідальності особи при керуванні автомобілем "MERCEDES - BEN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на період коли сталося ДТП - станом на 11.03.2020.
28.01.2021 через загальний відділ діловодства суду Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) на виконання ухвали суду від 11.01.2021 надало інформацію з єдиної центральної бази даних МТСБУ.
04.02.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що при розрахунку завданого збитку позивачем не було враховано коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та не було віднято суму франшизи всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при цьому 14.01.2021 відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за мінусом безумовної франшизи у розмірі 28 625, 00 грн.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач) та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверджіс Україна Лімітед" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6770462/9069/19 (далі - договір) відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 .
11.03.2020 в м. Вінниця на перехресті вулиць Келецька - Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та "FORD KUGA", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб, належний страхувальнику на праві приватної власності.
Згідно рахунку СТО №0000000020 від 20.03.2020, виставленого Фізичною особою-підприємцем Чистоколяним Ігорем Адольфовичем, та розрахунку суми матеріального збитку по справі №2300301860 загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, склала 40 580, 00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" згідно платіжного доручення №016172 від 06.05.2020, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 40 580, 00 грн на рахунок ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови №127/6754/20 від 06.04.2020 Вінницького міського суду Вінницької області вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , під керуванням якого перебував транспортний засіб "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 .
Як вбачається з інформації з єдиної центральної бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність особи, що користується транспортним засобом "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №177284207, термін дії з 26.06.2019 по 25.06.2020.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність особи, яка користуються транспортним засобом "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування за вих. №2300301860/АК від 25.06.2020 у розмірі 40 580, 00 грн, яка залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 39 580, 00 грн за вирахуванням франшизи - 1000, 00 грн, встановленої полісом ЕР/177284207, а також 301, 72 грн 3% річних, 1206, 87 грн пені та 914, 30 грн інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, що користується транспортним засобом "MERCEDES - BENZ 180C" д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР №177284207 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).
Позивачем до позову було додано до позовної заяви копію розрахунку суми матеріального збитку по справі №2300301860 від 30.04.2020 та копію страхового акту від 10.06.2020, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при спірному ДТП, дорівнює 40 580, 00 грн, однак даний розрахунок здійснений без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.
Натомість, відповідач вказує про обов'язковість застосування такого коефіцієнту фізичного зносу з огляду на те, що транспортний засіб "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 2008 року випуску, тому згідно п. 7.41 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу дорівнює 0,7.
Відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Таким чином, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092) (далі - методика).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля "SKODA ROOMSTER/PRAKTIK", д.н.з. НОМЕР_2 , транспортний засіб 2008 року випуску.
В матеріалах справи наявний наданий відповідачем аварійний сертифікат №53-D/82/2 про величину фізичного зносу транспортного засобу «SKODA ROOMSTER/PRAKTIK», д.н.з. НОМЕР_2 , складений аварійним комісаром ОСОБА_5 , відповідно до якого фізичний знос ТЗ «SKODA ROOMSTER/PRAKTIK», д.н.з. НОМЕР_2 складає 70%.
Відповідно до вимог підпункту б) п.2. методики вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що Свр ? С, Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; ВТВ - величина втрати товарної вартості.
Таким чином, за розрахунком відповідача, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «SKODA ROOMSTER/PRAKTIK», д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлюваного ремонту становить 29 625, 00 грн.
Суд дослідивши розрахунок, наданий відповідачем, погоджується з ним та приймає як обґрунтований.
За приписами ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, оскільки згідно полісу серії ЕР №177284207 розмір франшизи становить 1000, 00 грн, сума страхового відшкодування належного до виплати позивачу становить 28 625, 00 грн.
В той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду, основний борг в сумі 28 625, 00 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №175 від 14.01.2021 на суму 28 625, 00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу відповідачем в сумі 28 625, 00 грн. здійснена після подання позову (04.01.2021), провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно наявної в матеріалах справи роздруківки трекінгу з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", заяву на виплату страхового відшкодування відповідач отримав 30.06.2020.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 28.09.2020, втім свого обов'язку не виконав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки нарахування здійснювалося на невірну суму грошового зобов'язання - 39 580, 00 грн замість 28 625, 00 грн.
Таким чином, за розрахунком суду та з урахуванням викладеного, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 872, 83 грн, а суми 3% річних - 218, 21 грн.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню є 925, 68 грн, що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме 914, 30 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустими доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у повному обсязі, водночас позивачем не підтверджений заявлений до відшкодування розмір страхового відшкодування, 3% річних та пені.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому пунктом 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних з неналежним виконанням свого обов'язку, встановленого законом, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 1532, 87 грн, виходячи з ціни позову та висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині стягнення 28 625, 00 грн шкоди закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування 42 002,89 грн, задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ,04080, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (пр-т Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 23510137) суму пені у розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) грн 83 коп., 3% річних у розмірі 218 (двісті вісімнадцять) грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 914 (дев'ятсот чотринадцять) грн 30 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) грн 87 коп.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2021.
Суддя Н.І. Ягічева