Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"29" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/145/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Янковий В.В. - довіреність б/н від 06.01.2021;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Трансбудресурс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес"
про стягнення 99338 грн.23 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес" 99338,23 грн, з яких 79966,00 грн основного боргу, 13352,86 грн інфляційних та 6019,37 грн 3% річних.
Ухвалою від 16.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 16.03.2021.
02.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 60-61), обґрунтоване тим, що значення та результат вказаної справи є для нього надзвичайно важливим, оскільки заявлена позивачем сума позовних вимог в умовах запровадженого карантину є значною. Зсилаючись на засади Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження порушує його право на справедливий суд. Також вказав, що: спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; не погоджується з позовними вимог та доказами, наданими суду на їх обґрунтування, зазначаючи, що про це буде подано відповідний відзив протягом строку, встановленого судом; для повного, всебічного, неупередженого розгляду даної справи, необхідно встановити дійсні правовідносини сторін, які входять до предмету доказування в даній справі, та перевірити ці обставини належними і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, з врахуванням пояснень сторін, можливих висновків експертів, показань свідків, залученням третіх осіб на стороні відповідача; частина доданих до позовної заяви документів (копії) викликає сумнів щодо їх достовірності, що, в свою чергу, вимагає перевірки таких копій оригіналами, та, у випадку сумнівності, висновком експерта; також, підлягає встановленню чи фактично здійснювалося перевезення та прийняття вантажу вантажоодержувачем - ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" в місці розвантаження, для чого є доцільними залучити останнє в якості третьої особи на стороні відповідача. За вказаного, відповідач вважає, що дана справа не є справою незначної складності та потребує розгляду у порядку загального позовного провадження, з викликом сторін, дослідженням доказів, заслуховуванням пояснень сторін та вчиненням інших процесуальних дій, спрямованих на повне, всебічне дослідження всіх обставин справи, з метою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
12.03.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 67-68), згідно яких позивач зауважив, що: відповідач не надав жодного доказу, який підтверджував би позбавлення доходів останнього; згідно зі ст. 218 ГК України, відсутність коштів у боржника не вважається обставиною для звільнення від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання; у даній справі відсутні винятки, при яких не можуть бути розглянуті справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначені ч. 4 ст. 247 ГПК України; клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 250 ГПК України, сторони не подавали. За вказаного, позивач вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Вважає, що подання заперечення, за відсутності клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, є зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.
В судовому засіданні 16.03.2021 представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 75-77), згідно якого повідомив, що підписи на угоді про використання факсимільного підпису від 12.07.2018, акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТБ-0000290 від 24.07.2018 та товарно-транспортних накладних №000001026, №000001027 від 13.07.2018, №000001031, №000001032 від 16.07.2018, №000001033, №497016 від 17.07.2018, №000001034, №000001035 від 18.07.2018, №000001043, №000001044, №000001045, №000001047, №000001048 від 19.07.2018, №000001046, №000001049 від 20.07.2018, №000001050 від 23.07.2018, №000001051 від 24.07.2018, поданих позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, виконані від імені ОСОБА_1 , вчинені не ОСОБА_1 , а іншою особою, яка є невідомою стороні відповідача. Також представник відповідача заперечив заявлену до стягнення заборгованість.
У судовому засіданні 16.03.2021 було оголошено перерву до 29.03.2021.
26.03.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 81-82), у яких він пояснив, що: договір та додатки до нього були підписані сторонами одночасно 12.07.2018 року, а самі підписи є ідентичними; після підписання Договору з додатками від відповідача не надходило жодних листів чи претензій про те, що вони підписані неуповноваженими особами; договір не містить ознак нікчемного правочину; про будь-які судові рішення щодо визнання договору недійсним позивачу не відомі, доказів протилежного відповідач не надав; представник відповідача визнав дійсність договору в судовому засіданні 16.03.2021; оскільки між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, останній підлягає виконанню; про отримання рахунків відповідачем, передбачених умовами договору, свідчить зазначення ним у платіжних документах призначення платежів; про отримання і погодження актів свідчить наявність підпису та печатки відповідача на останніх; доказів зникнення, зміну чи крадіжку власної печатки відповідач на надав; вмотивованої відмови від підписання актів не було; позивачем по наданим послугам також були виписано та зареєстровано податкові накладні; скарги щодо виписаних податкових накладних відповідач до відповідних контролюючих органів не подавав. За вказаного, позивач вважає, що, відповідно до умов договору, надав повний перелік документів для розрахунків, з приводу яких у відповідача не виникало жодних зауважень. До заперечень позивач додав копію свідоцтва про свою реєстрацію, як платника ПДВ та податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію.
29.03.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою, у якому зазначено також, що виправдні документи, за потреби, будуть надані (а.с .28).
Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечив щодо відкладення розгляду справи, враховуючи, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 16.03.2021 і суду відома його позиція щодо позову. Зауважив, що перерва в судовому засіданні оголошувалася з метою надання саме позивачем оригіналів для огляду та належної копії - до справи, наявних в останній матеріалів. Повідомив суд, що направив на адресу відповідача заперечення щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи кращої якості копії товарно-транспортної накладної №497016 від 17.07.2018. Суд ухвалив долучити до матеріалів справи вказаний документ.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що останні є достатніми для встановлення необхідних обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, у тому числі і з метою встановлення яких відповідач подав вказане клопотання та наводив мотивацію можливої необхідності в залученні ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. За вказаного, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Інших заяв чи клопотань про вчинення визначених ст. 182 ГПК України процесуальних дій відповідач не подавав.
Оскільки у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено, суд також не вбачає підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, оскільки дана справа є незначної складності, не віднесена до справ, які згідно з ч.4 ст. 247 ГПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Наведені відповідачем, у його запереченні проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 60-61), аргументи не спростовують вказаного. За вказаного суд ухвалив залишити заяву відповідача без задоволення.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Натомість, у встановлений строк відповідач відзив не надав і у клопотанні про відкладення розгляду справи про необхідність вчинення будь-яких процесуальних дій не зазначив.
Суд також вважає, що відповідач не був позбавлений права залучити до участі у справі іншого представника, або направити іншу особу, уповноважену на здійснення захисту його інтересів, враховуючи, зокрема, вимоги щодо представництва в порядку спрощеного позовного провадження. За вказаного та враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 ст.251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа розглядається за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудресурс" (позивач, замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Деликатес" (відповідач, виконавець) було укладено Договір № 07-2018/2 від 12.07.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, з додатками № 1 та №2 до нього (далі - Договір (а.с. 7-10)).
Позивач стверджує, що:
- в період з 12 по 13 липня 2018 року, на підставі товарно-транспортних накладних № 000001025 від 13.07.2018, № 000001026 від 13.07.2018, № 000001027 від 13.07.2018, надав відповідачу транспортні послуги з перевезення 116,08 тон кукурудзи, які відповідач прийняв, підписавши Акт № ТБ-0000268 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.07.201 8 на суму 17 412,00 грн;
- в період з 16 по 9 липня 2018 року, на підставі товарно-транспортних накладних № 000001031 від 16.07.2018, № 000001032 від 16.07.2018, № 000001033 від 17.07.2018, № 407016 від 17.07.2018, № 000001034 від 18.07.2018, № 000001035 від 18.07.2018, надав відповідачу транспортні послуги з перевезення 224,1 тон кукурудзи, які відповідач прийняв, підписавши Акт № ТБ-0000281 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.07.2018 на суму 33615,00 грн;
- в період з 19 по 24 липня 2018 року, на підставі товарно-транспортних накладних № 000001043 від 19.07.2018, № 000001044 від 19.07.2018, № 000001045 від 19.07.2018, № 000001047 від 19.07.2018, № 000001048 від 19.07.2018, № 000001046 від 20.07.2018, № 000001049 від 20.07.2018, № 000001050 від 22.07.2018, № 000001051 від 24.07.2018, надав відповідачу транспортні послуги з перевезення 326,26 тон кукурудзи, які відповідач прийняв підписавши Акт № ТБ-0000290 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.07.2018 на суму 48 939,00грн.
Вказує, що відповідач розрахунки за надані послуги здійснив частково на суму 20000,00 грн, внаслідок чого заборгував 79966,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Зсилаючись на п. 4.1., 4.5. та ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача також 13352,86 грн інфляційних та 6019,37 грн 3% річних.
Представник відповідача в процесі розгляду справи позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.75-77).
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 07-2018/2 від 12.07.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, з додатками № 1 та №2 до нього (далі - Договір (а.с. 7-10)), згідно п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов'язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником (відповідачем) вантаж до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник (відповідач) зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому за п.1.2 Договору, що замовник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем.
Проаналізувавши зміст умов вказаного Договору, суд встановив, що до правовідносин сторін, зокрема, підлягають застосуванню приписи глав 64 та 65 ЦК України.
Так, згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. … Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 231 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. 2.2. Договору, ціна останнього дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього Договору.
Згідно п. 2.2. Договору, плата за перевезення здійснюється згідно рахунків, виставлених виконавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати Акта передачі-прийняття наданих послуг. При відсутності зауважень з привод організації перевезення вантажів за Договором, замовник підписує Акт передачі - прийняття наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів після його отримання, а також документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме оригінал ТТН з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем або іншого документу, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. У разі наявності претензій з перевезення вантажу, замовник протягом 5 (п'яти) робочих дні з моменту отримання Акта передачі-прийняття наданих послуг зобов'язаний направити мотивовану відмову від підписання акта.
Датою надання послуг є дата підписання сторонами акта приймання-передачі послуг (п. 2.4. Договору).
Додатком №1 до Договору є Угода про використання факсимільного підпису від 12.07.2018 (а.с.9).
Згідно додатку №2 до Договору (а.с. 10), позивач зобов'язався надати транспортні послуги з перевезення ватажу - кукурудза, за маршрутом: м. Андрушівка, Житомирська обл. - м. Чуднів, Житомирська обл. Сторони також погодили вартість послуг: 150,00 гривень, враховуючи податок на додатну вартість (ПДВ) за 1 тону вантажу.
Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.07.2018, від 19.07.2018, від 24.07.2019 та товарно-транспортними накладними (а.с. 11-33) позивач підтверджує, що на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього в період з 13.07.2018 по 24.07.2018 надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 99966,00грн.
Однак, враховуючи заперечення відповідача, якими, зокрема, обґрунтовано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 75-77), суд вважає за необхідне наголосити на їх безпідставності, оскільки підписи на угоді про використання факсимільного підпису від 12.07.2018 та на всіх актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), поданих позивачем в якості обґрунтування позовних вимог, скріплені відтисками печатки обох сторін. При цьому позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку із втратою чи викраденням печатки. Тому в суду відсутні підстави вважати, що в даному випадку печатка використовувалася проти волі позивача.
Оскільки, згідно п.2.2 Договору, підставою для проведення розрахунків є саме факт підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), то решта документів, які є первинними по відношенню до вказаних актів, є погодженими сторонами та не впливають на результат вирішення спору.
Водночас суд враховує, що відповідач не заперечує факт укладення Договору №07-2018/2 від 12.07.2018, крім того здійснив часткову оплату, згідно виставленого позивачем рахунку № ТБ-0000309 від 14.07.2018 (а.с.11 (зворот), про що зазначив у призначенні платежу.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що твердження відповідача про те, що підписи на угоді про використання факсимільного підпису, на акті та товарно- транспортних накладних виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, яка є невідомою стороні відповідача, висловлена після відкриття провадження у справі про стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, після прийняття наданих позивачем послуг та його часткової оплати, суперечить попередній поведінці відповідача та свідчить про недобросовісність.
Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, до основоположних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Питання необхідності застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) у випадку, якщо поведінка сторони не відповідає її попереднім заявам неодноразово досліджувалось Верховним Судом (постанови від 06.12.2019 по справі №910/353/19, від 07.11.2019 по справі №910/12484/18, від 14.05.2020 по справі №910/7515/19, від 19.02.2020р. по справі №915/411/19).
За наведеного, заперечення відповідача відхиляються як безпідставні.
Оскільки вищевказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками останніх без зауважень, відповідно до п. 2.2. Договору, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунки:
- по Акту №ТБ-0000268 від 13.07.2018 на суму 17412,00 грн - у строк до 18.07.2018 (14,15 липня 2018 року - субота, неділя);
- по Акту №ТБ-0000281 від 19.07.2018 на суму 33615,00 грн - у строк до 24.07.2018 (21, 22 липня 2018 року - субота, неділя);
- по Акту №ТБ-0000290 від 24.07.2018 на суму 48939,00грн - у строк до 27.07.2018.
Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, сплативши 10000,00грн 27.07.2018 та 10000,00грн 03.08.2018, що підтверджується банківськими виписками (а.с.34-36).
Внаслідок вказаного, станом на час звернення до суду, заборгованість відповідача склала 79966,00грн (99966,00 грн - 20000,00 грн).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати товару у повному обсязі в обумовлений Договором строк не виконав, на дату звернення з позовом до суду та на час розгляду справи в суді, має місце заборгованість в сумі 79966,00грн.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 4.1. Договору сторони визначили, що сторона, що не виконала чи виконала неналежним чином свої зобов'язання за цим Договором, має негайно виправити ці недоліки, сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції, а також повністю відшкодувати спричинені винними діями чи бездіяльністю збитки.
Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 4), здійснений позивачем, суд встановив, що останній помилково включив день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних щодо цієї суми. Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що:
- по Акту №ТБ-0000268 від 13.07.2018, за період з 19.07.2018 по 26.07.2018 (за 8 днів, оскільки 27.07.2018 здійснено оплату у розмірі 10000,00грн) на суму боргу 17412,00грн, розмір 3% річних складає 11,45 грн, та з 27.07.2018 по 02.08.2020 (7 днів) на суму боргу 7412,00грн, розмір 3% річних становить 4,26грн, загальна сума 3% річних по вказаному акту склала 15,71грн;
- по Акту №ТБ-0000281 від 19.07.2018, за період з 28.07.2018 по 02.08.2018 (за 6 днів, оскільки 03.08.2018 здійснено оплату у розмірі 10000,00грн) на суму боргу 33615,00 грн, 3% річних складають16,58 грн, та з 03.08.2018 по 25.01.2021 (907 днів) на суму боргу 31027,00 грн, 3% становить 2313,00 грн, загальна сума 3% річних по вказаному акту 2329,58грн;
- по Акту №ТБ-0000290 від 24.07.2018, за період з 28.07.2018 по 25.01.2021, на суму боргу 48939,00грн, розмір 3% річних складає 3672,44грн.
За вказаного, до стягнення підлягає 6017,73 грн 3% річних. У стягненні 1,64 грн 3% річних слід відмовити.
Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні:
- по Акту від 19.07.2020, на залишок боргу у розмірі 31027,00 грн, за період з вересня 2018 року по травень 2019 року становлять 3207,41 грн, та за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року - 1973,53грн;
- по Акту від 24.07.2020, на залишок боргу у розмірі 48939,00грн, за період з вересня 2018 року по травень 2019 року становлять 5059,06грн, та за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року складають 3112,86грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA», зважаючи на те, що саме позивач наділений правом визначати період відповідних нарахувань, суд дійшов висновку, що інфляційні в сумі 13352,86грн, за визначений позивачем період, нараховано обґрунтовано та вірно.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 79966,00 грн основного боргу, 6017,73 грн 3% річних та 13352,86 грн інфляційних підлягають задоволенню. У стягненні 1,64 грн 3% річних суд відмовляє.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю" Трансбудресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес" (13334, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Осикове, вул. Михайлова, буд. 10, ід. код 36700720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Трансбудресурс" (13302, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Одеська, буд. 62, кв. 84, ід. код 38741989):
- 79966,00 грн основного боргу;
- 6017,73 грн 3% річних;
- 13352,86 грн інфляційних;
- 2269,96 грн судового збору.
3. У стягненні 1,64 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.04.21
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - сторонам (рек.).