Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1011/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: за участю представників сторін:
від позивача -1 : не прибув,
від позивача-2: не прибув,
від відповідача: Кушніренко А.В., адвокат, ордер серії ЖТ №063695,
взяла участь : прокурор Степаницька О. М., служб. посв. №058863 від 21.12.20р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1. Фонду державного майна України (м. Київ), 2. Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (м. Коростишів)
до Фізичної особи-підприємця Войналовича Артура Анатолійовича (м. Коростишів)
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення зайнятого приміщення та території
Процесуальні дії по справі.
Господарським судом Житомирської області за правилами загального позовного провадження розглядалася справа за позовом Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (м. Київ) та Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (м. Коростишів) до відповідача Фізичної особи-підприємця Войналовича Артура Анатолійовича про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення зайнятого приміщення та території.
Ухвалою суду від 13.01.20 року до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів залучено Фонд державного майна України (м. Київ).
Ухвалою суду від 17.02.20р. провадження у справі зупинено провадження до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18 з питань , які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у справах за участю прокурора.
Ухвалою суду від 13.10.20 р. провадження у справі №906/1011/19 поновлено та призначено підготовче засідання на 15:30год. 10.11.20р.
Ухвалою суду від 10.11.20р. продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 15:30 на 18.01.21 р.
Ухвалою суду від 18.01.21 р. замінено позивача Міністерство енергетики України (м. Київ) процесуальним правонаступником - Фондом державного майна України (м. Київ), відкладено підготовче засідання на 14:30 год. 25.02.21р.
Ухвалою суду від 25.02.21р. закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1011/19 до судового розгляду по суті на 15:00год. 23.03.21 р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
У вересні 2019року Виконувач обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (м. Київ) та Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (м.Коростишів) до відповідача Фізичної особи-підприємця Войналовича Артура Анатолійовича про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення зайнятого приміщення та території.
В обґрунтування фактичних підстав позову прокурор доводив, що 03 травня 2017 року між ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" ( у цій справі - позивач 2) та фізичною особою-підприємцем Войналовичем А.А. (у цій справі - відповідач) укладено договір, згідно з умовами якого позивач 2 надає відповідачу послуги з розміщення та зберігання сировини та виробів з каменю в приміщенні гранітного цеху та на прилеглій території, а відповідач сплачує на користь позивача 2 кошти за надані послуги в розмірі 13596,00грн включаючи ПДВ щомісяця до 7-го числа наступного місяця за звітним. Окрім того, 03 травня 2017року між позивачем 2 та відповідачем укладено договір оренди обладнання (станків) та договір про надання послуг електроенергії. За умовами останнього договору, позивач 2 надає відповідачу послуги з постачання електроенергії, в необхідній для проведення діяльності кількості, в межах дозволеної до використання потужності. Всі три договори від 03 травня 2017 року укладено строком до 31 грудня 2017 року з правом їх пролонгації.
З посиланням на ст.ст. 759,762 , 936 та 944 ЦК України прокурор доводить, що укладений 03 травня 2017 року між позивачем 2 та відповідачем договір по розміщенню та зберіганню сировини та виробів з каменю в приміщенні гранітного цеху та на прилеглій території за змістом істотних умов є договором оренди (найму) державного майна, а тому підлягає оцінці як удаваний згідно ч.2 ст. 235 ЦК України ( у цій справі - договір від 03.05.17р.).
Разом з тим, у договорі зберігання від 03.05.17р. відсутня така його істотна умова як об'єкт оренди за визначенням ст. 284 ГК України, ст. ст. 4 та 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , оскільки таким є нерухоме майно (будівля, споруда, нежитлове приміщення), тоді як приміщення гранітного цеху загальною площею 463 кв.м є об'єктом незавершеного будівництва, який не введений в експлуатацію та право власності на який не зареєстроване у встановленому законом порядку. Оцінку правовому статусу приміщення гранітного цеху загальною площею 463кв.м надано у рішенні Господарського суду Житомирської області від 22.11. 2018 у справі № 906/561/18, яким також визнано договір від 03.05.17р. неукладеним.
З посиланням на ст. ст. 190 ,317-319, 391 ЦК України та ст.ст. 136-139 ГК України прокурор доводить, що власник майна, а також носій права господарського відання вправі звернутись до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном. Оскільки об'єкт незавершеного будівництва є державною власністю і згідно Статуту позивача 2 закріплений за ним на праві господарського відання, а також прилегла до приміщення гранітного цеху загальною площею 463кв.м територія, позов подано в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф". Поновлення порушеного права може бути реалізовано через усунення перешкод у користуванні зазначеним майном шляхом їх звільнення відповідачем, і такий спосіб захисту визначений у ст. 16 ЦК України та є ефективним.
Підстави процесуального представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за правилами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовано тим, що про порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при використанні відповідачем об'єкта незавершеного будівництва - приміщення гранітного цеху, розташованого у м. Коростишеві зазначеному Міністерству відомо ще з 2017 року, що підтверджується, зокрема, його листом № 02/12-2599 від 15.03.2019р. та іншими доданими до позову доказами. Однак за наявності повноважень для захисту інтересів держави, незважаючи на очевидний характер порушень, до суду з вимогою звільнення безпідставно зайнятого відповідачем об'єкта незавершеного будівництва та прилеглої території, Міністерство не зверталось, що свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень. Окрім того, п. 2.14 Плану заходів щодо впровадження аудиторських рекомендацій до аудиторського звіту № 03-18, виконання якого доведено до відома керівника ДП "Коростишівський завод "Реммашторф", зобов'язано останнього до 30.09.2018р. розірвати договірні відносини з користувачами майна підприємства, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Проте, позивачем 2 відповідних заходів також не вжито.
У відзиві на позовну заяву фізична особа-підприємець Войналович А.А. вимоги позову не визнав, насамперед з підстав відсутності предмету спору , оскільки за змістом ст.ст. 190, 316, 119, 321 та 391 ЦК України для усунення перешкод користування майном необхідною умовою є встановлення майна, за його родовими ознаками , а також визначення власника цього майна, оскільки лише власник має право усувати перешкоди у користуванні власним майном , тоді як позивачем не подано належних та допустимих доказів, що об'єкт незавершеного будівництва є річчю у розумінні ст. 190 ЦК України , не вказано її родових ознак , а також не підтверджено перебування цього приміщення у власності держави. Додатковим підтвердженням того, що майно є об'єктом державної власності є витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, однак такий позивачем не наданий. З врахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/561/18 , позивач не довів порушення прав та законних інтересів держави, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Необґрунтованими є також доводи позову про удаваність договору від 03.05.2017р., на підставі якого відповідач ніби-то користується майном, яке просить звільнити позивач, оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/561/18 у позові відмовлено, а за правилами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності договору від 03.05.2017р. не спростована. З цих підстав, позивач не визначив правову природу правовідносин відповідача з Державним підприємством "КЗ "Реммашторф". Так, одночасно з договором зберігання від 03.05.2017р. Державне підприємство "КЗ "Реммашторф" та відповідач уклали договір оренди майна, за яким відповідач прийняв у строкове платне користування індивідуально -визначене майно для здійснення підприємницької діяльності, а саме для обробки природного каменю, і такий договір не визнаний судом недійсним. Розміщення орендованого індивідуально-визначеного майна, яким користується відповідач в об'єкті незавершеного будівництва на правових підставах, не є доказом порушення права чи законного інтересу держави в особі державних органів чи державного підприємства та не є доказом наявності перешкод у користуванні цим майном, що знову ж таки виключає можливість задоволення позову. Більше того, Державне підприємство "КЗ "Реммашторф" не зверталось до відповідача з вимогою про дострокове припинення діючих договорів, не зверталось до суду з вимогою про визнання їх недійсними та не оспорювало їх. Враховуючи, що договір від 03.07.2017р. є дійсним, підстави для звернення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з таким позовом до суду, як подав прокурор, були відсутні . Наполягає відповідач також на відсутності у прокурора повноважень представляти інтереси держави у вказаних правовідносинах. З врахуванням викладених доводів, відповідач просив у позові відмовити.
У відповіді на відзив, прокурор підтвердив доводи позову про те, що рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/561/18 встановлено , що договір від 03.07.2017р. за всіма своїми умовами має ознаки договору оренди, однак не є укладеним через відсутність об'єкта оренди , оскільки таким в силу ст. 4 Закону України" Про оренду державного та комунального майна" не може бути об'єкт незавершеного будівництва , в даному спорі - це приміщення гранцеху , площею 463 кв.м. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності , що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. З врахуванням фактичних обставин справи , об'єкт незавершеного будівництва- приміщення гранітного цеху та прилегла до нього територія, що розташовані у м.Коростишеві ,19 -буддільниця є майном Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф", використовується відповідачем без будь-якої правової підстави , чим порушуються права власника- Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф", за яким спірне майно закріплено на праві господарського відання. Обраний спосіб захисту порушеного права передбачений законом , ст. 16 ЦК України, а підстави процесуального представництва інтересів держави підтверджено відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Державне підприємство Коростишівський завод "Реммашторф" у письмових поясненнях наголошує на тому, що не підтримує позов прокурора, оскільки звертаючись до суду в інтересах держави в особі також державного підприємства, прокурор доводить, що договір від 03.05.2017року є удаваним як договір відповідального зберігання та неукладеним як договір оренди державного майна, тоді як сторони такого договору при його укладенні керувались приписами ст. 627 ЦК України щодо вільного вибору як контрагента за ним, так і щодо вільного визначення його умов. Державне підприємство наголошує, що договір від 03.05.2017р. укладено саме з метою ефективного використання об'єктів незавершеного будівництва , уникненню їх простою та подальшому руйнуванню. Використання таких об'єктів в інший спосіб в межах вимог чинного законодавства України неможливо. Приміщення гранцеху є об'єктом незавершеного будівництва, тому дійсно не може бути об'єктом оренди. Та оскільки державне підприємство згідно із п. 2.2.14 Статуту вправі надавати послуги по зберіганню та розміщенню на території підприємства матеріалів, договір від 03.05.2017р. укладено відповідно до статутних видів діяльності. З врахуванням викладених мотивів, позивач -2 просив у позові прокурора відмовити.
Фонд державного майна України, як третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів, у письмових поясненнях виклав правову позицію щодо підтримання позову прокурора, просив його задовольнити.
На стадії підготовчого провадження розглянуто заяву Міністерства енергетики України (вх. № г/с 02-44/1803/20) про заміну сторони у справі ( надалі у тексті - Заява про заміну сторони).
У Заяві про заміну сторони позивач, з посиланням на п.7 постанови КМУ від 02.09.19р. № 829 та на п. 1 постанови КМУ від 27.05.20р. №425 доводив, що Міністерство енергетики України є правонаступником прав Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у відповідній сфері, та що на підставі наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.12.19р. №531 функції з управління майном єдиного майнового комплексу ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" передано до сфери управління Фонду державного майна України. З врахуванням обставин публічного правонаступництва між органами державної влади просив замінити позивача у спірних правовідносинах на Фонд державного майна України.
Ухвалою суду від 18.01.21 р. замінено позивача Міністерство енергетики України (м.Київ) процесуальним правонаступником - Фондом державного майна України (м.Київ).
Фонд державного майна України не скористався процесуальним правом на подання відповіді на відзив, проте, відповідно до поданих пояснень (вх. г/с №3996/20 від 17.02.20 р.) як третьої особи, позивач-1 просив задовольнити позов.
До закінчення стадії підготовчого провадження прокурор та позивач -1 предмет позову не змінили.
На стадії підготовчого провадження розглянуто клопотання позивача ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" від 20.02.20р. за вх.№ г/с 02-44/226120/ел.п. про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Так, позивач заперечує підстави процесуального представництва прокурором інтересів держави за цим позовом , оскільки при зверненні з ним до суду не було дотримано вимог ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не було подано відповідні докази.
У відповіді на відзив від 25.11.20р. № 34-10-2948вих-20 ( вх. № г/с 27129/20 від 30.11.20р.) прокурор доводив, що звернення з позовом до суду здійснено з дотриманням вимог ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", що підтверджується наявністю у Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури С.В.Гордієнка відповідних повноважень (накази прокуратури Житомирської області від 05.09.19р. № 206кв та від 23.10.19р. № 242а).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви в порядку господарського судочинства надається керівникам окружних прокуратур. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник окружної прокуратури ( ст.ст. 12,13 цього Закону).
З врахуванням викладеного, суд відмовив позивачу Державному підприємству "Коростишівський завод "Реммашторф" (м. Коростишів) у задоволенні клопотання від 20.02.20р. за вх.№ г/с 02-44/226120/ел.п. про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Основним та єдиним видом економічної діяльності, який здійснює Фізична особа-підприємець Войналович Артур Анатолійович ( м.Коростишів) за КВЕД 23.70 -різання , оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю( а.с. 167, т.1).
03 травня 2017року між Державним підприємством "Коростишівський завод "Реммашторф" (м.Коростишів) та Фізичною особою-підприємцем Войналовичем Артуром Анатолійовичем (м. Коростишів) укладено договір оренди , згідно з яким, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: фрезерувальний станок-1 шт., фрезерувальний станок з візком -1шт, кантувальний станок (без 3-х м/редуктор) - 1шт., консольно-поворотний кран- 1 шт., кран-балка -1 шт., тельфер 5 тн. - 1шт., насос К20/30-1 шт., водонагрівач-1шт., яке знаходиться на балансі підприємства ДП Коростишівський завод "Реммашторф" та знаходиться за адресою: м.Коростишів, 19-та буддільниця. (а.с. 170, т.1). Згідно з додатком №2 до договору від 03.05.2017р. орендар прийняв в оренду ще полірувальний станок (ін.№216) - 2шт. (а.с. 171., т.1).
03 травня 2017року між Державним підприємством "Коростишівський завод "Реммашторф" (м.Коростишів) та Фізичною особою-підприємцем Войналовичем Артуром Анатолійовичем (м. Коростишів) укладено договір про надання заводом споживачу послуг по постачанню електроенергії в необхідній для проведення діяльності кількості, в межах дозволеної до використання потужності (а.с. 174, т.1).
03 травня 2017року між Державним підприємством "Коростишівський завод "Реммашторф" (м.Коростишів) та Фізичною особою-підприємцем Войналовичем Артуром Анатолійовичем (м. Коростишів) підписано договір, згідно з п.1.1 якого, завод надає споживачу послуги по розміщенню та зберіганню сировини та виробів з каменю в приміщенні гранцеху та на прилеглій території ( а.с. 49, т.1).
Відповідно до пункту 1.2. договору споживач зобов'язався вчасно сплачувати заводу за надані послуги 13596грн 00коп (включаючи ПДВ 20%) на кожний місяць до 7-го числа після звітного місяця.
При невиконанні п.1.2. даного договору, завод має право на одностороннє розірвання даного договору, заборону допуску працівників, сировини та виробів з каменю споживача на територію підприємства (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору після закінчення терміну дії, або розірвання даного договору, згідно п.1.3. та п.2.1, споживач зобов'язався повністю звільнити та прибрати з території цеху та прилеглої території вироби, сировину та відходи з каменю на протязі 10 днів.
Відповідно до пункту 2.1 договору термін дії договору з "03" травня 2017р по "31" грудня 2017р. За згодою сторін договір може бути пролонгований (пункт 2.2 договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.18 р. у справі № 906/561/18 (набрало законної сили 27.12.2018р.) відмовлено Коростишівській місцевій прокуратурі в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) у позові до Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (м.Коростишів) та Фізичної особи-підприємця Войналовича Артура Анатолійовича (м. Коростишів) визнати недійсним договір від 03.05.2017р, укладений між ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" в особі в.о. директора Герасименко Ю.М. та фізичною особою-підприємцем Войналовичем Артуром Анатолійовичем, щодо надання послуг по розміщенню та зберіганню сировини та виробів з каменю в приміщенні гранцеху та на прилеглій території ( надалі у тексті - Рішення суду у справі № 906/561/18 та договір від 03.05.2017р.).
У мотивувальній частині Рішення суду у справі № 906/561/18 суд дійшов висновку, що за результатами аналізу умов договору від 03.05.2017р. та норм чинного законодавства, а саме ч.1 ст.936, ст. ст.944, 946 ЦК України, ч.1 ст. 4, ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.760 ЦК України, за своєю суттю такий договір є договором оренди об'єкта незавершеного будівництва державного підприємства. Так, з умов п.1.1 договору вбачається, що послуги по розміщенню та зберіганню сировини та виробів з каменю надаються в приміщенні гранцеху та на прилеглій території. В пункті п.1.3 договору передбачено, що при невиконанні п.1.2. даного договору, завод має право на одностороннє розірвання даного договору, заборону допуску працівників, сировини та виробів з каменю споживача на територію підприємства. При цьому, даний договір передбачає не тільки користування майном, а саме приміщенням гранцеху та його прилеглою територією, а й щомісячну плату за користування в розмірі 13596грн 00коп (включаючи ПДВ 20%) (п.1.2 договору).Користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками найму (оренди).
Водночас, дійшов висновку суд у Рішенні суду у справі № 906/561/18, незважаючи на фактичне виконання сторонами умов договору від 03.05.2017р., такий договір є неукладеним, оскільки приміщення гранцеху площею 463кв.м є об'єктом незавершеного будівництва, який не введений в експлуатацію, не зареєстрований як об'єкт нерухомого майна та щодо якого не проведено державну реєстрацію права державної власності, тому не може бути об'єктом договору оренди державного майна.
Відсутність у договорі від 03.05.2017р. такої істотної умови як об'єкт оренди, констатує суд у Рішенні суду у справі № 906/561/18, унеможливлює застосування до неукладеного договору приписів ст. 215 ЦК України щодо недійсності його умов.
Відмовивши у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору від 03.05.2017р., суд у Рішенні суду у справі № 906/561/18 відмовив, відповідно, і в похідній позовній вимозі зобов'язати фізичну особу - підприємця Войналовича А.А. повернути приміщення гранцеху площею 463кв.м, яке розташоване за адресою: м. Коростишів, 19-та буддільниця.
Як доводить мотивувальна частина Рішення суду у справі № 906/561/18, факт розміщення матеріальних цінностей фізичної особи - підприємця Войналовича А.А. у приміщенні гранцеху площею 463кв.м. прокурор підтверджував протоколом обшуку від 25.05.2018р., складеним під час його проведення на території ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" . Зазначений засіб доказування подано прокурором до матеріалів цієї справи, однак через його нечитабельність останній судом безпосередньо не досліджувався ( а с. 54, т.1).
Водночас, як доводить мотивувальна частина Рішення суду у справі № 906/561/18, матеріальні цінності фізичної особи - підприємця Войналовича А.А. не ідентифіковано.
Згідно з мотивувальною частиною Рішення суду у справі № 906/561/18, ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" визнало, що має два приміщення, які є об'єктами незавершеного будівництва: гранцех площею 463кв.м. та цех по обробці граніту площею 263кв.м.; гранцех і цех по обробці граніту - це різні приміщення.
В межах вирішення спору ухвалою суду 10.12.2019 року було зобов'язано учасників справи провести 24.12.2019 року фотографування об'єкту незавершеного будівництва - приміщення гранітного цеху, площею 463 кв.м, що розташоване за адресою : Житомирська область, місто Коростишів, 19-та будівельна дільниця та прилеглу до нього територію, а також здійснити відеофіксацію цієї будівлі ззовні та всередині.
На стадії безпосереднього дослідження доказів оглянуто фотознімки окремого об'єкта нерухомого майна як ззовні, так і всередині, а також відеофіксацію його огляду та території навколо ( а.с. 224-248 , т. 1) .
Зазначені засоби доказування підтверджують наявність на території ДП "КЗ "Реммашторф" окремого об'єкта нерухомого майна, у якому розміщені сировина, вироби, обладнання, інструменти тощо, однак які не підтверджують, що останні розміщені саме у приміщенні гранітного цеху, площею 463кв.м, який за документами є об'єктом незавершеного будівництва. У справі відсутні докази за якими суд міг би ідентифікувати як матеріальні цінності фізичної особи - підприємця Войналовича А.А., так і матеріальні цінності ДП "Коростишівський завод "Реммашторф". За фотознімками та відеофіксацією огляду прилеглої території також не встановлено наявність матеріальних цінностей саме фізичної особи - підприємця Войналовича А.А. , так само як і не встановлено площу та конфігурацію на місцевості прилеглої території навколо оглянутого окремого об'єкта нерухомого майна, і чи є ця територія прилеглою саме до приміщення гранітного цеху, площею 463кв.м.
Оскільки у договорі від 03.05.2017р. місце розміщення та зберігання сировини та виробів з каменю визначено лише у спосіб " в приміщенні гранцеху та на прилеглій території", судом також достовірно не встановлено, чи саме у цьому об'єкті незавершеного будівництва відповідач мав право розміщувати та зберігати свої матеріальні цінності, та, одночасно, використовувати надане йому в оренду обладнання за договором оренди від 03.05.2017року.
В ході судового вирішення спору прокурор, Міністерство енергетики України та його процесуальний правонаступник - Фонд державного майна України не заявляли клопотання про вчинення процесуальних дій щодо ідентифікації матеріальних цінностей фізичної особи - підприємця Войналовича А.А., від яких просять звільнити об'єкт незавершеного будівництва - приміщення гранітного цеху та прилеглу до нього територію.
Згідно з мотивувальною частиною Рішення суду у справі № 906/561/18, ДП Коростишівський завод "Реммашторф" довідкою №88 від 09.10.2018р. підтверджує, що приміщення гранітного цеху, як основний засіб , не обліковується, та подається у звітності, як незавершене будівництво. Зазначений засіб доказування подано прокурором до матеріалів цієї справи та безпосередньо досліджено ( а.с. 63, т.1).
Згідно з пунктом 1.1 Статуту ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" (нова редакція, 2017р.), ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та входить до складу Державного концерну "Укрторф" відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 03.05.2007 року №689 (а.с.63-76, т.1).
Відповідно до п.4.1 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
За доводами позову прокурора, Міністерству енергетики та вугільної промисловості України про факти порушення вимог чинного законодавства , зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при використанні фізичною особою-підприємцем Войналовичем А.А. об'єкта незавершеного будівництва - приміщення гранцеху у м. Коростишеві, 19- буддільниця відомо ще з 2017року, що підтверджується листом Міністерства № 02/12-2599 від 15.03.2019 та Довідкою за результатами дослідження ефективності діяльності Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" щодо виробництва інших машин і устаткування спеціального призначення, максимального використання внутрішніх резервів за період з 01.01.2013 по 01.09.2017 (надалі у тексті - Довідка аудиту ефективності 2017р.) (а. с. 77-120, т. 1).
Довідка аудиту ефективності 2017р., подана прокурором до матеріалів цієї справи в копії, містить наступну інформацію: візуальним оглядом підтверджено розміщення матеріальних цінностей за договором від 03.05.2017р. у приміщенні цеху по розпилу каменю ( незавершене будівництво) ДП " Коростишівський завод "Реммашторф" на площі 247 кв.м. Згідно даних обліку ФОП Войналовичу А.А. нараховувалася плата за послуги в період з 03.05.2017по 31.08.2017 у розмірі -13 596грн з ПДВ за кожен місяць (а. с. 115, т. 1).
Таким чином, згідно Довідки аудиту ефективності 2017р. фізична особа-підприємець Войналович А.А. розмістив матеріальні цінності у приміщенні цеху по розпилу каменю, який також є об'єктом незавершеного будівництва, площею 247 кв.м., а ДП "Коростишівський завод "Реммашторф", як доводить мотивувальна частина Рішення суду у справі № 906/561/18, визнало , що має два різні об'єкти незавершеного будівництва: гранцех площею 463кв.м. та цех по обробці граніту площею 263кв.м.
Згідно мотивувальної частини Рішення суду у справі № 906/561/18, суд оцінював як засіб доказування лист Фонду державного майна України від 30.08.2018р №10-15-17778, у якому зазначено, що за даними, які надані до Фонду Міністерством енергетики та вугільної промисловості, в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва), яке перебуває на балансі ДП Коростишівський завод "Реммашторф". З довідки, яка додана до вказаного листа ФДМУ та названа Інформація про нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва), яке перебуває на балансі ДП Коростишівський завод "Реммашторф" (далі Інформація), вбачається, що в позиції 27 зазначено: інвентарний номер 28, цех по обробці граніту, місцезнаходження майна - Житомирська область Коростишівський район, м.Коростишів, вул.19-та буддільниця.
Судом, у мотивувальній частині Рішення суду у справі № 906/561/18, досліджено та встановлено, що Інформація не містить відомостей щодо площі цеху по обробці граніту, а тому неможливо достовірно стверджувати, що це саме той цех, який є предметом договору від 03.05.2017р та який прокуратура просила повернути. Доказів того, що приміщення гранцеху площею 463кв.м. введено в експлуатацію, зареєстровано право власності на нього та перебуває на обліку в Фонді державного майна України, матеріали справи не містять.
На виконання вимог ухвали суду від 24.09.2019р. у цій справі Фонд державного майна України листом від 07.11.19р. № 10-15-19706 повідомив, що на дату надання пояснень згідно з даними, які надані Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "КЗ"Реммашторф", у тому числі незавершене будівництво -цех по обробці граніту за місцезнаходженням :м.Коростишів, 19-та будівельна дільниця. Відомості стосовно зазначеного майна до Фонду надані не в повному обсязі форми №2б, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 03.02.2006р. № 197, оскільки відомості щодо розміру /площі майна не збігаються з даними, що надані суб'єктом управління до Реєстру та з 2013 року не оновлювалися дані щодо дати проведення інвентаризації /розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників тощо. Після отримання від суб'єкта управління змін за окремим запитом буде надно витяг з Реєстру ( а.с. 211, т.1).
В межах вирішення цієї справи обставини надання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України Фонду державного майна України відкоригованих відомостей щодо незавершеного будівництва - цеху по обробці граніту за місцезнаходженням :м. Коростишів, 19-та будівельна дільниця для витребування витягу з Реєстру після 07.11.19р. не встановлювалися.
03 грудня 2019 року Фондом державного майна України прийнято наказ № 1251 про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" шляхом продажу на аукціоні з умовами ( а.с. 227, т.1).
20.12.2019року Міністерство енергетики та захисту довкілля України прийняло наказ № 531 про передачу функції з управління майном єдиного майнового комплексу державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" із сфери свого управління до сфери управління Фонду державного майна України (а.с. 229, т.1).
Судом встановлено, що 05.03.2019р. за вих. № 05/2-45вих-19 Прокуратурою Житомирської області надіслано запит до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру , а саме щодо встановлення заходів , які вживалися міністерством, як органом управління, щодо припинення неправомірного використання фізичною особою - підприємцем Войналовичем А.А. державного майна - гранітного цеху, площею 432 кв.м, яке перебуває на балансі ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" як об'єкт незавершеного будівництва ( а с. 121-122, т.1).
22.03.2019р. за вих. № 6590-19 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило Прокуратурі Житомирської області про те, що згідно з наказом Міненерговугілля від 08.09.2017 № 592 проведено плановий внутрішній аудит діяльності підприємств торфодобувної промисловості за період з 01.01.2013 по 31.08.2017, в рамках якого оцінювалася ефективність діяльності ДП "КЗ" Реммашторф" , за результатами якого затверджено План заходів щодо впровадження аудиторських рекомендацій до аудиторського звіту № 03-18, виконання якого доведено , у тому числі ДП "КЗ"Реммашторф" щодо припинення передачі майна у користування за договорами відповідального зберігання ( а с. 123, т.1).
11.04.2019р. за вих. № 8399-19 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на запит Прокуратури Житомирської області від 29.03.2019р. за вих. № 05/2-90вих-19 надіслало витребуване доручення Міністра та План заходів щодо впровадження аудиторських рекомендацій до аудиторського звіту № 03-18 ( а .с. 124-147, т.1).
22.07.2019р. за вих. № 05/2-303вих-19 Прокуратурою Житомирської області надіслано запит до Генеральному директору Державного концерну "Укрторф" Озерчуку А.М. в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з проханням повідомити прокуратуру про вжиті заходи щодо припинення неправомірного використання фізичною особою - підприємцем Войналовичем А.А. державного майна - гранітного цеху, площею 432 кв.м, яке перебуває на балансі ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" як об'єкт незавершеного будівництва ( а с. 148-149, т.1).
05.08.2019р. за вих. № 1/4-233 Генеральний директор Державного концерну "Укрторф" Озерчук А.М. повідомив листом Прокуратуру Житомирської області, про те, що станом на 01 серпня 2019 року від ДП "КЗ "Реммашторф" не надійшло звіту по п. 2.14 Плану заходів щодо впровадження аудиторських рекомендацій до аудиторського звіту № 03-18 щодо припинення практики передачі майна у користування за договорами відповідального зберігання та вжиття заходів до розірвання таких договорів, зокрема щодо договору між підприємством та ФОП Войналовичем А.А. від 03.05.2017р. ( а.с. 151, т.1).
09.09.2019 року за вих. № 06-37/2742 Коростишівською місцевою прокуратурою повідомлено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення з цим позовом до суду ( а с. 18, т.1).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю ( п.53 постанови ВПВС від 03.04.19р. у справі № 924/1220/17).
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном ( п. 54 постанови ВПВС від 03.04.19р. у справі № 924/1220/17).
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за правовим механізмом ст. 391 ЦК України в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, так і порушення цього права ( п.79 постанови ВПВС від 23.06.2020 року у справі № 909/337/19).
Таким чином, як власник, так і титульний володілець вправі вимагати усунення перешкод у розпорядженні та/або користуванні індивідуально-визначеним майном, ознаки якого наведені у ст. 184 ЦК України.
Правовий висновок про те, що об'єктом негаторного позову може бути індивідуально-визначена річ , наприклад, земельна ділянка, викладено у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15 від 05.11.2019 у справі №926/746/19, від 10.12.2019 у справі №906/43/19 та від 20.02.2020 року у справі № 908/618/19.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України (у редакції, чинній на дату підписання договору від 03.05.2017р.), за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України (у згаданій редакції) передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до частини 4 статті 331 ЦК України у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Державна реєстрація права власності як на об'єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Проте факт здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Частиною 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на дату підписання договору від 03.05.2017р.) заборонено експлуатувати закінчені будівництвом об'єкти, не прийняті (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату підписання договору від 03.05.2017р.) об'єктами оренди за цим Законом, зокрема, є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Так, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин:
- майно знаходиться у власника або титульного володільця;
- інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном;
- для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо);
- у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) ( правова позиція , викладена у постановах Верховного Суду у складі КГС від 30.07.19р. у справі № 926/3881/17, від 20.02.20р. у справі № 908/618/19).
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Як установлено судом, за державою Україна в особі будь-якого органу державної влади не зареєстровано право державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - приміщення гранітного цеху, площею 463 кв.м.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ЦК України ( в редакції, чинній на дату ухвалення рішення суду у справі) у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
У справі відсутні докази, що державі Україна в особі будь-якого органу відповідач чинить перешкоди у реалізації права як на проведення державної реєстрації права державної власності на об'єкт незавершеного будівництва, так і на укладення будь-якого договору щодо такого об'єкта. У справі відсутні докази на підтвердження тим обставинам, що державі Україна в особі будь-якого органу відповідач чинить перешкоди у реалізації права користування об'єктом незавершеного будівництва та прилеглою до нього територією. У справі відсутні докази, що Фонду державного майна України відповідачем були створені перешкоди для застосування Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Так, за змістом ст. 3 цього Закону об'єкти незавершеного будівництва є об'єктами продажу на відкритих аукціонах разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти.
Таким чином, у позові прокурора не визначені чітко та конкретно дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця), а тому сформульовані таким чином позовні вимоги неможливо виконати в примусовому порядку, а вказане не призведе до поновлення прав позивача -1 , якщо останнє дійсно порушується (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у складі КГС від 20.02.20р. у справі № 908/618/19).
За приписами ст.ст. 74 -78, 86 ГПК України недоведеність позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
Щодо розподілу судового збору
При зверненні Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури з цим позовом до суду Прокуратурою Житомирської області № 1336 від 19.09.19р. сплачено судовий збір в розмірі 1921,00грн.
У зв'язку з відмовою у позові, судовий збір не відшкодовується ( ч.2 ст. 129 ГПК України).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У позові Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури зобов'язати фізичну особу-підприємця Войналовича Артура Анатолійовича (м. Коростишів) на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ( м.Київ) та Державного підприємства "Коростишівський завод "Реммашторф" (м. Коростишів) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом незавершеного будівництва - приміщенням гранітного цеху та прилеглою до нього територією, що розташовані за адресою: м. Коростишів, 19-буддільниця, шляхом їх звільнення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.04.21
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- прок. обл (в книзі нарочним)
3- прок. Коростишів. місц. прок. (рек. з повід)
4- позивачу Фонд державного майна України (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9) (рек. з пов.)
5- позивачу ДП "Коростишівський завод "Реммашторф" (рек. з пов.)
6- відповідачу ФОП Войналовичу А.А. (рек. з пов.)