61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.03.2021 Справа № 905/244/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191158)
до відповідача: акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґеройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (4404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216)
про стягнення 3 938,10 грн,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 3 938,10 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення за накладною №49983612 від 05.08.2020, внаслідок чого відбулася часткова втрата вантажу на загальну суму 3 935,10 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
05.08.2020 за залізничною накладною № 49983612 товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «СВЯТО-ВАРВАРИНСЬКА» (вантажовідправник) зі станції Удачная Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці, відвантажило на адресу приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (вантажоодержувач) у вагоні №50048891 вантаж - концентрат вугільний, концентрат вугіллля кам'яного для коксування, марка К 0-100 у вологому стані. Згідно накладної № 49983612 вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5 - 2М, завантажений у вагони відправником.
За накладною вага у вагоні № 50048891 нетто - 70 000 кг (брутто - не зазначено, тара - 22 000 кг).
Позивач є покупцем вугільної продукції за договором постачання № 18/147, укладеним 27.07.2018 з приватним акціонерним товариством “Донецьксталь-металургійний завод”.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі продукції № 34994 від 05.08.2018, за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору № 18/147 від 27.07.2018, зокрема, у вагоні № 50048891 концентрат вугілля кам'яного для коксування (К(К1)0-100, рахунок-фактура приватного акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод” (вантажовідправник - товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «СВЯТО-ВАРВАРИНСЬКА») №34994 від 05.08.2018 на оплату вказаного товару та виписка публічного акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” від 24.07.2018, що підтверджує оплату вартості вантажу по рахунку №34994 від 05.08.2018.
Згідно рахунку-фактури № 34994 від 05.08.2020 приватного акціонерного товариства “Донецьксталь-металургійний завод”, виставленого приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, ціна 1т концентрат вугілля кам'яного для коксування (К(К1)0-100у вагоні № 53485033 - 7000,00 грн. без ПДВ.
На станцію Чаплине Придніпровської залізниці (попутна станція) вагон прибув 06.08.2020, де 06.08.2018 було здійснене зважування вагону з завантаженим у нього вантажем за спірним перевезенням, за результатами якого було складено комерційний акт № 454201/53/282 від 06.08.2020, згідно з яким:
- вагон № 50048891 прибув в технічному відношенні справний;
- вага визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський ВВЕТ - 150 № 071201300 ВВЕТ - 150 № 088;
- за документом брутто не вказано, тара 22 000 кг, нетто 70 000 кг, фактично виявилося брутто 89 500 кг, тара 22 000 кг з док., нетто 67 500 кг, що менше документу на 2500 кг;
- навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 10 см;
- вантаж маркований поздовжньою смугою, без виїмок та поглиблень;
- двері люка зачинені, течі вантажу немає;
- вантаж, якого бракує, в вагон вміститися міг.
Комерційний акт №454201/53/282 від 06.08.2020 приймається судом в якості належних доказів на підтвердження факту недостачі, його достовірність та чинність не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Відповідно до п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.
Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до п. 11 Правил видачі вантажів, при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу.
Відповідно до накладної № 49983612 вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5 - 2м, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.
Згідно пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів не вбачається, що нестача виникла саме під час перевезення. Так, у комерційному акті № 454201/53/282 від 06.08.2020 зазначено про те, що вагон прибув у технічному стані справний, навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 10 см; вантаж маркований поздовжньою смугою, без виїмок та поглиблень; двері люка зачинені, течі вантажу немає; вантаж, якого бракує, в вагон вміститися міг.
Наведені обставини, за висновком суду, свідчать про відсутність вини залізниці у виникненні недостачі, оскільки відсутні жодні ознаки пошкодження вагону та маркування.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З частин 1, 2 і 3 ст. 22 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Відповідно до частини 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у спірних відносинах вини (протиправної поведінки) відповідача у нестачі вантажу, яка є складовою цивільного правопорушення.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 3 938,10 грн. - відмовити.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 29.03.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова