06 квітня 2021 року
м. Київ
справа №216/3170/16-ц
провадження № 61-4286ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном, набутим подружжям за час шлюбу, його поділ та стягнення компенсації Ѕ частини вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі,
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном, набутим подружжям за час шлюбу, його поділ та стягнення компенсації Ѕ частини вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
10 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
У цій справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга всупереч до вимог статті 392 ЦПК України не містить посилань на підстави касаційного оскарження. Скаржник узагальнено посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, натомість, чітко не зазначає підставу касаційного оскарження та її обґрунтування.
Належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції роз'яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.
Крім того, за подання касаційної скарги не в повній мірі сплачений судовий збір.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 200% розміру, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, скарги.
Частиною четвертою статті 6 цього ж закону передбачено якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Таким чином, слід обчислити судовий збір, виходячи з розміру тих позовних вимог, в частині вирішення яких ОСОБА_1 оскаржує судові рішення.
З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що позивачі за первісним та зустрічним позовами звернулися у 2016 році, а тому в контексті частини третьої статті 3 ЦПК України судовий збір слід обчислювати, виходячи з положень законодавства, чинного на день звернення до суду з відповідним позовом.
Оскільки у справі було заявлено первісний та зустрічний позови, а ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині розподілу майна подружжя за обома позовами, то в контексті частини п'ятої статті 6 Закону України «Про судовий збір» суд має обчислити розмір судового збору, який підлягає сплаті за кожним з позовів в тій частині, в якій скаржник не погоджується з судовими рішеннями.
Так за первісним позовом ОСОБА_2 заявив вимогу майнового характеру про визнання права власності на Ѕ квартири, загальна вартість якої становила 361 150 грн, на два автомобілі вартістю 88 182,42 грн та 110 203,42, а також просив стягнути на свою користь різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів у розмірі 77 752,23 грн, а тому з врахуванням вимог частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову за вимогами ОСОБА_2 становила 456 713,07 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви в частині вищевказаних позовних вимог підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, тобто 4567,13 грн, а за подання касаційної скарги в цій частині - 9134,26 грн.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 висунула позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру вартістю 361 150 грн, а також просила стягнути на свою користь компенсацію різниці автотранспортних засобів та квартири у розмірі 56 686,68 грн і Ѕ частину доходу ОСОБА_2 , отриманого від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року до 27 травня 2016 року, а тому з врахуванням вимог частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову за вимогами ОСОБА_1 становила 446 035,94 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви в частині вищевказаних позовних вимог підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, тобто 4460,36 грн.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд переглянути судові рішення в частині вирішення зустрічного позову стосовно вимог про перерозподіл майна подружжя, тобто, стосовно визнання права власності на квартиру та стягнення суми компенсації різниці вартості розподіленого майна. В частині стягнення Ѕ частину доходу ОСОБА_2 , отриманого від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року до 27 травня 2016 року, а також в частині вирішення позовних вимог стосовно іншої половини спірної квартири, право власності на яку за договором купівлі продажу зареєстроване за ОСОБА_1 , судові рішення не оскаржуються.
ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції переглянути судові рішення в частині вирішення 53,19% від загальної суми позовних вимог, а тому і розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, обчислюється, виходячи з 53,19% загального судового збору, який підлягав сплаті за подання зустрічної позовної заяви, тобто 2372,47 грн.
За таких підстав, за подання касаційної скарги на судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4744,94 грн (2372,47*200%=4744,94).
Враховуючи вищенаведене, за подання касаційної скарги на рішення суду в частині вирішення первісних та зустрічних позовних вимог, загальна сума судового збору становить 13 879,20 грн.
Враховуючи сплачену суму 9089,68 грн, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4789,52 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України та за її подання не сплачений у повному обсязі судовий збір, а тому підлягає залишенню без руху касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш