Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 496/967/16-ц
провадження № 61-14230св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
треті особи: Виконавчий комітет Білопільської міської ради Сумської області, орган опіки та піклування Білопільської міської ради, служба
у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дорожинець Наталя Григорівна, на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня 2020 року, додаткове рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 червня
2020 року, ухвалені у складі судді Терещенко О. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Собини О. І., Ткачу С. С., Хвостика С. Г.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2002 року між ним та
ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, від якого мають двох дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року шлюб між ними розірвано.
Зазначав, що ОСОБА_2 перешкоджає йому спілкуватися із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказував, що ОСОБА_2 не виконує рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області 13 вересня 2019 року № 27, відповідно до якого встановлено порядок спілкування його із дочкою.
Зазначав, що бажає виховувати свою дочку, спілкуватися з нею, між ними добрі стосунки.
Вказував, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, зобов'язані і мають право брати участь у їх вихованні, спілкуватися з ними.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою постійного фактичного проживання батька, а саме:
АДРЕСА_1 ,
та у будь-яких інших місцях.
Визначити такі способи участі у спілкуванні та вихованні дитини:
- побачення три рази на тиждень: понеділок, середа з 08 год. до 20 год., п'ятниця з 08 год. до 20 год. суботи, крім часу на перебування дочки
у дошкільному чи шкільному закладі, без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об'єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем фактичного постійного проживання батька;
- спільний відпочинок: перша половина літніх місяців червня, липня та серпня, перша половина всього строку осінніх, весняних та зимових канікул, половина усіх святкових днів - дитина проводить з батьком у вказаних вище місяцях;
- необмежене спілкування з дочкою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою;
- у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення батька з дочкою, або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні дочка проводить з батьком;
- в день побачення батька з дочкою він має право забирати дочку
з дому/школи, інших місцях її перебування особисто.
Зобов'язати ОСОБА_2 за день до зустрічі з дочкою надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_1 мають спільну малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області
від 26 вересня 2019 року шлюб між ними розірвано.
Вона разом з дочкою залишилися проживати за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 переїхав проживати до батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що за заявою ОСОБА_1 комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради прийнято рішення про участь батька у вихованні малолітньої дитини. Під час відвідування та після спілкування з батьком дитина почала висловлювати побоювання щодо зміни місця проживання.
Вказувала, що дочка проживає разом з нею, має всі необхідні умови для комфортного проживання, повністю забезпечена всім необхідним. Натомість, відповідач не має постійного місця проживання, а отже,
і відповідних умов для проживання дитини, відсутній стабільний дохід.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд встановити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з нею.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь
у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, шляхом:
- систематичних побачень кожного понеділка, кожної середи з 10 год.
до 19 год. (за виключенням часу, коли дочка буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов'язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) без присутності матері та без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об'єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 ;
- систематичних побачень кожної п'ятниці з 16 год. до 20 год. суботи (за виключенням часу, коли дочка буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов'язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об'єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька за адресою:
АДРЕСА_1 , без присутності матері;
- спільного відпочинку: першу або другу половину літніх, осінніх, весняних та зимових канікул, половину усіх святкових днів, за домовленістю батьків, дитина проводить з батьком, ОСОБА_1 , без присутності матері,
ОСОБА_2 , та без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об'єктів
з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька
за адресою: АДРЕСА_1 ;
- необмеженого спілкування батька з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою;
- в день побачення батька з дочкою він має право забирати дочку з дому, школи, інших місць її перебування особисто.
Надано батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою:
АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 і не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області від 13 вересня 2019 року № 27 щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дочки, тому позовні вимоги в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 просив визначити йому спільний відпочинок першу половину усіх канікул дитини та половину святкових днів, при цьому він не зазначив саме яких святкових днів, тому суд вважав, що це питання батьки повинні вирішувати індивідуально кожного разу і визначатись, хто з них яку половину канікул проводить з дитиною.
Також суд вважав, що ОСОБА_1 має право на необмежене спілкування
з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою та в день побачень з дочкою він має право забирати дочку з дому, школи, інших місць її перебування особисто.
Щодо вимоги про те, що у разі, якщо святкові дні припадають на день побачень з дочкою або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні дочка проводить з батьком, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 суд визначив достатньо часу для побачень з дочкою.
Стосовно вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 за день до зустрічі
ОСОБА_1 з дочкою надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин, то зазначене не є способом участі батька у вихованні дитини. Крім того, в найкращих інтересах дитини суд вважав за необхідне надати батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.
Оскільки визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю не
є розлученням її з батьком, який не позбавлений права спілкування
з дитиною, а також участі у її вихованні та забезпеченні, і може реалізувати свої права відповідно до цього рішення суду, яким встановлений порядок та спосіб його участі у вихованні дитини, беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 та визначено місце проживання дитини разом з матір'ю за адресою:
АДРЕСА_2 .
Додатковим рішенням Білопільського районного суду Сумської області
від 24 червня 2020 року заяву адвоката Дорожинець Н. Г. про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, а також пояснення іншої сторони, суд дійшов висновку по те, що реальні витрати відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на правничу допомогу становлять 10 000,00 грн, які підлягають стягненню
з ОСОБА_1 на її користь.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня 2020 року та додаткове рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 червня 2020 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 та визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дочки, оскільки особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дочки.
Апеляційний суд погодився із визначеним судом першої інстанції способом участі позивача у вихованні дитини, так як він відповідає інтересам малолітньої дочки, не порушує звичайних для дитини умов життя та дозволяє налагодити психологічний контакт дитини з батьком, оскільки забезпечення психологічної та емоційної стабільності дитини є важливим фактором в її житті.
Також апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції загальним розміром витрат на правову допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, який є розумним
та співмірним у цій справі, а також з розміром судових витрат у сумі
5 256,72 грн, які стягнуті пропорційно до задоволеної частини позову
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня
2020 року в частині визначення місця проживання дитини відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Дорожинець Н. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та додаткове рішення скасувати та скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме вимоги пункту 1 частини першої
статті 274 ЦПК України та при відкриття провадження у цій справі не зазначив про те, що розгляд справи буде відбуватися за правилами спрощеного провадження, що призвело до обмеження її прав висловити заперечення щодо порядку розгляду.
Вказує, що суд першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи, зокрема: коло співвласників та користувачів квартири за АДРЕСА_3 (де повинна за рішенням суду перебувати дитина), порядку користування житловими кімнатами між вказаними особами, характеристика приміщень, наявність достатньої житлової площі та облаштованого приміщення для перебування малолітньої дочки
з можливістю ночувати, вчити уроки та проводити дозвілля.Судом не перевірені на допустимість умови тимчасового проживання і перебування дитини в період спілкування з батьком.
Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення витрат на правову допомогу з неї на користь ОСОБА_1 є незаконним.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого
2020 року у справі № 766/4502/17-ц (провадження № 61-6958св19),
від 18 березня 2020 року у справі № 531/225/16-ц (провадження
№ 61-38338св18), від 14 травня 2020 року у справі № 201/10399/18 (провадження № 61-2242св20), від 01 липня 2020 року у справі
№ 643/6628/16-ц (провадження № 61-44961св18).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, т. 1).
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано
(а.с. 13-14, т. 1).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні (а.с. 66, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 08 квітня 2014 року, квартира АДРЕСА_4 належить: 50/100 - ОСОБА_2 , 20/100 - ОСОБА_1 , 10/100 - ОСОБА_3 , 10/100 - ОСОБА_4 , 10/100 - ОСОБА_6 (а.с. 62, т. 1).
ОСОБА_1 проживає разом зі своїми батьками за адресою:
АДРЕСА_1 (а.с. 12, 191, т. 1).
13 вересня 2019 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області № 27 встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: визначено дні спілкування батька
з дитиною - понеділок та середа з 08 до 20 год. (а якщо дитина відвідує
у ці дні садочок, то з 16 до 20 год.), п'ятниця з 17 год. до 20 год. суботи. Сторонам надано право змінювати графік побачень (а.с. 11, т. 1).
Відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_1
від 12 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , де останній мешкає, створено всі належні умови для перебування дитини (а.с. 12, т. 1).
У висновку Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 20 березня 2020 року № 01-44/552 про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з одним із батьків, який надавався за зверненням ОСОБА_2 , зазначено, що ОСОБА_1 проживає із батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені належні умови для проживання за вказаною адресою (а.с. 116, т. 1).
Відповідно до довідки Білопільського дошкільного навчального закладу «Зірочка» від 24 січня 2020 року № 10, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в старшій логопедичній групі «Калинка».
Згідно з журналом відвідувань у вересні 2019 року зафіксовано 0 відвідувань, у жовтні - 6, у листопаді - 1 та у грудні - 7 відвідувань, протягом січня 2020 року дитина садок не відвідувала (а.с. 17, т. 1).
25 та 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертався до поліції з проханням прийняти заходи профілактичного характеру щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , яка з моменту їхнього розлучення забороняє йому бачитися
з дочкою (а.с. 15-16, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скаргаОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Дорожинець Н. Г. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що
в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом
з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому
з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому
з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (частини перша, друга статті 159 СК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не
є неблагонадійним (рішення Європейського суду з прав людини
від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду
з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 склались неприязні стосунки після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 створює перешкоди позивачу у спілкуванні з малолітньою дочкою, яка проживає з нею. ОСОБА_2 не виконує рішення органу опіки та піклування щодо визначених часів спілкування позивача з дочкою.
Таким чином, з урахуванням прецедентної практики Європейського суду
з прав людини, а також фактичних обставин у справі, наданих сторонами доказів, рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області від 13 вересня 2019 року № 27,
у тому числі неприязних стосунків між позивачем та відповідачем, перешкод останньої у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою, суди попередніх інстанцій, з метою як найбільшого забезпечення прав та інтересів дитини, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про визначення порядку спілкування батька з дочкою без присутності матері.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме вимоги пункту 1 частини першої
статті 274 ЦПК України та при відкритті провадження у цій справі не зазначив, що розгляд справи буде відбуватися за правилами спрощеного провадження, що призвело до обмеження прав ОСОБА_2 висловити заперечення щодо порядку розгляду, не заслуговують на увагу. Оскільки ухвалою Сумського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня 2020 року та додаткове рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 червня
2020 року у відкритому судовому засіданні про що повідомлено учасників справи (а.с. 118, т. 2).
Також відповідно до протоколу судового засідання від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 були присутні у судовому засіданні (а.с. 206-207, т. 2).
З огляду на зазначене, безпідставним є посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду: від 24 лютого 2020 року у справі № 766/4502/17-ц (провадження № 61-6958св19), від 18 березня 2020 року у справі
№ 531/225/16-ц (провадження № 61-38338св18), від 14 травня 2020 року
у справі № 201/10399/18 (провадження № 61-2242св20), від 01 липня
2020 року у справі № 643/6628/16-ц (провадження № 61-44961св18), оскільки суд апеляційної інстанції розглянув цю справу у відкритому судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані
з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи
з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що у позовній заяві, яка до суду надійшла 28 січня
2020 року, ОСОБА_1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 840,80 грн. за сплату судового збору.
24 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової (правничої) допомоги № 573/142/20-2/573/125/20 з адвокатом
Муравенком О. Ю. (а.с. 135-138, т. 1).
Отже, з моменту звернення до суду з позовом і до 24 березня 2020 року послугами правничої допомоги ОСОБА_1 не користувався, витрат цих не поніс, а тому і не зазначив про ці витрати у позовній заяві.
Перший поданий до суду документ адвокатом Муравенком А.Ю. є відзив на зустрічну позовну заяву, який надійшов 06 квітня 2020 року. До нього адвокатом, серед іншого, був долучений попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат (а.с. 132-134, 139-142, т. 1).
Відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом
з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як зазначено у позовній заяві та у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс та понесе у майбутньому, судові витрати складаються з суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн (а.с. 2-6, 141, т. 1).
Відповідно до квитанції від 24 січня 2020 року № 37, ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн (а.с. 1, т. 1).
Правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Муравенком А. Ю. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги
від 24 березня 2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000261 від 22 грудня 2017 року та ордеру серії
ЧН №049601 від 25 березня 2020 року (а.с. 135-138, 143, 144, т. 1).
Згідно з пунктом 4.1 цього договору, отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару в сумі
5 000,00 грн. Гонорар обчислюється погодинно, година праці адвоката становить 500,00 грн.
Згідно з квитанцією від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 сплатив адвокату
5 004,85 грн (а.с. 250, т. 1).
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт наданих адвокатом послуг від 09 червня 2020 року остаточна вартість наданих послуг (виконаних робіт) за договором складає 5 000,00 грн, а не 5 004,85 грн
(а.с. 247-248, т. 1).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, що зазначені у акті приймання-передачі виконаних робіт наданих адвокатом послуг
від 09 червня 2020 року, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов правильного висновку про те, що витрати в сумі 5 000,00 грн на правничу допомогу є реальними.
Отже, загальна сума судових витрат, що понесені ОСОБА_1 , становить
5 840,80 грн, що складається із судового збору та витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 90 %, то судові витрати підлягають стягнення
з ОСОБА_2 на його користь пропорційно до задоволеної частини позову
в сумі 5 256,72 грн.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Інші доводи наведені у касаційній скарзі були предметом дослідження
у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дорожинець Наталя Григорівна, залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня
2020 року, додаткове рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 червня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк