Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 686/29262/18
провадження № 61-12516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: адвокати Вітязь Оксана Петрівна, Гаврилюк Сергій Олексійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Куц Іван Олексійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 2002 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року шлюб між ними розірвано. Вказувала, що спільне життя з відповідачем не склалося, та з серпня 2016 року спільне господарство ними не велось, оскільки вона з дітьми проживала у найманій квартирі.
Зазначала, що за час спільного проживання однією сім'єю і до моменту розлучення вони вели спільне господарство, спільно несли витрати щодо забезпечення життєдіяльності сім'ї (спільного побуту і бізнесу), мали взаємні права та обов'язки. За час шлюбу за спільні кошти придбали речі домашньої обстановки і вжитку, а на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2011 року придбано автомобіль Mazda-626 ZNH, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 5 500 доларів США.
Вказувала, що дійти згоди щодо добровільного розподілу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, вона та відповідач не можуть.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за нею право на одну другу його частину.
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час шлюбу подружжям набуті у спільну сумісну власність, не тільки автомобіль марки «Mazda 626» 1992 року випуску, а й грошові кошти, розміщені позивачем на банківських вкладах (депозитах) у акціонерному товаристві КБ «Приватбанк», побутову техніку та меблі. Питання про розподіл набутих ними спільно в період шлюбу побутової техніки, предметів домашньої обстановки та вжитку, котрі ОСОБА_1 вивезла з квартири 27 січня 2017 року, змінивши своє та дітей місце проживання, він не ставить.
Вказував, що у період з 12 серпня 2013 року до 28 травня 2014 року він виконував службові обов'язки у складі 180 В3 місії ООН у Демократичній Республіці Конго. Під час його перебування у службовому відрядженні ОСОБА_1 внесла із його зарплатного рахунку кошти на депозит у ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 12 705,52 грн на підставі договору про заощадження № SAMDNWFD007008849200 від 22 серпня 2013 року. За умовами договору ОСОБА_1 мала отримала і проценти за цим договором у сумі 4 690, 14 грн.
Стверджував, що в період з 31 жовтня 2013 року до 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 з його зарплатного рахунку отримала кошти в сумі 19 000 грн та 18 790 доларів США. Вказані кошти за їх спільною домовленістю мали бути поміщені на депозитний рахунок у АТ КБ «Приватбанк». Так, згідно договору № SAMDNWFD007008849200 від 30 грудня 2013 року кошти у розмірі 6 800 доларів США було внесено на депозит та зняті у той самий день. Враховуючи умови договору банківського вкладу, ОСОБА_1 отримала відсотки за договором в сумі 1 434, 53 доларів США.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд: визнати автомобіль Mazda-626 ZNH, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , його особистою приватною власністю та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину вартості банківського вкладу за договором № SAMDNWFD007008849200 в сумі 3 400 доларів США, що еквівалентно 91 732 грн, і відсотки по ньому в розмірі 717, 26 доларів США, що еквівалентно 19 351, 67 грн та 6 353,26 грн за депозитним договором № SAMDN1000737241540 від 22 серпня 2013 року і 1/2 частину відсотків по ньому в сумі 2 345,07 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «MAZDA 626», 1992 року випуску, кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «MAZDA 626», 1992 року випуску, кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості банківського вкладу від 30 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070048849200 у розмірі 3 400 доларів США, що еквівалентно 82 449,66 грн та 1/2 частину відсотків по ньому у розмірі 717,26 доларів США, що еквівалентно 17 393,48 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що транспортний засіб марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 придбаний у шлюбі за спільні кошти подружжя, є об'єктом спільної сумісної власності та підлягає розподілу по одній другій його частині кожному з них.
Враховуючи, що при поданні позовної заяви про розірвання шлюбу ОСОБА_1 вказувала, що подружні стосунки з відповідачем припинено з червня 2015 року, до розірвання шлюбу вона зняла достроково кошти з рахунків без відома та волі ОСОБА_2 , районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 використала означені кошти на свій розсуд, проти волі ОСОБА_2 , не в інтересах сім'ї та не на її потреби.
При цьому суд зазначив, що позов в частині визнання за ОСОБА_2 права на половину грошових коштів та відсотків по ньому у гривневому еквіваленті за договором № SAMDN1000737241540 від 22 серпня 2013 року та 1/2 частину відсотків по ньому в сумі 2 345,07 грн задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 , маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей могла використати їх в інтересах сім'ї.
Суд першої інстанції вказав, що посилання представника ОСОБА_1 про пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності на звернення до суду є необґрунтованими, оскільки сторони розірвали шлюб 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся із позовом 06 березня 2019 року, тому трирічного строку не пропустив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини банківського вкладу та 1/2 частини відсотків по ньому, стягненні з ОСОБА_1 на користь держави 998,43 грн судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що на депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», було внесено кошти в сумі 6 800 доларів США, отримані за рахунок заробітної плати ОСОБА_2 , а тому вказані кошти та нараховані відсотки на вказану суму є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , звертаючись з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 на його користь однієї другої частини коштів банківського вкладу за договором № SAMDNWFD007008849200 в сумі 3 400 доларів США та відсотків по ньому в розмірі 717, 26 доларів США, як компенсації частки в спільному майні подружжя, не надав суду належних та допустимих доказів про використання спірних коштів ОСОБА_1 не для задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, без відома та проти волі позивача.
Ураховуючи те, що грошові кошти, які знаходилися у банку на відповідному банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 , та були зняті нею за час шлюбу, підстави для їх поділу відсутні.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржувалося, а тому апеляційним судом, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, яким залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, вказує, що районний суд дійшов правильних висновків про його необізнаність про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 , оскільки подружні стосунки було припинено з червня 2015 року.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 709/1133/16-ц, від 18 квітня 2019 року у справі № 341/3223/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 755/22171/15-ц та від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 10 серпня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. На підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2016 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 8).
Від шлюбу сторони мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
04 серпня 2011 року сторонами придбано автомобіль Mazda-626 ZNH, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 5 500 доларів США.
Відповідно до грошового атестату, за період перебування ОСОБА_2 у службовому відрядженні в Демократичній Республіці Конго, останній з 12 серпня 2013 року до 29 травня 2014 року забезпечувався щомісячною грошовою винагородою, яка в загальній сумі складала 33 813,88 доларів США (а. с. 147).
ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції з 13 серпня 2014 року до 27 квітня 2015 року.
З огляду на поточну виписку за контрактом № НОМЕР_3 ОСОБА_2 , яка сформована 03 грудня 2018 року філією АТ «Укрексімбанк» у м. Хмельницьку, 30 грудня 2013 року з рахунку було видано готівку в сумі 6 800 доларів США (а. с. 73).
30 грудня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір SAMDNWFD0070048849200 вклад «Стандарт», відповідно до якого сума вкладу становить 6 800 доларів США, на строк до 30 червня 2014 року та нарахуванням відсотків здійснюється в розмірі 9 % річних. Пунктом 15 цього договору передбачено продовження вкладу на новий термін (а. с. 105, 107).
30 грудня 2013 року сума вкладу в розмірі 6 800 доларів США була зарахована на особовий рахунок НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно із випискою по особовому рахунку, крім спірної суми, рахунок поповнювався іншими грошовими коштами в іноземній валюті, здійснювалось нарахування та виплата відсотків (а. с. 116 на звороті).
02 березня 2015 року суму депозиту зі вказаного вище рахунку в розмірі 16 604,98 доларів США було переведено на картку ОСОБА_1 НОМЕР_5 та протягом березня 2015 року кошти на загальну суму 16 792 долари США частинами були видані з картки готівкою у відділенні банку, решта - коштів в розмірі 1 437 доларів США були видані готівкою протягом вересня-листопада 2016 року (а. с. 116 на звороті, 117).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є, зокрема:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім'ї повинен бути доведеним відповідними доказами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц (провадження № 61-24061св18).
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просив поділити спільні кошти і стягнути 1/2 їх у розмірі 3 400 доларів США і відсотки у розмірі 717, 26 доларів США, що еквівалентно 19 351, 67 грн та 6 353,26 грн за депозитним договором № SAMDN1000737241540 від 22 серпня 2013 року і 1/2 частину відсотків по ньому в сумі 2 345,07 грн, які були розміщені на депозитному рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Судами встановлено, що 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» договір банківського вкладу за № SAMDNWFD007008849200 на суму 6 800 доларів США на строк до 30 червня 2014 року з нарахуванням відсотків по ньому. Того ж дня поповнила його на суму 4 000 доларів США. Поповнювала його протягом строку користування та отримувала відсотки по ньому, знімала кошти та поповнювала їх.
02 березня 2015 року ОСОБА_1 перевела на іншу карту кошти в сумі 16 604,98 доларів США та до 31 березня 2015 року повністю закрила депозит, знявши кошти з рахунку на загальну суму 16 702,49 грн.
Районний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь 1/2 частини вартості банківського вкладу в сумі 3 400 доларів США, що еквівалентно 82 449,66 грн та 1/2 частину відсотків по ньому в розмірі 717,26 доларів США, що еквівалентно 17393,48 грн.
Скасовуючи рішення районного суду в цій частині, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не надав доказів про використання ОСОБА_1 спірних коштів не в інтересах сім'ї, а в особистих чи інших цілях. При цьому апеляційний суд врахував, що на момент зняття спірних коштів з банківських рахунків, шлюб між сторонами припинено не було.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають нормам матеріального права, відтак, підстав для скасування постанови апеляційного суду немає.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що грошові кошти, які знаходилися у банку на відповідному депозитному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 , були зняті нею у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх поділу.
При цьому колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що спірні грошові кошти були використані ОСОБА_1 не в інтересах сім'ї, що є його процесуальним обов'язком, а ухвалювати судове рішення на припущеннях заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Твердження районного суду з посиланням на фактичне припинення сторонами шлюбних відносин у період зняття ОСОБА_1 коштів, як на обставину, що підтверджує необізнаність ОСОБА_2 про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 , є неправильними, оскільки вони не підтверджують використання знятих ОСОБА_1 грошових коштів на власні потреби.
Отже, ОСОБА_2 не надано належних і беззаперечних доказів використання ОСОБА_1 коштів, які знаходилися на депозитному рахунку, у своїх особистих цілях або не в інтересах сім'ї.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм СК України та врахувавши наявність у ОСОБА_2 тягарю доведення використання спірних коштів ОСОБА_1 не в інтересах сім'ї, а на інші потреби, дійшов правильного висновку про те, що спірна сума коштів була використана ОСОБА_1 в інтересах сім'ї у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов висновку про те, що спірні кошти, які знаходилися на депозитному рахунку, використовувалися ОСОБА_1 в інтересах сім'ї, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.
Тобто суд апеляційної інстанції дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Посилання заявника на неврахування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13-ц (провадження № 14-491цс19), постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 709/1133/16-ц (провадження № 61-22677св18), постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 341/3223/13-ц (провадження № 61-45653св18), постанові від 22 травня 2019 року у справі № 755/22171/15-ц (провадження № 61-47702св18), постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах відмінним до даної справи є підстави позову, наявне різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а також різні встановлені фактичні обставини справи.
Також безпідставними є посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15-ц (провадження № 61-24789св18), оскільки у зазначеній справі у предмет доказування не входило встановлення обставини використання спірних коштів в інтересах сім'ї чи для власних потреб одного з подружжя.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк