Ухвала
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 464/4270/16-ц
провадження № 61-4347ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінаш Олена Анатоліївна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Іріда-Оіл», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Приватне акціонерне товариство «Київстар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс груп», про стягнення вартості безпідставно набутого майна,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Іріда-Оіл», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Приватне акціонерне товариство «Київстар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс груп», про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 165 151,00 грн. Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з Приватного підприємства «Іріда-Оіл» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 45 315,00 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінаш О. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 270,00 грн.
Ціна позову у цій справі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, становить 45 315,00 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 *100=227 000).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також справа має виняткове значення для ОСОБА_1 . Тому заявник вважає, що у цій справі наявні підстави, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Посилаючись на наявність зазначених обставин, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінаш О. А.,разом з тим, не додала до касаційної скарги доказів, які б підтверджували такі обставини, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування для такого перегляду, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінаш О. А., або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінаш Олена Анатоліївна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Іріда-Оіл», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Приватне акціонерне товариство «Київстар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс груп», про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець