Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 444/2991/18
провадження № 61-4262ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду, у складі судді Левика Я. А.,
від 26 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 26 січня 2004 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування належної частки майна після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області, у складі судді Зеліско Р. Й., від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
20 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кубаренко В. Б. подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду, у складі судді Левика Я. А.,
від 13 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кубаренко В. Б. про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляцційної скарги, шляхом:
1) надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції;
2) сплати судового збору за подання скарги у відповідності до вимог закону за вказаними вище реквізитами, або подання суду доказів звільнення від сплати судового збору;
3) подання нової апеляційної скарги, або уточнень до апеляційної скарги, які б за своєю формою та змістом відповідали статті 356 ЦПК України з уточненою прохальною частиною із кількістю її копій відповідно до кількості учасників у справі;
4) подання довіреності або належним чином оформленого ордеру, який би підтверджував наявність у особи, що подала скаргу, повноважень на представництво ОСОБА_1 у Львівському апеляційному суді, на підписання та подання апеляційної скарги в його інтересах станом на день подання такої.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначив, що суд першої інстанції з невідомих причин рішення
від 26 листопада 2019 року йому не направляв та не інформував про хід розгляду справи. 26 лютого 2020 року він звертався до суду першої інстанції з метою отримання повного тексту рішення, однак відповіді не отримав.
26 червня 2020 року звернувся до апеляційного суду з метою отримання повного тексту рішення суду першої інстанції, яке отримав, у зв'язку із запровадженими карантинними правилами, лише 12 жовтня 2020 року в приміщенні Львівського апеляційного суду. Стверджував, що можливості користуватися послугами Інтернету та доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень не має.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кубаренко В. Б., на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року.
11 березня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду
від 26 січня 2021 року. Безпосередньо в касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, із посиланням на отримання 09 лютого 2021 року копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 26 січня 2021 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи ОСОБА_1 про дату отримання копії оскаржуваної ухвалиапеляційного суду не спростовані, пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали від 26 січня 2021 року не врахував факт не направлення йому судом першої інстанції копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та непоінформованість його про хід розгляду справи.
Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ЦПК України щодо невідкладного надіслання копії судового рішення на адресу учасників справи, а позивач скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення після отримання повного тексту судового рішення, а тому не допустив тривалого необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом положень частини четвертої статті 357, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування та тлумачення.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
В рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження
Відповідно до статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 918/115/16, від 19 червня 2018 у справі № 912/2325/17, від 18 січня 2019 року у справі № 921/396/17-г, від 19 червня 2020 у справі
№ 926/1037-б/15.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав 20 жовтня 2020 року.
Повний текст рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року складено 10 січня 2020 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 січня 2020 року.
16 січня 2020 року копія рішення суду першої інстанції направлялась ОСОБА_1 за адресою, вказаною ним в позовній заяві, однак конверт з копією оскаржуваного рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 від 26 лютого 2020 року про отримання копії рішення з вхідним номером Жовківського районного суду Львівської області.
До апеляційного суду із заявою про отримання оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 звернувся 12 травня 2020 року, а копію вказаного рішення його представник отримав 12 жовтня 2020 року.
Встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, а наведені заявником причини пропуску цього строку є неповажними, тоді як інших підстав пропуску строку заявником не зазначено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що заявником не доведено того, що несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою було зумовлене обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Позивач не був позбавлений можливості отримати копію рішення суду першої інстанції в приміщенні суду або ж звернутися з клопотанням про повторне надсилання оскаржуваного рішення на його поштову адресу.
Крім того строк апеляційного оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року сплив до запровадження в Україні карантину.
Відомості про те, що причини тривалого (на протязі 5 місяців) зволікання заявника із отриманням в апеляційному суді копії оскаржуваного рішення у період із 12 травня до 12 жовтня 2020 року носять об'єктивний характер, відсутні.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не врахував факт не направлення йому судом першої інстанції копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та непоінформованість його про хід розгляду справи, є необґрунтованими.
Апеляційним судом встановлено, що 16 січня 2020 року копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції направлялась ОСОБА_1 за адресою, вказаною ним в позовній заяві, однак конверт з копією оскаржуваного рішення повернувся до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19 встановивши, що копія рішення суду була направлена на адресу учасника справи рекомендованою кореспонденцією, дійшов у цьому контексті висновку, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
ОСОБА_1 , як позивач у справі № 444/2991/18, очевидно був обізнаний про її розгляд Жовківським районним судом Львівської області та у розумні інтервали часу мав можливість вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.
При цьому в самому рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року зазначено, що позивач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у цивільній справі № 444/2991/18.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді:зВ. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников