Ухвала
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа №309/3974/19
провадження №61-705ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна,
У січні 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року дана касаційна скарга була залишена без руху для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції заявником надіслано уточнену редакцію касаційної скарги, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
За правилами пункту третього частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Диспозиція вищевказаної норми процесуального закону передбачає, що крім іншого скаржнику необхідно вказувати норму права, яку на його думку неправильно застосував суд апеляційної інстанції, але відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що оскаржує судове рішення на підставі пункту третього частини другої статті 389 ЦПК України, проте, не зазначає чітко, щодо якої норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. В свою чергу, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги надає висновок з приводу правильності застосування цієї ж норми права судом апеляційної інстанції та за необхідності формування правового висновку щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах вживає заходів, передбачених цивільним процесуальним законом.
Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, з застосуванням яких не погоджується скаржник.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 04 лютого 2021 року, недоліки касаційної скарги не усунув, що перешкоджає суду касаційної інстанції відкрити касаційне провадження. Касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню
з нею, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Ткачук