Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 760/24222/19-ц
провадження № 61-14074св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Миронюк Дмитро Дмитрович,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК», державний реєстратор комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієв Гусейн Азіз Огли,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК» на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 рокуу складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сліпченка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК» (далі - ТОВ «ЮК ПІК»), державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Огли про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
18 травня 2006 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») був укладений кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого в цей самий день, 18 травня 2006 року, був укладений іпотечний договір, за умовами якого вищевказані належні йому на праві власності квартири були передані в іпотеку банку.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за кредитним договором та договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».
11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ЮК ПІК» укладено договір купівлі-продажу майнових прав.
15 серпня 2019 року йому стало відомо про те, що в порядку позасудового врегулювання спору ТОВ «ЮК ПІК» на підставі іпотечного договору зареєстрував на себе право власності на належні йому квартири; реєстрацію права власності 07 травня 2019 року здійснило комунальне підприємство «Світоч» м. Києва в особі реєстратора Алієва Г. А. Огли.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки 24 квітня 2019 року він, як власник об'єкта нерухомого майна, подав заяву про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. У такому випадку проведення реєстраційних дій мало бути зупинено на строк не менше десяти робочих днів, однак реєстратор всупереч вимог закону здійснив реєстраційні дії через сім робочих днів.
Крім того, відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Іпотекодержателем вимога про усунення порушень йому не надсилалася, оцінка квартир не проводилася, що є порушенням вимог Закону України «Про іпотеку».
На момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у районному суді існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором (справа № 760/4781/19) за його позовом до ТОВ «ЮК ПІК» про визнання зобов'язань частково недійсними.
Також позивач зазначав, що ТОВ «ЮК ПІК» не є банком чи фінансовою установою, тому не мало права реєструвати на себе право власності на квартири, як іпотекодержатель.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46760330 від 07 травня 2019 року, індексний номер: 46760240 від 07 травня 2019 року, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Огли.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором при вчиненні реєстраційних дій не було допущено порушень встановленого законом порядку їх вчинення.
Оспорювані позивачем реєстраційні дії були проведені 07 травня 2019 року, тобто в строк, який перевищує 10 днів з моменту подачі ним заяв державному реєстратору та неподання ним рішення суду про зупинення реєстраційних дій
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46760330, від 07 травня 2019 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46760240, від 07 травня 2019 року, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієвим Г. А. Огли про реєстрацію за ТОВ «ЮК ПІК» права власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М. заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних йому на праві власності квартир. Проте у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не зупинив проведення реєстраційних дій на строк не менше десяти робочих днів, а вчинив реєстраційні дії 07 травня 2019 року, тобто через сім робочих днів після надходження заяви ОСОБА_1 про заборону вчинення таких дій.
Крім того, на момент прийняття оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК ПІК» існував судовий спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором (ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року про відкриття провадження у справі № 760/4781/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮК ПІК», третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів та визнання зобов'язань частково недійсними), у рамках погашення якої було звернуто стягнення в позасудовий спосіб на належні позивачу квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ТОВ «ЮК ПІК» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 815/5539/17, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ТОВ «ЮК ПІК» посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах, пов'язаних з правомірністю реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за наявності заборони власника на вчинення реєстраційних дій з урахуванням положень пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови
у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка б передбачала обов'язок реєстратора відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі наявності спору щодо розміру кредитної задоргованості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 760/24222/19 з Солом'янського районного суду м. Києва.
Клопотання ТОВ «ЮК ПІК» про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року задоволено.
Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня
2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮК ПІК», державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Огли про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ЮК ПІК» мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів і це є окремою підставою для відмови у задоволенні позову з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 16 січня 2019 року у справі №755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (провадження №11-474апп19).
Рішення державного реєстратора є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а не правочином, тому вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію суперечить положенням чинного законодавства. Після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку».
З наведеної норми вбачається, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Суд не врахував, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до реєстратора із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна, що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Черленюх Л. В. про зупинення державної реєстрації прав. При цьому позивач так і не надав реєстратору рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Крім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови невірно застосував норми матеріального права,оскільки Законом України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» така підстава для відмови в проведенні реєстрації права власності, як наявність спору щодо розміру кредитної заборгованості, відсутня.
Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», був укладений кредитний договір на суму 142 160,00 доларів США (а. с. 13-16).
В якості забезпеченнявиконання зобов'язань за вказанимкредитним договором 18 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений іпотечний договір, предметом якого є дві квартири: АДРЕСА_2 ; № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 (а. с. 17-20).
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку», відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за кредитним договором та договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».
11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЮК ПІК» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого до ТОВ «ЮК ПІК» перейшло право вимоги за кредитним договором від 18 травня 2006 року, укладеним з ОСОБА_1 (а. с. 70-76).
У цей самий день були укладені договори про відступлення прав вимоги за договором поруки від 18 травня 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 , а також за договором іпотеки від 18 травня 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 (а. с. 77-78).
15 січня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було направлено вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року (а. с. 79-83).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений лист був особисто отриманий ОСОБА_1 22 січня 2019 року (а. с. 84).
05 квітня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» були складені два звіти про оцінку нерухомого майна - спірних квартир, які є предметом іпотеки (а. с. 86-87).
24 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М. заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 (а. с. 29-32).
07 травня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. Оглибуло зареєстровано право власності на зазначені вище квартири за ТОВ «ЮК ПІК».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
Касаційна скарга ТОВ «ЮК ПІК»підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Згідно з частинами першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127,державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Судом установлено, що вищевказані вимоги закону ТОВ «ЮК ПІК», як іпотекодержателем, були виконані, оскільки вимога про усунення порушень іпотекодавцю ОСОБА_1 надсилалась та була ним отримана.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
За таких обставин реєстрація права власності на квартири, які є предметом іпотеки, у порядку виконання умов іпотечного договору, не є порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а дії відповідачів є такими, що відповідають вимогам закону.
При зверненні стягнення на предмет іпотеки відповідачем були дотримані вимоги закону, визначені статтями 33, 35 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частин першої, третьої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Судом установлено, що рішеннями про зупинення державної реєстрації прав № 45025462 та № 45025497 від 11 січня 2019 року на підставі заяв ОСОБА_1 приватним нотаріусом Черленюх Л. В., як державним реєстратором, на виконання вимог статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була зупинена державна реєстрація прав.
24 квітня 2019 року позивач подавав дві заяви про заборону вчинення реєстраційних дій приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М.
Разом з тимдоказів прийняття рішення за поданими ним заявами ОСОБА_1 суду не надав, а, звертаючись до суду, не спростовував, що рішення суду про зупинення реєстраційних дій державному реєстратору у встановлений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень строк ним подано не було.
Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що оспорювані позивачем реєстраційні дії були проведені 07 травня 2019 року, тобто в строк, який перевищує 10 днів з моменту подачі ним заяв державному реєстратору та неподання ним рішення суду про зупинення реєстраційних дій, тому висновок суду, що дії державного реєстратора при вчиненні реєстраційних дій не відповідали вимогам закону, є передчасним.
Крісм того, апеляційний суд взагалі не надав оцінки заочному рішенню Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі № 2609/26037/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 813,98 грн з урахуванням виплачених сум. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1 448,11 грн.
При цьому апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не дослідив і не з'ясував, чи виконано рішення суду від 22 травня 2013 року про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року, чи не буде подвійного стягнення, чи наявна у позивача кредитна заборгованість. А якщо так, то які суми нараховувались після ухвалення цього рішення для позасудового звернення стягнення у вимозі про усунення порушення, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника дострокової вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, провадження № 14-10цс18).
Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.
Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки апеляційний суд не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк