5 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 583/3774/14-ц
провадження № 61-32890св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним та зустрічним позовами, - Охтирська міська державна нотаріальна контора,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Ільченко В. М. та ухвалу апеляційного суду Сумської області
від 26 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Охтирська міська державна нотаріальна контора, про визнання майна спадковим та визнання права власності на частку у спадковому майні.
В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , після смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Державним нотаріусом відкрито спадкову справу та видано їм свідоцтво про право на спадщину - по 1/3 частці спадкового майна кожному, що складається з гаража, який знаходиться на АДРЕСА_1 . У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку, що знаходиться на території садівничого товариства «Буровик-1» у місті Охтирка Сумської області, їм відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на зазначене майно. Указані правовстановлюючі документи знаходяться
у ОСОБА_3 , яка відмовляється надати їх до нотаріальної контори.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визначити, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , що є у спільній власності подружжя, є рівними та становлять по 1/2 частці; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/6 частці за кожним у спадковому майні - квартирі АДРЕСА_2 - в порядку спадкування після ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/3 частці кожному земельної ділянки площею 0,0711 га, цільовим призначенням якої є ведення садівництва, кадастровий номер 5910200000:21:009:0024, розташованої у садівничому товаристві «Буровик-1» у місті Охтирка Сумської області, як за спадкоємцями за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Охтирська міська державна нотаріальна контора, про визнання майна спільним сумісним та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначила, що з січня 2002 року фактично проживала з ОСОБА_4 у його квартирі АДРЕСА_3 , яку за спільні кошти ремонтували. Вартість поліпшень, які неможливо відокремити від квартири, становить 60 891 грн.
За час спільного проживання за спільні кошти вони придбали автомобіль «Citroen Xsara», 2002 року випуску, зареєстрований 8 червня 2002 року на ім'я ОСОБА_4 5 березня 2003 року вони уклали шлюб. Також на ім'я ОСОБА_4 27 лютого 2013 року внесені кошти на депозитні рахкунки у банківських установах.
21 квітня 2012 року вона за власні кошти придбала квартиру АДРЕСА_2 , тому ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки ОСОБА_4 хворів, перебував на обліку в медичних закладах, потребував стороннього догляду та допомоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
22 липня 2013 року забрали його до міста Бровари Київської області. Скориставшись безпорадним станом батька, вони оформили від імені батька довіреності та продали квартиру
АДРЕСА_3 одному з синів, перереєстрували автомобіль на ім'я одного з синів і зняли грошові заощадження з депозитних рахунків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зняли грошові кошти, належні ОСОБА_4 , з його банківського рахунку у розмірі 4 550 грн.
ОСОБА_3 вважає, що автомобіль є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 , оскільки придбаний за час фактичного спільного проживання за спільні кошти. Крім того, вона має право на відшкодування власником квартири АДРЕСА_3 вартості 1/2 частки здійснених поліпшень, які неможливо відокремити від квартири, оскільки приймала участь власними коштами та силами у їх здійсненні. Грошові заощадження ОСОБА_4 також були спільною сумісною власністю подружжя.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила:
- поновити строк звернення до суду з вимогою про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 з січня 2002 року до 5 березня
2003 року;
- визнати автомобіль «Citroen Xsara», 2002 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований 8 червня 2002 року за ОСОБА_4 , спільним сумісним майном її та ОСОБА_4 з визначенням ідеальних часток співвласників рівними та визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеного автомобіля як спільного сумісного майна подружжя;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсаційну вартість 1/2 частки вартості утримання, збереження та поліпшення (покращення) нерухомого майна, які неможливо відокремити від квартири, та понесених майнових витрат в процесі поліпшення квартири
АДРЕСА_3 у розмірі 30 445,50 грн;
- визнати спільним сумісним майном її та ОСОБА_4 грошові кошти на вкладах та депозитних рахунках, внесені за його життя: Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») від 27 лютого 2013 року у розмірі 42 000 грн зі ставкою 16,5 % річних; Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») - 60 000 грн з процентами у розмірі 4 849,30 грн та 5 000,00 Євро з процентами у розмірі 158,25 Євро; Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») за договором від 23 березня 2012 року у розмірі 103 000 грн зі ставкою 16,5 % річних та від 30 липня 2012 року у розмірі 5 000 Євро зі ставкою 7,5 %;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на її користь грошові вклади, депозити та супутні нарахування у виді процентів у розмірі 22 784,74 грн, знятих 4 вересня 2013 року з банківських рахунків у ПАТ «Укргазбанк»; 32 424,65 грн і 2 579,12 Євро з банківських рахунків у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»; 51 500 грн і 2 500,00 Євро з банківських рахунків у
ПАТ КБ «ПриватБанк»; 1 516,66 грн у ПАТ КБ «ПриватБанк» (1/3 частка спадщини від 4 550 грн), знятих 16 січня 2014 року після смерті ОСОБА_4 ;
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,0711 га на території садівничого товариства «Буровик-1» у місті Охтирка Сумської області, кадастровий номер 5910200000:21:009:0024, площею 0,0237 га;
- залишити за нею право приватної власності на квартиру
АДРЕСА_2 ;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_4 право власності по 1/6 частці квартири АДРЕСА_2 за кожним.
Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_4 право власності по 1/3 частці кожному земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0711 га, розташованої на території садівничого товариства «Буровик-1» у місті Охтирка Сумської області, кадастровий номер 5910200000:21:009:0024.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0711 га, розташованої на території садівничого товариства «Буровик-1» у місті Охтирка Сумської області, кадастровий номер 5910200000:21:009:0024.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 516,66 грн. У задоволенні позову в іншій частині ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат по 673 грн кожному.
Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат по 107,40 грн з кожного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частки вартості поліпшень нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 - у розмірі 30 445,50 грн, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості таких вимог. Суд врахував, що позов ОСОБА_3 заявила з підстав, визначених статтею 390 ЦК України, якою врегульовано порядок розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, а між сторонами у цій справі виникли сімейні правовідносини, тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог у цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення з них солідарно суми грошових вкладів, депозитів та супутніх нарахувань, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_4 зазначене майно вибуло з його власності, тому не може входити до спадкової маси.
В апеляційному порядку ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову про стягнення з
ОСОБА_2 1/2 частки компенсаційної вартості поліпшень квартири АДРЕСА_3
у розмірі 30 445,50 грн та стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно суми грошових вкладів, депозитів і супутніх нарахувань.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2
1/2 частки вартості поліпшень квартири
АДРЕСА_3 у розмірі 30 445,50 грн та стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 грошових вкладів, депозитів та супутніх нарахувань залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2 775,17 грн.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена, суд апеляційної виходив з недопущення судом першої інстанції при розгляді справи неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області
від 26 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості поліпшень квартири
АДРЕСА_3 у розмірі 30 445,50 грн та стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 грошових вкладів, депозитів та супутніх нарахувань.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвала апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не прийняли до уваги, що ОСОБА_4 у порушення статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розпорядився грошовими вкладами, які є спільним майном подружжя, без згоди ОСОБА_3 , тому у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як спадкоємців виник обов'язок зі сплати належної їй як подружжю частки цих вкладів.
На думку заявника, підставою для скасування судових рішень є незалучення судом першої інстанції до участі у справі відповідних банківських установ.
Щодо поліпшень, проведених у квартирі АДРЕСА_3 , заявник вказувала про неврахування судами проведення нею з ОСОБА_4 капітального та поточного ремонту, підтримання належного стану квартири, на що спільно витратили 60 891 грн, половина з яких має бути їй компенсована.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Зазначив, що грошові кошти за депозитними договорами до складу спадщини після ОСОБА_4 не входять у зв'язку з відсутністю коштів на депозитних рахунках у банківських установах на момент смерті спадкодавця. Частина поліпшень у квартирі АДРЕСА_3 , як і сама квартира, не входить до складу спадкової маси, оскільки на момент відкриття спадщини квартира не належала спадкодавцю
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів та підтримав заперечення ОСОБА_2 .
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року і ухвали апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2017 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
ОСОБА_4 , який заповіт не залишив. Після його смерті відкрилася спадщина.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (сини ОСОБА_4 ) і ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
23 березня 2012 року ОСОБА_4 відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний рахунок, на який вніс суму 103 000 грн на строк до 23 березня 2013 року з процентною ставкою 16,5% річних. 30 липня 2012 року ОСОБА_4 відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний рахунок, на який вніс 5 000 Євро на строк до 30 липня 2013 року з процентною ставкою 7,5 % річних. Грошові кошти з вказаних депозитних вкладів знято 1 квітня 2013 року.
27 лютого 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору № 032/02/13/0310 відкрив у відділенні № 310/18 АБ «Укргазбанк» депозитний рахунок, на який вніс 42 000 грн. 4 вересня 2013 року вказаний рахунок закрито, грошові кошти отримані за дорученням ОСОБА_1 у повному обсязі.
15 березня 2010 року ОСОБА_4 на підставі договору № 134778/2010 відкрив у Публічному акціонерному товаристві ПАТ «Всеукраїнської акціонерний банк» депозитний рахунок, на який вніс 5 000 доларів США. 27 березня 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору № 556553/2013 відкрив у
ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» депозитний рахунок, на який вніс
60 000 грн. 3 вересня 2013 року вказані рахунки закрито, грошові кошти отримано у повному обсязі.
Також судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу
від 24 липня 1992 року ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_3 . Згідно з договором купівлі-продажу квартири, укладеним 16 листопада 2013 року ОСОБА_1 , який діяв від імені ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 квартиру
АДРЕСА_3 продав ОСОБА_2 .
З часу реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та деякий незначний час до реєстрації шлюбу ОСОБА_3 проживала в квартирі АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_4 . До квартири вона вселилась як член сім'ї власника житла.
На підтвердження вимог про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частки вартості поліпшень квартири АДРЕСА_3 у розмірі 30 445,50 грн, ОСОБА_3 посилається на висновок будівельно-технічної експертизи № 194/195 від 30 вересня 2016 року, згідно з яким загальна вартість виконаних будівельних робіт, які проведені до 2010 року та у березні 2010 року у квартирі
АДРЕСА_3 становить 60 891 грн (вартість використаних матеріалів - 43 810 грн).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2017 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Встановивши, що кошти з депозитних рахунків зняті за життя ОСОБА_4 та на день відкриття спадщини спадкодавцю не належали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані кошти до спадкової маси не увійшли.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 у порушення статті 65 СК України розпорядився грошовими вкладами, які є спільним майном подружжя, без згоди ОСОБА_3 , тому у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 як спадкоємців виник обов'язок зі сплати належної ОСОБА_3 як подружжю частини цих вкладів, відхиляються касаційним судом.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя.
Суди попередніх інстанцій врахували, що ОСОБА_3 за життя ОСОБА_4 не ставила питання про вирішення між ними спору про визнання вказаних грошових вкладів спільним майном подружжя та визнання за нею права власності на частину цих вкладів, тому підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язку зі сплати частини грошових вкладів ОСОБА_3 відсутні.
Відповідно до статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 1/2 частки вартості поліпшень квартири АДРЕСА_3 у розмірі 30 445,50 грн з підстав, заявлених у позові.
Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_3 помилково вважала, що вказані кошти є розрахунком при витребуванні майна із чужого незаконного володіння (стаття 390 ЦК України), оскільки між сторонами у цій справі не виникало правовідносин щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
Посилання заявника на те, що суд не залучив до участі у справі відповідні банківські установи, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судові рішення, ухвалені у цій справі, не впливають на права і обов'язки банківських установ.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень
статті 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIIIзнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у частині, що переглядається, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили в цій частині судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвали апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Щодо поновлення виконання судових рішень
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалу суду апеляційної
інстанції - без змін, касаційний суд відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України поновлює виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2017 року.
Керуючись статтями 409, 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня
2017 року в частині вирішення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення 1/2 частки вартості поліпшень
у розмірі 30 445,50 грн та грошових вкладів, депозитів і супутніх нарахувань, та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2017 року в цій частині залишити без змін.
Поновити виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Сумської області
від 26 червня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук