Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 755/849/15-ц
провадження № 61-4704св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 05 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 361/П/60/2008-840, згідно з яким банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти на придбання автотранспортного засобу на загальну суму 49 961,82 дол. США зі сплатою 14,35 % річних, строком з 05 вересня 2008 року до 04 вересня 2015 року.
Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувався відповідати за зобов'язаннями позичальника перед кредитором як солідарний боржник.
Банк виконав свої зобов'язання належним чином та надав позичальнику кошти. Внаслідок невиконання позичальником та поручителем взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором від 05 вересня 2008 року № 361/П/60/2008-840 у розмірі 79 360,80 дол. США та 194 736,98 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором від 05 вересня 2008 року № 361/П/60/2008-840 у розмірі79 360,80 дол. США та 194 736,98 грн. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі по 1 827,00 грн з кожного.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений строквідповідно до умов договору, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд солідарно стягнув з позичальника і поручителязаборгованість згідно із законом та умовами кредитного договору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором від 05 вересня 2008 року № 361/П/60/2008-840 у розмірі 79 360,80 дол. США, з яких: непогашений кредит - 48 630,70 дол. США, несплачені проценти - 30 730,10 дол. США, несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 9 853,24 дол. США та 194 736,98 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. У частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду за межами шестимісячного строку дії поруки, чим змінено строк виконання основного зобов'язання, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з поручителя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, просила оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішеення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Неналежними є надані позивачем докази, які прийняті судом першої інстанції, оскільки не відповідають вимогам частини п'ятої статті 95 ЦПК України.
Надана позивачем копія кредитного договору не містить всіх обов'язкових реквізитів встановлених Держстандартом України № 4163-2003, а саме напису «з оригіналом згідно», підпису особи, яка його засвідчила, дати засвідчення та інших реквізитів. Відсутність таких реквізитів та детальний аналіз копії договору, свідчать про помилковість висновків судів про укладення між сторонами кредитного договору. Недотримання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність.
У позовній заяві позивач посилається на те, кошти видані позичальнику готівкою, проте відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 377, єдиною підставою для видачі фізичній особі готівки в іноземній валюті є заява на видачу готівки. Така заява є первинним документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте в матеріалах справи така заява відсутня.
Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , не перевірив обставини справи, не дослідив докази, наявні у матеріалах справи.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи оригіналу заяви на видачу готівки, суд першої інстанції мав перевірити наявність у позивача права вимоги на повернення суми кредиту та встановити факт надання позичальнику такого кредиту за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції прийняв докази, які не були подані до суду першої інстанції, чим порушив норми процесуального права.
Суди не перевірили чи мав банк ліцензію на видачу кредиту в іноземній валюті.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», з заявою на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет», у зв'язку з чим заповнила анкету-заяву клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет».
Аналогічні дії вчинені ОСОБА_2 як поручителем.
05 вересня 2008 року між банком, ОСОБА_1 як позичальником та ОСОБА_2 як поручителем укладено договір «Автопакет» № 361/П/60/2008-840, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 49 961,82 дол. США на придбання автомобіля «Audi», модель A4, рік випуску 2008, білого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в ВРЕР-12 УДАІ у м. Києві 02 вересня 2008 року, який належить ОСОБА_1 , зі сплатою 14,35 % річних за користування кредитними коштами строком до 04 вересня 2015 року.
Автомобіль передано в заставу.
Згідно з підпунктами 5.1, 5.2 пункту 5 договору «Автопакет» від 05 вересня 2008 року № 361/П/60/2008-840 у випадку прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог підпунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.
ОСОБА_1 не виконувала умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01 вересня 2014 року становить 94 210,22 дол. США, з яких: непогашений кредит - 48 630,70 дол. США; несплачені проценти - 30 730,10 дол. США; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 9 853,24 дол. США; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 4 996,18 дол. США.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно із статтею 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до підпункту 2.2.3 кредитного договору передбачено погашення основної суми кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів в обумовлені сторонами строки.
Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов'язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов'язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.
Згідно з підпунктом 8.5 пункту 8 Договору «Автопакет» від 05 вересня 2008 року № 361/П/60/2008-840 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.
Щодо стягнення заборгованості з позичальника, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку вона повинна погасити.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пред'явивши позов, ПАТ «КБ «Надра» надав суду свої розрахунки кредитної заборгованості ОСОБА_1 , підтверджуючи письмовими доказами, а тому саме відповідач згідно з вимогами процесуального закону, якщо вона заперечує проти поданих доказів, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України має спростувати її розмір.
Отже, розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо неналежного оформлення наявної в матеріалах справи копії кредитного договору, що вказує про відсутність доказів укладення між сторонами кредитного договору та підстав для стягнення заборгованості, з огляду на таке.
Підстави для визнання кредитного договору недійсним передбачені статтями 203, 215 ЦК України.
Будь-яких доказів на спростування факту укладення між сторонами кредитного договору ОСОБА_1 не надала, з клопотанням про призначення експертизи для встановлення відповідності наявного підпису позичальника в оригіналі договору не зверталась та з відповідним позовом також, тому не спростувала презумпцію правомірності кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 самостійно та добровільно звернулась до банку з метою отримання кредитних коштів на запропонованих банком умовах, банк перед укладенням кредитного договору позичальника повідомив та ознайомив її з умовами договору, погашення позичальником кредитної заборгованості вказує на те, що вона визнала умови кредитного договору.
Згідно з матеріалами справи (том 1 зворотній бік а. с. 28), уповноважена особа банку прошила, пронумерувала та скріпила печаткою з проставленням відповідних реквізитів (дати, посади, ініціалів та печатки) поданого до суду пакету документів, з відміткою що копії відповідають оригіналу.
Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо недотримання банком умов укладеного договору, невидачі визначеної договором суми коштів та відсутності відповідних первинних документів проведення таких банківських операцій, оскільки спростовуються матеріалами справи, які містять заяви на видачу готівки, заяви про переказ готівки та меморіальний ордер з призначенням платежу проплата та доплата за автомобіль «Audi», модель A4 ОСОБА_1 (том 2 а. с. 95-98).
Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо недостовірності доказів і неналежного встановлення судами обставин справи стосовно відсутності оригіналу кредитного договору, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгодиз судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду 16 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко