Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 125/965/20
провадження № 61-4006ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Барського районного суду Вінницької області
від 30 жовтня 2020 року у складі судді Питель О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Сопруна В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Барського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,
Короткий зміст заявлених вимог
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), Барського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Позов мотивував посиланням на те, що з 01 липня 2019 року він працює на посаді інженера з безпеки руху ІІ категорії служби автотранспортного господарства Барського промислового майданчика Барського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Згідно з наказом від 30 березня 2020 року, № 4-к/тм протягом дії карантину, на період з 31 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року, працівникам лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» встановлено віддалений режим роботи із знаходженням за місцем проживання. Ні наказ, ні додаток до нього не містить відомостей щодо адреси його проживання, за якою мала виконуватися робота. Під час проведення заходів з контролю за дотриманням режиму роботи було виявлено, що він відсутній за місцем поживання, про що керівництву подано службову записку. Наказом № 3-К від 10 квітня 2020 року йому оголошено догану за недотримання обов'язків щодо віддаленого режиму роботи.
Зазначив, що адреса, вказана у службовій записці (
АДРЕСА_1 ), не є місцем його проживання, реєстрації. Його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , фактично, він з сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
08 квітня 2020 року, він дійсно залишив фактичне місце проживання приблизно на 15 хвилин у зв'язку з необхідністю придбати в аптеці ліки від нападу кашлю, про що зазначив у письмових поясненнях щодо факту його відсутності за місцем проживання.
Посилаючись на те, що оспорюваний наказ не містить посилання на конкретний пункт Правил внутрішнього трудового розпорядку, який, на думку роботодавця, був порушений; залишення місця проживання на 15 хвилин, за описаних ним обставин, не є дисциплінарним проступком у розумінні положень КЗпП України, позивач просив скасувати наказ від 10 квітня 2020 року № 3-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани, вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого
2021 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи» задоволено.
Скасовано наказ від 10 квітня 2020 року № 3-К про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Барського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у якій заявник просив рішення Барського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 рокускасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про скасування наказу про дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Барського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак