Ухвала
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 766/7657/20
провадження № 61-19702св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Корабельної районної у місті Херсоні ради, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2020 року Південне міжрегіональне управління юстиції (м. Одеса) звернулося до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Корабельної районної у місті Херсоні ради, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Республіки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , 2010 року народження. З серпня 2015 року ОСОБА_3 проживала зі своєю матір'ю у Великобританії. За домовленістю між батьками дитина проживала з батьком в Україні 50 днів на рік. 09 серпня 2019 року батько забрав дитину у матері та 25 серпня 2019 року вони виїхали в Україну 03 вересня 2019 року батько мав повернути дитину матері. 28 серпня 2019 року позивач запропонувала доньці вирішити чи хоче вона ще залишитись з батьком чи повернутись у Великобританію. Відповідач погодився, що ОСОБА_3 ще протягом якогось часу продовжить проживати з ним, доки позивач завершить своє навчання, у зв'язку із роботою. В період між 14 та 20 жовтня 2019 року позивач намагалася погодити з відповідачем дату повернення дитини. Позивач ніколи не давала згоди на переїзд дитини на постійне місце проживання в Україну, вважає, що відповідач самостійно змінив місце проживання спільної малолітньої дитини. Позивач зазначає, що відповідач порушує право дитини на належне батьківське виховання, а також її право особисто брати участь у вихованні дитини, право дитини та позивача на безперешкодне спілкування, право позивача на визначення місця проживання дитини. Документи - копію свідоцтва про народження та медичну книгу, передано позивачем на прохання відповідача для реєстрування доньки у школу. У зв'язку з тим, що відповідач дитину не повернув, 15 жовтня 2019 року позивачка через Центральний орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії звернулася до Міністерства юстиції України із заявою про сприяння повернення дитини. Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку відмовився повертати дитину, просили визнати незаконним вивезення та утримання відповідачем на території України малолітньої дитини; повернути малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії; якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 передати малолітню дитину матері для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання; покласти витрати, пов'язані з поверненням дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на позивача; допустити негайне виконання рішення суду.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У грудні 2020 року Південне міжрегіональне управління юстиції (м. Одеса) повідомило суд про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним утримання ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повернуто малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 передати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання. Покладено витрати, пов'язані з поверненням дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на позивача. Допущено негайне виконання судового рішення в частині повернення дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У лютому 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду ОСОБА_2 подано уточнену редакцію касаційної скарги, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2013 року у справі № 6-117цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки ухвалено судові рішення на підставі неналежних доказів та необґрунтовано відхилено клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Разом із касаційною скаргою заявником подано клопотання про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, яке обґрунтовано тим, що 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 разом із невідомими особами, що представились виконавчою службою, у присутності Національної поліції Херсонської області примусово відібрали дитину, чим фактично не дали можливості ОСОБА_2 добровільно виконати рішення суду. Проте, за відсутності дозволу обох батьків ОСОБА_3 не має підстав перетинати кордон Сполученого Королівства Великої Британії.
Станом на момент постановлення цієї ухвали відзивів на касаційну скаргу від інших учасників не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема подати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження, у відповідності до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, з підстав визначених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 766/7657/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.
У березні 2021 року матеріали справи № 766/7657/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Корабельної районної у місті Херсоні ради, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Республіки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 14 квітня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
Г. І. Усик