Ухвала
01 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 372/4727/15-ц
провадження № 61-4595ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 05 січня 2016 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2007 року № K2U0AN04180141 у розмірі 26 923,86 доларів США, що за курсом 21,69 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 16 жовтня 2015 року складає 583 978,43 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року залишено без задоволення.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 січня
2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 січня 2016 року у зазначеній вище справі відмовлено.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року (надійшла до суду 22 березня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 посилається на те, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без з'ясування всіх обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково, на її думку, відмовив їй у відкритті апеляційного провадження, не звернув уваги на положення статті 58 Конституції України, а також вимоги статті 3 ЦПК України та частини четвертої статті 287 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги), якою встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга подана нею 15 грудня 2020 року, тобто в строк на апеляційне оскарження, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України, який почав відраховуватися з 30 листопада 2020 року, тобто з дати постановлення ухвали про залишення її заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року.
Витребувати із Обухівського районного суду Київської області вищевказану цивільну справу (№ 372/4727/15-ц).
Надіслати іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 30 квітня 2021 року.
До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць