Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/2988/20
провадження № 61-5028ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»
до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма
«Т.М.М.» (далі - ТОВ фірма «Т.М.М.») звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за послуги з утримання машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого у підземному паркінгу по АДРЕСА_1 , у розмірі 15 802, 23 грн, з яких: 10 890 грн - основна сума заборгованості; 4 025, 26 грн - пеня; 354, 45 грн - 3 % річних; 532, 52 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма «Т.М.М.»
заборгованість в розмірі 15 802, 23 грн.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня
2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суд м. Полтави Полтавської області
від 28 грудня 2020 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма «Т.М.М.» заборгованість
у розмірі 11 776, 97 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
25 березня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду
м. Полтави від 28 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в частині стягнення з нього 11 776, 97 грн
і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,
що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 15 802, 23 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що справа має для нього виняткове значення, а тому є підстави для відкриття касаційного провадження.
На підтвердження своїх доводів заявник вказує на стан свого здоров'я, недостатні доходи та збіг життєвих обставин, внаслідок яких він змушений нести додаткові витрати.
Верховний Суд, враховуючи ціну позову, суму заборгованості ОСОБА_1 за утримання паркомісця, яка визначена судом апеляційної інстанції
у розмірі 10 890 грн, а також доводи заявника, викладені у касаційній скарзі щодо необґрунтованості проведеного відповідачем розрахунку суми наданих послуг, які фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів,
що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з таким твердженням ОСОБА_1 не погоджується
і вважає, що підстави для допуску цієї малозначної справи до касаційного перегляду відсутні.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави
від 28 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 10 березня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів - відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович