Ухвала
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 757/28617/19-ц
провадження № 61-5101ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: Релігійна організація «Місія синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви», Релігійна організація Місіонерське товариство (Місія) «Духовне просвітництво» Української Православної Церкви, ОСОБА_14 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: Релігійна організація «Місія синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви», Релігійна організація Місіонерське товариство (Місія) «Духовне просвітництво» Української Православної Церкви, ОСОБА_14 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив: визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість його ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оприлюднену 14 листопада 2016 року у «Зверненні...», а саме: «...Прикро спостерігати за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя, за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України, втіленого в його молитві, за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики. Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став митрополит Переяслав-Хмельницький і ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ). Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи. Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля. Мільйони вірян Української Православної Церкви залишать у своїх серцях зовсім інший образ Блаженнішого Митрополита Володимира . Вони пам'ятатимуть його не з брудних статей у пресі, а згадуючи живе, сповнене любові і миру, слово владики, яке невтомно лилося з його вуст.»; зобов'язати відповідачів спростувати вказану негативну та недостовірну інформацію, поширену ними у «Зверненні...» від 14 листопада 2016 року; стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1,00 грн моральної шкоди та судові витрати в розмірі 2 689,40 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року - без змін.
19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначає, що він є ієрархом Православної Церкви України, митрополитом Переяславським і Вишневським, керуючи Переяславсько-Вишневською єпархією Православної Церкви України, засновником та духівником Фонду пам'яті Блаженнійшого митрополита Володимира. Зазначає, що крім зазначених адміністративних, фінансових, та господарських службових обов'язків, він виконував обов'язки по звершенню богослужінь. Усі зазначені службові та богослужбові обов'язки не дозволили ОСОБА_1 знайти вільний час та своєчасно підготувати та подати касаційну скаргу. Крім того, зазначає, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 переніс захворювання на COVID-19.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Постанова Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 грудня 2019 року.
Посилання заявника на обставини, зазначені у заяві про поновлення строку не є обставинами непереборної сили, оскільки не свідчать про надзвичайну та невідворотну подію, яка перешкоджала поданню касаційної скарги.
Доводи ОСОБА_1 щодо зайнятості під час виконання своїх обов'язків, судова колегія відхиляє, оскільки відповідно до статті 58 ЦПК України він мав можливість брати участь у справі через свого представника.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу одного року з дня прийняття постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, наведені заявником обставини не можна віднести до виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: Релігійна організація «Місія синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви», Релігійна організація Місіонерське товариство (Місія) «Духовне просвітництво» Української Православної Церкви, ОСОБА_14 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик