Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3068/08
провадження № 61-11002св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 ,
третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у складі судді Пищида М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 липня 2001 року вона придбала у ОСОБА_2 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після придбання будинку вона його добудувала та побудувала деякі нові будівлі.
Позивач вказує, що домоволодіння відповідає всім санітарно-технічним нормам і правилам та розташовано на окремій земельній ділянці.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, а саме: житловий будинок А-1, який складається з: коридору - 7,9 кв.м; коридору - 5,0 кв.м; коридору - 4,8 кв.м; житлової кімнати - 10,3 кв.м; житлової кімнати - 23,3 кв.м; житлової кімнати - 10,7 кв.м; житлової кімнати - 10,1 кв.м; кладової - 1,6 кв.м; кладової - 3,3 кв.м; прихожої - 6,0 кв.м, а також надвірних будівель: уборної - Б; душа - В; навісу - Г; огорожі № 1-4, мощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб та відповідає всім вимогам та нормам чинного законодавства України.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , вважаючи, що оскаржуваним рішенням було порушено його права, звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року у вказаній справі відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року, на час його ухвалення, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалися.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15 серпня 2020 року ОСОБА_3 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що,відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції фактично позбавив ОСОБА_3 права на доступ до правосуддя, дійшовши передчасного висновку про те, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 рокупитання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника не вирішувалися.
Доводи інших учасників справи
19 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (правонаступник Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради) засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому відповідач просить суд розглянути касаційну скаргу ОСОБА_3 згідно вимог чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3
02 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
У статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) викладено правовий висновок, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішення суду порушує її права.
Отже, апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Проте апеляційний суд наведеного не врахував, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд дійшов передчасних висновків про те, чи вирішив суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу на таке рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко