Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3068/08
провадження № 61-11002св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 ,
третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 липня 2001 року вона придбала у ОСОБА_2 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після придбання будинку вона його добудувала та побудувала деякі нові будівлі.
Позивач вказує, що домоволодіння відповідає всім санітарно-технічним нормам і правилам та розташовано на окремій земельній ділянці.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, а саме: житловий будинок А-1, який складається з: коридору - 7,9 кв.м; коридору - 5,0 кв.м; коридору - 4,8 кв.м; житлової кімнати - 10,3 кв.м; житлової кімнати - 23,3 кв.м; житлової кімнати - 10,7 кв.м; житлової кімнати - 10,1 кв.м; кладової - 1,6 кв.м; кладової - 3,3 кв.м; прихожої - 6,0 кв.м, а також надвірних будівель: уборної - Б; душа - В; навісу - Г; огорожі № 1-4, мощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб та відповідає всім вимогам та нормам чинного законодавства України.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , вважаючи, що оскаржуваним рішенням було порушено її права, звернулась до суду з апеляційною скаргою на нього.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року, на час його ухвалення, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалися.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22 липня 2020 року ОСОБА_3 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що, закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції фактично позбавив ОСОБА_3 права на доступ до правосуддя, дійшовши передчасного висновку про те, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2008 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника не вирішувалися.
Доводи інших учасників справи
22 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (правонаступник Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради) засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому відповідач просить суд розглянути вказану касаційну скаргу згідно вимог чинного законодавства України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано матеріали цивільної справи.
02 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Так, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скари та встановив, що обставини щодо вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов'язки ОСОБА_3 не підтвердились.
Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Посилання заявника на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення від 28 жовтня 2008 року вирішив питання про її права, оскільки відповідно до договору оренди землі від 25 вересня 2019 року, укладеного між нею та Дніпровською міською радою вона є орендарем земельної ділянки по фактичному розміщенню спірного домоволодіння, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 згідно зазначеного договору оренди стала орендарем земельної ділянки за вищевказаною адресою з 25 вересня 2019 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко